<

Зробимо все, щоб у наступному сезоні бути конкурентними на всіх рівнях та у всіх змаганнях, – тренер команди «Старий Луцьк»

21:40 | 16.04.2024 / Інтерв'ю / /
Перегляди
28
/ Коментарі відсутні

«Старий Луцьк-Університет» завершив сезон у Суперлізі сезону 2023-2024 на стадії чвертьфіналу. Втім завершення сезону у регулярному чемпіонаті в команди Дмитра Чайковського вдалося досить непогано. Зрештою, лучани вперше в історії вийшли до «Фіналу Чотирьох» Кубка України.

Про підсумки сезону команди Суперліги, виступи у першій лізі, дитячий баскетбол та інші теми – у цьому інтерв’ю, пише Старий Луцьк.

Дмитре Йосиповичу, в цьому інтерв’ю ми згадаємо багато тем, але почнемо, звісно, із Суперліги. Емоції вляглися. Не знаю як у Вас, а в мене достатньо змішані відчуття стосовно цього сезону. З однієї сторони чемпіонат дуже не просто розпочинався, а з іншої – вкінці десь, здавалося, могли б і, напевно, претендувати на більше. Як Ви оціните цей сезон Суперліги?

Є таке внутрішнє відчуття, що ми закінчили і регулярний чемпіонат, і виступи в плей-офф, не сказавши останнього слова. Тобто, не продемонстрували весь потенціал і те, на що ми здатні. Після такого сезону ми зробимо висновки, проаналізуємо в яких аспектах недопрацювали і обов’язково на наступний сезон врахуємо все. Я зараз впевнено можу сказати, що ми не повинні закінчувати на такому місці «регулярку». Звісно, відчувалося в кінці чемпіонату, що наші лідери були втомлені та з мікротравмами. Ми десь можливо трішки забагато давали їм часу у заключних поєдинках та кубку, але на це були певні причини. У підсумку, травми, пошкодження, втома…Всі ці моменти врахуємо у подальшому. Спробуємо проходити впевненіше регулярний чемпіонат і підводити лідерів до вирішальних матчів в оптимальних кондиціях.

Вже зараз можна відкрито говорити про те, що дійсно перед  вирішальними матчами була дуже непроста ситуація кадрова в команді. Передусім, травми і пошкодження, через які випали з тренувального процесу та ігор Кольченко, Мусієнко, Дюпін, Глушко. Наскільки ці фактори повпливали на результат вирішальних матчів?   

Дійсно, ці моменти безпосередньо вплинули на те, як ми в підсумку зіграли в останніх матчах. Ці фактори не давали нам повноцінно провести підготовку, спланувати тренувальний процес. Команді довелося перелаштовуватися, це мало вплив на тактичні особливості.  Коли це все відбувається у процесі гри, це дуже впливає на прийняття рішень гравцями. Тоді ти вже в меншій мірі можеш впливати на результат через те, що вирішується безпосередньо на майданчику, а я все-таки прибічник того, що до ігор основна підготовка – це тренувальний процес. Тому, так, в нас не було достатньої ротації та готовності лідерів до цих поєдинків.

В цьому сезонні ми доукомплектовувалися походу чемпіонату. Це вплинуло на те, що роль деяких гравців, того ж Мусієнка змінювалася. Також добавився американець Маркіз Джексон і йому так само потрібно було спочатку зайти в одну команду, а потім в процесі змінитися самому, змінити свою роль після приходу Кольченка і Липовцева.

Під час сезону тренери не люблять говорити індивідуально про когось з гравців, втім зараз, підбиваючи підсумки, можна це зробити. Цей блок хочу подіти на три частини і розпочати з місцевих гравців та тих, хто вже не перший сезон у команді. Мені здається, що дехто з хлопців розчарований, бо очікував від себе більшого. Яка у Вас позиція?

