Чи розглядатимуть на найближчій сесії питання про демонтаж пам’ятника радянським прикордонникам у Нововолинську

У Нововолинську височіє монумент радянським прикордонникам, що були у лавах нквс. У місті, де чи не щотижня на щитах повертаються Герої…

Про це пише депутат Волинської обласної ради Андрій Бокоч.

“Незабаром відбудеться чергова сесія Нововолинська міська рада. Я щиро сподіваюсь, що одне із питань порядку денного, яке озвучить Борис Карпус – Нововолинський міський голова, стосуватиметься демонтажу пам’ятника воїну нквс. І підтримано це питання буде одноголосно”, – йдеться у дописі.

На бульварі Шевченка, ідучи від Майдану Незалежності до центрального міського ринку у сквері давно вже височіє білий монумент. Колись тут, кажуть, був і вічний вогонь, про що сьогодні нагадує чорна зірка на постаменті. Приїздили весіляни, а молодята клали квіти. У дати, пов’язані з Другою Світовою війною відбувались заходи.

Пам’ятник радянським прикордонникам зображає бійця, який в одній руці тримає зброю, а іншою закривається від чогось, що іде зі сторони Польщі і ЄС, котрі сьогодні є нашими партнерами. На поясі однострою п’ятикутна зірка, як і на постаменті, де колись, кажуть, був вічний вогонь.

Отак стоїть собі у місті на самому заході України, неподалік із кордоном, пам’ятник радянським прикордонникам, які раніше були у лавах нквс.

Український інститут національної пам’яті нагадує про такі події: ” 22-23 червня 1941 року розпочалися масові розстріли політичних в’язнів спочатку в західноукраїнських тюрмах НКВС, а згодом в інших регіонах України. Протягом двох тижнів радянська влада, відступаючи перед нацистами, знищила близько 22 тисяч людей, яких переслідувала переважно за політичні переконання. Про цей маловідомий факт в історії злочинів проти людства під час Другої світової війни досі дізнаємося із віднайдення місць масових поховань розстріляних улітку 1941-го.

У багатьох містах Західної України після сильних нацистських бомбардувань місцеві очільники НКВС самостійно почали знищувати в’язнів. Підставою для розстрілів стала директива народного комісара Держбезпеки СРСР Меркулова № 2445-М від 23 червня 1941 року, згідно з якою на осіб, що утримувалися в тюрмах західних областей України, складались списки, за якими вони підлягали розстрілу за місцем їх утримання у зв’язку з початком війни з Німеччиною.

Розстрілювались не тільки люди, щодо яких були винесені вироки про вищу міру покарання, але і засуджені до позбавлення волі, а також ті, що перебували під слідством і не мали вироків суду.

22-го червня у Львівській в’язниці №1 виконали вироки щодо 108 осіб, які були засуджені до вищої міри покарання. 23-го червня, згідно з наказом Меркулова, місцеві органи НКВС розпочали розстріли ув’язнених в усіх тюрмах Львова.

Всього, у в’язницях Львівської області 22-28 червня (Львів, Буськ, Городок, Комарно-Рудки, Щирець, Бібрка, Жовква, Кам’янка-Бузька, Судова Вишня, Яворів, Лопатин) було розстріляно 4 тис. 591 людину. У трьох в’язницях Дрогобицької (Дрогобич, Самбір, Стрий) – 3 тис. 301, у тюрмах Станіслава (нині – Івано-Франківськ) – 2 тис. 500, Тернополя – 1 тис., Перемишля та Добромиля – 2 тис. в’язнів, Рівного – 150, Дубно – 1 тис. 500.

У Волинській області в тюрмах Луцька радянська влада знищила понад 2 тис. в’язнів (за різними даними, кількість загиблих називають 2754 і 3500 осіб), Ковеля – 250 (за іншими даними 195), Володимира-Волинського – близько 2 тисяч”.

Від тих кривавих літ минули десятиліття. І Володимир більше не Волинський.
Вже у ХХІ столітті той самий ворог проливає знову українську кров. Той самий ворог окуповує наші міста і села, але називає то асвабаждєнієм. Нащадки енкавеесників руйнують школи і дитсадки, музеї і лікарні, житлові будинки і муніципалітети.

А ще відновлюють свою “історичну справедливість”, повертаючи знову вулицям і населеним пунктам російські і радянські назви, зносять наші пам’ятники, вбивають духовних отців, що несли Слово Боже українською мовою, розстрілюють митців. А на Волині у Нововолинську далі височіє монумент радянським прикордонникам, що були у лавах нквс.

“Нагадую, що Міністерство культури та стратегічних комунікацій України видало наказ про визнання цього об’єкта таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”, – зазначив Андрій Бокоч.

Нагадаємо, «Пам’ятник радянським прикордонникам не має ніякої культурної цінності, його треба знести», – очільник ГО «Незламні нововолинці» Володимир Демчук