Більшість людей на Сході – зазомбовані, – волинський “айдарівець”. Фото

Боєць батальйону «Айдар» Ігор розповів лучанам з чим йому та його побратимам довелося зіткнутися на Сході.

11 жовтня у стінах Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки зібралися лучани, аби зробити «Витинанку за мир в Україні» та допомогти військовим, що захищають країну на Сході, – повідомляє прес-служба Фундації розвитку громад.

Для підняття патріотичного духу організатори заходу запросили бійця батальйону «Айдар» Ігоря– позивний «Алмаз».

«Алмаз» у складі батальйону «Айдар» захищав на Сході країни місто Луганськ та містечка біля нього на Луганщині (селище Металіст, місто Щастя, Георгіївку, Новосвітлівку тощо). Побачивши, як відправляють воювати молоденьких хлопців по 19-20 років, Ігор залишив власний бізнес у Луцьку та пішов записуватися у добровольці. Лучанам Ігор розповів, із чим йому та його побратимам довелося зіткнутися за той час, поки вони перебували на Сході.

«За так званих ополченців на Cході воюють кадирівці, осетини, росіяни, серби, сирійці. Вони з’їжджаються туди озброєні до зубів та отримують пристойні кошти. Враховуючи те, як забезпечені там наші хлопці, можна сказати, що ми там воюємо голі та босі. Але є один плюс – найманці не мають того бойового духу та патріотизму, який є в наших хлопців, бо вони воюють за гроші. Нажаль, їм байдуже, навіть якщо вони цей край зрівняють із землею, бо не їм його відбудовувати та встановлювати – вони відпрацювали та поїхали» – розповідає «Алмаз».

Ігор говорить, що настрій у волинських бійців, не дивлячись на все, дуже бойовий і вони готові воювати й надалі та захищати українську землю. А захищати, за словами «Алмазу», є кого.

«На Сході є справжні патріоти. У «Айдарі» воюють хлопці з Луганщини, з Донеччини, із Криму. Були випадки, коли окупанти вбивали родини, що допомагали пораненим українським танкістам, вбивали молодих хлопців, що не хотіли йти воювати на той бік – патріотом бути там важко й небезпечно. Попри все там є місцеві, що допомагають українській армії вистежувати ворогів – там чимало партизанів» – говорить Ігор.

Але, нажаль, значна кількість населення – зазомбовані люди. Ігор говорить, що вже понад 3 місяці у Луганську працює лише 2 канали – «Росія-24» та російський «LifeNews»:

«Якщо ведмедю дуже часто говорити про те, що він їжак, то він повірить в те, що він їжак. Там йде дуже потужна інформаційна війна. Місцеві люди вірять в те, що українська армія приїхала їх вбивати та руйнувати міста. Насправді, окупанти встановлюють важку військову техніку на території лікарень, школ, дитячих садочків та б’ють по житловим районам. Ми проводимо із людьми роз’яснювальну роботу. Дуже важко воювати там, де нема підтримки місцевого населення».

Ігор підкреслив, наскільки важливо для кожного бійця, що перебуває по той бік Дніпра, все те, що роблять для них звичайні волонтери та люди, як приємно отримувати звістки, листи зі своєї землі, як важливо знати про те, що тебе підтримують та в тебе вірять:

«Ви не уявляєте, як важливо для нас все те, що ви тут робите – кожний волонтер, кожна людина, кожна бабуся, що віддає останнє заради допомоги армії… А як ми радіємо листам! В мене над моїм ліжком висять два дитячих малюнки».

Говорили ще багато про що: і про перемир’я, в яке не вірять військові, і про незабезпечення української армії, і про неоголошений воєнний стан, і про так званий особливий статус територій Донбасу, і про настрої військових взагалі.

Так минуло більше, ніж 2,5 години, але люди так і не хотіли відпускати «Алмаза». Але де кому, все ж таки, вдалося й повитинати. З благодійних пожертв від проведення заходу  було зібрано 250 гривень. Ці кошти буде витрачено громадською організацією «Фундація розвитку громад» на потреби військовослужбовців в зоні АТО.