Дійсно, це так, але були як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. Основне це те, що ми самі загнали себе в складну ситуацію, коли невиразно зіграли першу частину чемпіонату. Вже в процесі того були прийняті кардинальні рішення. Наша клубна політика полягає в тому, що потрібно критично ставитися до себе. Хотів би відзначити те, що в ситуації, коли була напружена ситуація з огляду на наше місце в турнірній таблиці, Володимир Журжій, прийняв рішення почати з себе. Це запустило подальші зміни в команді. Це мало вплив на місцевих гравців, які, в переважній більшості, не мають досвіду на такому рівні. Вони десь можливо трішки не впевнено почали себе відчувати, десь можливо відчуття їхні не дозволяли їм в критичних ситуаціях підходити більш солідніше до прийняття рішень.

Так само мене як тренера постійно ці зміни вибивали з колії. Оскільки вже у другій частині чемпіонату в нас не було права на помилку, я десь більше довіряв досвідченим гравцям. Відповідно молоді гравці, місцеві хлопці, теж відчували вплив цього. Думаю, що кожен з них виніс з цієї кінцівки дуже багато досвіду на майбутнє і на наступний сезон кожен цей досвід використає в чемпіонаті. Хлопцям важливо розуміти, що результат залежить не тільки від того як ти його закінчуєш «регулярку», а й від того як ти її починаєш. Кожен з них акценти собі розставить і буде над цим працювати під час літнього періоду.

Тепер хочу запитати за українських гравців, які приїхали до команди на початку та протягом сезону. Як Ви оціните їхню інтеграцію в команду і загалом їхній виступ в цьому сезоні?. 

В кінці чемпіонату, звісно, інтеграція виглядала краще, ніж на початку. Кожен з цих гравців прийшов до нас з якимось своїм багажем знань, досвіду у тих чи інших ситуаціях, з певним розумінням гри. Я думаю, що ми всі переймали у цих гравців досвід, як баскетболісти, так і працівники клубу. Кожен з цих гравців додав стійкості нашій структурі. Я маю надію, що і ми для них так само, як клуб, в якому вони виступали, також добавили їм різноманіття, досвіду і в майбутньому це також буде впливати і на їхні подальші кар’єри в позитивному напрямку. Ця співпраця була вигідна і для клубу, і для гравців. Олександр Дюпін  кінцівку провів не так, як би йому самому хотілося, але він отримав мікротравму перед «Фіналом чотирьох» кубка і це не дало йому можливості повністю в кінці чемпіонату продемонструвати свої вміння, добавити нам ротації. Антон Мусієнко – це гравець, який зараз в розквіті сил, завершення чемпіонату він теж проводив з травмою і це не дало йому можливості показати все, на що він здатний.  Кольченко та Липовцев – досвідчені гравці, які неодноразово вже бували у ситуаціях вирішальних ігор. Десь трішки, звичайно. ми їх перевантажили , але все одно за рахунок досвіду,  аналітичних здібностей вони продемонстрували свій рівень. Кожен із них додав нам в розумінні гри і я маю надію, що в майбутньому, ми як клуб і вони як гравці цей досвід використаємо.

 До речі, про тих же Кольченка, Липовцева, Мусієнка. Їх прихід в наш клуб – прецедент. Всі побачили, що екс-гравці національної збірної з класичного баскетболу та з 3х3 їдуть до Луцька. Без сумніву, це теж розвиток клубу і крок вперед…

Звичайно, поява таких гравців в нашій команді – це досвід, місія яку виконує клуб безпосередньо і для мотивації, і для наших дітей, які тренуються в Луцьку. Вони всі бачать, що тут в рідному місті є можливість дивитися  за грою іменитих баскетболістів, переймати досвід, після ігор підійти і поспілкуватися. Гравці, які можливо десь сумнівалися чи можна їхати до нас, зараз будуть налаштовані по іншому.  Думаю, що ті ж гравці, про яких ми говоримо, також будуть добре відгукуватися про той час, який вони провели в нашій команді.

Вперше в історії «Старого Луцька-Університету» в клубі з’явилися легіонери.  Яка ваша думка вже зараз з огляду на те, що пройшов сезон: чи правильним було рішення підсилювати клуб легіонерами, як ви оціните їх  виступ?

