«Моя ціль, аби громада довіряла поліції», – «шериф» Іваничівщини Володимир Семенюк

Знати про проблеми кожного, допомагати та навіть вночі приїжджати першим на виклики – так починав працювати молодий поліцейський офіцер Іваничівської громади Володимир Семенюк. За рік роботи «шериф» вивчив та дослідив зону своєї відповідальності – колишній Іваничівський район. Правоохоронець зазначає, що якщо знати всіх і всюди, то працювати виходить легше та оперативніше, тому він у своїй діяльності робить ставку на спілкування з людьми.

Працювати в поліції Володимир вирішив відразу після закінчення інституту. До такого рішення його підштовхнуло бажання спілкуватися з людьми, допомагати їм, захищати їхні права та інтереси. У правоохоронних органах чоловік працює вже 8 років. І за цей час жодного разу не пожалкував про свій професійний вибір. Не вплинули на його роботу ні тимчасові непорозуміння з дружиною, яка не відразу змирилась з постійним «пропаданням» чоловіка на роботі, ні щоденні добирання в Іваничі з села Тартаків Сокальського району, Львівської області.

Шериф Іваничівської громади розповів журналістам БУГу чому вирішив стати поліцейським офіцером громади, які правопорушення найчастіше вчиняють на підлеглій йому території, з якими проблемами найчастіше звертаються до нього люди, чи вплинула на його роботу пандемія коронавірусу, яке головне завдання ставить перед собою та чи не страждає його родина від того, що він постійно «пропадає» на роботі.

— Розкажіть, будь ласка, як давно ви працюєте у правоохоронних органах?

Я закінчив Львівський аграрний інститут і отримав спеціальність «економіст». Однак за цим фахом не працював жодного дня. Адже зрозумів, що хочу змінювати і покращувати життя людей, допомагати їм та займатись чимось важливим і корисним. А ще хотілось розвінчати міф, що поліція – це корупційний орган з якого мало толку. Бо насправді це не так. Тому я кардинально змінив професію і став правоохоронцем.

Спочатку рік працював у Нововолинському відділенні поліції. Потім перевівся в Іваничівський відділ, де працюю і дотепер. Вже працюючи у поліції, я закінчив Київську академію внутрішніх справ, адже вважаю, що потрібно весь час професійно рости і вдосконалювати свої знання і навики.

— Чому вирішили стати поліцейським офіцером громади?

Минулого року був конкурс на поліцейського офіцера громади і я вирішив спробувати. Мені сподобалось, що згідно з програмою він має займатись лише проблемами громади і не буде заступати на чергування чи конвоювання, не буде задіяний на інші заходи й на інші території.

Конкурс був не з легких. До претендентів були великі вимоги. Був серйозний відбір, тести з логіки і психології, також я проходив поліграф. Після цього 2,5 місяці навчався у Львові, а потім ще 2 місяці проходив практику в Кіровоградській області.

— Чим відрізняється поліцейський офіцер громади від дільничного поліцейського?

Якщо раніше дільничних, за якими були закріплені певні села, залучали до різної роботи у відділі – патрулювання, конвої тощо, то теперішні офіцери громади працюють виключно на території своєї громади.

Щоденна робота поліцейського полягає здебільшого у превентивних заходах – в об’їзді сіл, спілкуванні з людьми, обстеженні сімей, що опинились у складних життєвих обставинах та, звісно, стеженні за дотриманням громадського порядку. Інколи навіть доводиться розв’язувати конфліктні ситуації між людьми. Офіцери – передусім вирішують питання, які турбують громаду.

— Як виглядає ваш звичайний робочий день?

Робочий день починається з того, що приїжджаю до голови, аби дізнатись, чи не трапилося чого у громаді. Також постійно контактую з місцевими депутатами. Потім їжджу в села своєї громади і спілкуюся з мешканцями, якщо в них трапляється щось, тоді допомагаю їм вирішити їх проблеми. Або ж буває, що люди ще пісно ввечері чи вночі до мене телефонували, бо в них трапилось якесь правопорушення, тоді я з самого ранку розбираюся з цим.

Моя робота складається з профілактичних бесід, розв’язання побутових сварок, надання порад та консультацій. Багато людей не розуміють, з яким обсягом роботи доводиться працювати поліцейському офіцеру.

Адже, він відповідає за порядок на ввіреній йому території, від його роботи залежать важливі аспекти: запобігати насильствам в сім’ї, розкриття та недопущення майнових й інших злочинів. Легкі робочі будні – це не про мою роботу, адже порядок на дільниці вимагає постійної присутності та контролю.

— Як сприйняли вас місцеві мешканці? Знайшли з ними порозуміння?

По-різному буває. Бо люди є всякі. Є такі, що допомагають, самі телефонують і повідомляють якісь деталі правопорушень чи важливу інформацію, а є й такі, які, навпаки, ігнорують мене і не хочуть йти зі мною контактувати і спілкуватись. То я намагаюся переконати їх, що йдеться про їхню безпеку і що в їхніх же інтересах вирішити це питання. Але в основному з розумінням ставляться.

Я вважаю, що з кожною людиною можна знайти спільну мову. Поліцейські офіцери – це частина громади. Вони повинні завжди залишатись людьми, брати участь в повсякденному житті громадян, допомагати їм вирішити їх проблемні питання, дати поради, а іноді й просто вислухати. Тоді у людей буде довіра і повага до поліції.

— З якими проблемами до вас найчастіше звертаються люди?

З проблемами сімейно-побутового характеру, здебільшого пов’язаними з пияцтвом. Тобто йдеться про психологічне і фізичне насильство. Протягом року я склав 15 адміністративних протоколів відносно кривдників та 6 термінових заборонних приписів – на спілкування з потерпілими, або ж дебошир мав залишити місце спільного проживання на 10 днів. Ще актуальною є проблема благоустрою та виникнення стихійних сміттєзвалищ.

Було б добре, щоб люди заключили договори з комунальним підприємством на вивезення сміття чи прибирання територій. Але мешканці в основному проігнорували цю ідею. Пояснюю людям, що узбіччя доріг, місця відпочинку потрібно прибирати, але їм якось всерівно. Окрім цього, на Іваничівщині за рік було скоєно 7 крадіжок з домогосподарств, 5 з них вже розкрили.

Також було 11 злочинів по умисному нанесенню тілесних ушкоджень та 2 самогубства. Проте, найбільша проблема – це шахрайство. Такий випадків за рік зафіксували 17. Зокрема,  вони пов’язані з інтернет-мережею OLX. Люди довіряють так званим продавцям і перекидають гроші за товар на перед. А в результаті їх просто «кидають» на гроші. І це дуже важко відслідкувати.

Я намагаюсь працювати на випередження. Попереджати людей про такі випадки, роз’яснювати їм усі тонкощі таких шахрайств, аби вони були обачні. Також часто бували випадки, коли до людей телефонували шахраї і залякували їх, кажучи, що їх рідні потрапили в якусь біду і їх терміново потрібно «витягати», а для цього потрібні чималі кошти.

Люди в тій паніці «велися» і перераховували ці гроші, нібито для порятунку найрідніших. А потім розуміли, що їх ошукали. Окрім цього, я проводжу бесіди з людьми похилого віку. Адже буває, що частенько на нашу територію заїжджають особи ромської національності. Пропонуючи придбати зі знижкою якийсь товар, чи під приводом поміняти гроші: старі купюри на нові, ошукують пенсіонерів, виманюють в них не лише гроші, а й цінності. І встановити особи шахраїв дуже важко. То я намагаюся працювати над недопущенням таких злочинів, над їх випередження.

— Чи вплинула на вашу роботу пандемія коронавірусу і пов’язаний з цим карантин? Чи змінились ваші обов’язки?

Роботи звичайно побільшало. Тепер ще доводиться перевіряти чи дотримуються мешканці введених правил карантину, чи не порушують їх. Також регулярно інспектую заклади торгівлі, кафе, які знаходяться на моїй території чи там не порушують карантинних обмежень і вимог. Окрім цього, я навідуюся до людей, які повернулись з закордону, та проводжу роз’яснювальну роботу щодо необхідності самоізоляції.

— Які вимоги карантину найчастіше порушують мешканці громади?

Раніше карантинними вимогами нехтували. Наприклад, не носили масок в громадських місцях. Але зараз через різке поширення коронавірусу в сусідніх областях і новий спалах цього захворювання стали більш ретельніше дотримуватися правил карантину.

— Яке головне завдання ставите перед собою під час роботи?

Я хочу, аби громада довіряла поліції. І роблю для цього все можливе, все що в моїх силах. Також важливо виправдати довіру людей, не розчарувати їх. Хочеться, аби жителі громади відчували себе у безпеці і завжди могли звернутись при потребі за допомогою, щоб були задоволені моєю роботою. Тому я без уваги не залишаю жоден виклик. Я на зв’язку цілодобово, тож можу приїхати у будь-яке село, де виникне якась ситуація, що потребуватиме мого негайного втручання. 

— Чи не страждає ваша родина від того, що ви так багато часу приділяєте роботі?

–  Спочатку було деяке непорозуміння з дружиною. Бо я дуже рідко бував вдома. Весь час на роботі, якої є дуже багато. І в ночі доводилося виїжджати на виклики. То важкувато трошки було. Але потім дружина мене зрозуміла.

Дітки, яких у мене троє, поки ще маленькі, тому не все розуміють, але я стараюсь пояснити їм специфіку моєї роботи. Розповідаю, що допомагаю людям, і коли в них трапляється якась біда чи проблема, то вони на мене розраховують, що я зараз їм дійсно дуже потрібен, або й необхідний.

— Можливо, щось хочете змінити чи покращити у своїй роботі?

Добре було б, якби в мене був напарник. Тоді було б значно легше працювати. І не треба було б залучати задля допомоги колег з поліції. Бо в них і своєї роботи вистачає. Новий набір мають оголосити вже після закінчення карантину.