Уже 20 років відроджує українські традиції в танці ансамбль «Веселка» у Володимирі

29-го квітня у світі відзначали Міжнародний день танцю, в честь цього БУГ вирішив розповісти читачам про колектив народних танцюристів Володимира-Волинського, які вже другий десяток років за допомогою танцю підтримують культуру та традицію українського народу.

Танцювальна група народного танцю “Веселка” існує з 2000-го року в Центрі позашкільної освіти. У 2009-му році ансамбль здобув звання “Зразковий художній колектив” й підтвердив його у 2016-му році.

Колектив багато разів перемагав на обласних, Всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Також “Веселка” неодноразово виступала за кордоном, у Польщі та Білорусі.

Народні костюми, кольорові стрічки та плетені квіткові вінки в поєднанні з витонченими рухами танцюристів нагадують театралізовану виставу, в якій емоції зі сцени передають без слів. Про розвиток танцюристів у колективі та про творчий шлях “Веселки” загалом розповіла БУГу хореографка ансамблю Марія Буховецька.

— Чому саме така назва?

— Веселка асоціюється з чимось яскравим, кольоровим та водночас веселим. Мені здається, ця назва найвлучніше описує наш колектив: ми передаємо кольорову гаму і візульно, за допомогою костюмів, і емоційно – посмішками та вогниками в очах, – розповіла Марія Буховецька.

— Скільки поколінь пройшло через “Веселку”?

— У нас завжди формувалося 3 вікових групи: молодша, середня і старша, більшість дітей приходять на танці в початкових класах і залишаються в нас до кінця школи. Були такі роки, коли було замало дівчаток в групі, було, коли взагалі не було хлопчиків, і танцювальний номер вигадували, вже відштовхуючись від кількості. Зараз ми тренуємо вже третю групу, яка в нас змалечку і до юнацьких років.

Найприємніше, що майже всі випускники “Веселки” при зустрічі розповідають, як сумують за танцями, і як їм би хотілося ще раз виступити з нашим колективом.

Поліський танець “Ой-ра”, здобув гран-прі на Всеукраїнському конкурсі в Хмельницькому “Козацькому роду нема переводу” в 2016-му році.

У Марії Буховецької 43 роки досвіду хореографічної діяльності, тренувати танцюристів вона почала ще з ансамблю народного танцю “Дружба”, який більше 20 років тому функціонував у районному будинку культури.

— Скільки років ви навчаєте танцювати?

— Стати танцюристом-хореографом було моїм самостійним рішенням. В 16-ть років я сама повезла документи до Луцького училища культури та мистецтв, вивчилась і тепер вчу дітей справі, яку сама люблю.

— Чи багато зараз у групі танцюристів?

— У середній групі зараз 8-м хлопців і 8-м дівчат, це з 5-го по 7-й класи. Всі дуже старанні та витривалі, тяжко навіть вирішити питання: кого ставити в першу лінію, адже нема такої дитини, яка танцює гірше за іншу.

— У карантинний період берете участь в конкурсах?

— Зараз лише онлайн, ми маємо вже програму, куди і з чим хочемо поїхати, але поки чекаємо. У кінці березня знімали танець на обласний конкурс “У вихорі танцю”, зайняли 2-ге місце.

Поліський танець “Крутячок”

— Звідки ви черпаєте ідеї для постановки танцювальних номерів?

— Для мене головне музика: коли я чую мелодію, яка мені подобається, то відразу вигадую рухи і комбінації, які потім з’єдную в танець. Потім підбираємо найкращий тембр для юних танцюристів і ставимо танець.

Звісно, багато народних рухів час від часу повторюються. Наприклад, танцюючи гопак, ми лише відтворюємо стародавній танець, замінюючи лише деякі рухи.

— Чи тяжко привчати дітей до дисципліни?

— Раніше ми робили перерву на 10-15 хвилин і діти надто відволікалися від танцювального процесу, тепер ми відпочиваємо менше, проте справляємося швидше. Я часто їм нагадую: або ви танцюєте старанно та гарно, або ми залишимось в танцювальному класі надовго, поки не буде результату.

Чи старанні вони? – Мої учні зразу розуміють, що в нашому колективі по-іншому ніяк, якщо вони не будуть викладатися наповну – не вийде цілісної композиції танцю. З цим у нас серйозно.

— Який танець найкраще сприймається публікою?

— Є танці енергійні, такі як гопак, полька, гуцулка, вони і піднесений настрій викликають у публіки. А є танці, які треба обіграти, бо вони ніжні та символічні, це, наприклад, подоляночка та дівчачий плескач. Тому не можна сказати, що якийсь сприймається краще, а якийсь гірше, різні танці викликають різні емоції.

Різдвяний концерт “З колядою в серці” танець “Ой хуртелиця”

— Які якості повинен розвивати в собі танцюрист?

— Дисципліну та витримку, головне це старанно працювати і ще раз працювати.

Як говорить Марія Буховецька, тільки невпинною працею, довірою до танцю та відкриттям душі перед ним можна досягнути високих результатів.