Однозначно, це було правильне рішення. Як я вже говорив, організація стає стійкою, коли вносяться якісь нові ідеї,  бачення, акценти. Поява двох американців позитивно вплинула на нас, як структуру,  команду. Це однозначно досвід для всіх, хто працює в клубі. Це позитивний момент і для наших вболівальників, які бачили що гравці з найбаскетбольнішої нації в світі приїхали в Україну, коли тут іде війна, показувати свою майстерність. Я думаю, що ми отримавши цей досвід намагатимемося його використати. Вже зараз багато гравців із закордону почали дивитися в сторону Луцька. Це вплинуло і на тренерський склад. Влітку нам також потрібно буде покращувати цей «конект» з іншомовними гравцями, вивчати англійську мову. Думаю, що ми намагатимемося зберегти практику залучення іноземних гравців.

Очевидно, що в американців інший менталітет, психологічні особливості, але мені здається, що вони перейнялися спільною ідеєю та командним духом. Той же Маркіз Джексон розповідав, що хоче повернутися в Луцьк, ставить перед собою високі цілі індивідуальні та командні…

Ну звісно, цей такий менталітет переможців. Дуже добре що вони з нами жили, весь час перебування в команді і вони, в принципі, також болісно сприймали якісь поразки. Як я вже казав, після останньої гри таке відчуття прикре. І це відчували в тому числі Стейсі та Маркіз. Але без поразок немає мотивації розвиватися, ставати кращими. Дай Бог на наступний сезон, якщо вийде  домовитися з цими гравцями, ми це зробимо. Думаю, що в повному складі, сформованому заздалегідь, нам вдасться виступити краще.

Давайте підсумуємо сезон у Суперлізі декількома тезами. З однієї сторони, історичний вихід у плей-офф, прохід у фінал Кубка України, персональні рекорди та досягнення, з іншої – дійсно вкінці хотілося більшого…Яким буде Ваш підсумок?

Вкінці сезону у нас була найкраща версія нашої команди, цим я, звісно, задоволений. Але як я  вже говорив, коли пройшов час і ти розумієш, що десь можна було краще виступити, то уже як би під призмою того, що ми могли зробити, звісно, не задоволений результатом. Я думаю, що цей біль розчарування як раз мотивує мене зараз працювати над тим щоб початок наступного чемпіонату був іншим. Мотивувати і гравців теж працювати вже зараз. Тому якщо взяти в загальному то, напевно, цей результат задовільний, якщо аналізувати весь сезон. Але я вважаю, що і команда достойна того, щоб краще грати, і місто наше заслуговує на те, щоб в майбутньому вже претендувати на вищі місця і радувати наших вболівальників, які, до речі, в останній грі дуже підтримували і мотивували нас. Цьогорічне завершення сезону мотивуватиме нас ставати кращими.

Наступний аспект – команда Першої ліги, студентський баскетбол. Ці хлопці отримали унікальний шанс проявити себе у дорослому баскетболі, отримали досвід на «великих хвилинах». Здається, що тут ставка робилася не на результат, а саме на те, щоб «обкатати» команду.

Варто сказати, що обов’язково під основною командою, яка виступає в Суперлізі, має бути команда дублерів. В нашій ситуації було прийнято рішення грати саме у Першій, а не Вищій лізі. Починали ми, звісно, з планами пробитися в першу вісімку і через це десь залучали і граючим тренером Селіванова. Втім  в процесі чемпіонату було прийняте рішення дати більше часу молоді, оскільки хлопці розвиваються, ростуть і перебування на майданчику в такому віці є дуже цінним. Коли вони приймають якісь рішення, роблять помилки, аналізуючи ці рішення, ти знаєш що вони в майбутньому повторюватимуть ці помилки все менше і менше. Я думаю ці поєдинки на такому рівні дадуть плоди на наступний рік, кожен з цих гравців побував на майданчику суперника, конкурував  з дуже непоганими гравцями. Однозначно це позитивний момент і кожен з цих хлопців відповідно працюватиме над собою, змінюватиме відношення до тренувального процесу.

Варто відзначити, що ми виступаючи в Першій лізі, також інтегруємо Яна Селіванова як тренера уже в такий дорослий баскетбол. Він приїхав до Луцька працювати з дітьми, але так сталося, що була можливість в нього і займатися з командою Першої ліги. Я думаю, що отриманий досвід ним буде використаний у наступному сезоні

Звісно, цей сезон в плані результату не задовільний, але знову ж таки в комплексі ми беремо напрямок на перспективу. Хочу відзначити, що неабияку роль у виступах цієї команди взяли на себе батьки. Приємно, що вони розуміють те, що їхні діти повинні грати, розвиватися. Батьки допомагали цій команді всіма силами.

Ми згадали про дітей. Давайте обговоримо і дитячий баскетбол у Луцьку. Цей напрямок напевно варто оцінювати більше з позиції досвіду, соціальної функції, пропаганди здорового способу життя, а не результату. Зрештою, варто подивитися у комплексі на те, наскільки збільшилася кількість дітей, залучених до баскетболу та клубу зокрема.

Тут потрібно відзначити правильний підхід та стратегію в цьому напрямку не лише клубу, а й керівництва міста, яке приймало рішення щодо будівництва і виділення коштів на баскетбольні майданчики, які є в Луцьку. Літо –це саме той період, коли діти масово ці майданчики використовують, займаються баскетболом, проводять час з користю. Те, що є професійна команда, тренери додатково мотивує дітей приходити на ці майданчики і грати там.

У нас побудований процес переходу з дитячої в юнацьку команду, з юнацької вже можна розраховувати на потрапляння в команду Суперліги. Тобто є чітка вертикаль. Це впливає на те, як багато дзвінків до мене та тренерів від дітей, їх батьків щодо зацікавленості у заняттях баскетболом. При цьому, це діти різного віку, від наймолодших і до тих, хто хоче початися займатися баскетболом у 9-10 класі.

Ось ці дитячі тренування несуть основний базовий ефект в тому, як дитина буде уже в старшому віці поводити себе на майданчику, як вона буде розуміти баскетбол. Тому дуже добре, що у нас є такий перехід з кількості в якість. Протягом минулого літа під час нашого баскетбольного кемпу було задіяно, приблизно 140-150 дітей різних вікових категорій.

Є велике бажання також, щоб у нас була і дівчача команда. Я думаю, однозначно ми в цьому напрямку рухатимемося і шукатимемо можливість, щоб і дівчата також мали можливість виступати в якихось офіційних змаганнях. Відзначу, що в нас в області є такий осередок дівчачого баскетболу в Нововолинську. Я думаю, що й Луцьк не повинен відставати.

Наближаючись до завершення, хочу, щоб Ви згадали про тих людей, завдяки яким баскетбол у нашому місті розвивається, професійний клуб має можливість на існування та участь у найпрестижнішому дивізіоні.

Хотів би почати із подяки нашим воїнам – Збройним силам України. Звісно, хочеться подякувати представникам всіх гілок влади: Луцькому міському голові Ігорю Поліщуку, голові Волинської обласної ради Григорію Недопаду, депутатам, очільникам профільних департаментів міста та області. Велика подяка нашим партнерам, спонсорам, які допомагають кожен на своєму рівні. Звісно, ми розуміємо, що зараз всі першочергово працюють на спільну перемогу над ворогом, втім приємно бачити і те, що влада та бізнес небайдужі до баскетболу. Зрештою, ми працюємо і над патріотичним вихованням молоді. Приємно, що баскетбол в нашому місті на передових ролях. Думаю, що це як раз державницьке бачення керівництва міста і області, що стосується життя такого, можна сказати, тилового життя. Вважаю, що це правильна цілісна позиція.

Які плани на міжсезоння? Чого очікувати в цей час?

Ну міжсезоння традиційно хочемо максимально охопити велику кількість молодих гравців, дітей заняттям баскетболом. Плануємо знову проводити Відкритий Кубок Луцького міського голови. Я думаю, що це буде насичений період у всіх тренерів, які працюють в нашій структурі. Звісно, і дитячі змагання, баскетбол 3х3. Вже зараз будемо працювати над наступним сезоном Суперліги, формування бюджету вже розпочалося. Зробимо все, щоб у наступному сезоні бути конкурентними на всіх рівнях та змаганнях.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *