Російські матері готові народжувати нове м’ясо для путіна, – активіст Стерненко

Хотіли взяти Київ, а лежать у землі: за один місяць війни проти України загинуло більше 16 тисяч російських солдат. Це більше ніж в Афганістані за 10 років. Однак батьки і родичі не мають претензій до своєї влади. Та і в принципі не надто засмучуються через загибель чи полон своїх синів.

Про це у своєму блозі розповів громадський діяч і активіст Сергій Стерненко, який з початку війни взяв до рук зброю та пішов захищати Батьківщину.

Стерненко стверджує, що терористи прагнули провести в Україні денацифікацію і демілітаризацію. І таки добилися цього. Адже денацифікація в Україні відбувається, коли гинуть російські нацисти на нашій землі й демілітаризація російської армії теж відбувається, коли наші захисники забирають російську техніку в окупантів.

За словами активіста, ті, хто прийшов з мечем в Україну, від меча й гинуть. В росії зараз масово ховають померлих окупантів, влаштовують святкові концерти на честь загиблих. Деякі російські матері, чиї сини загинули на війні російської нациської федерації проти України, плачуть. Однак, як стверджує Стерненко, жаліти їх не можна, адже вони продовжують відпускати своїх синів на війну й досі вірять в те, що це, нібито, Україна напала на росію і та вимушена захищатися.

“Все, що я можу сказати з цього приводу, – мало. Мало, тому що багато мертвих окупантів ніколи не буває. А також тому, що все одно російські матері відпускають своїх синів воювати проти України, і самі росіяни так нічого і не зрозуміли. Вони не зрозуміли, що варто забиратися із нашої землі.

Вони й надалі починають цитувати те, що їм вклала у голову пропаганда. Мовляв, цю операцію росія почала, щоб закінчити війну і стверджують, що війну почала сама Україна”, – зазначив активіст.

Стерненко каже, що багато окупантів – це молоді 19-23-річні хлопці, які загинути через нацистські інтереси путіна.

Однак, тамтешнім матерям, на думку блогера, плювати на те, що їхні діти гинуть на путінський війні проти України. Жінки кажуть, що народять ще синів.

“Я не просто так про це кажу. Я знайшов відео, де матір російського загиблого солдата виступає після того, як дізналась, що він загинув. Вона каже, що ні про що не шкодує – баби нових нарожают. Ця матір каже, що, віддавши свого сина на загибель в Україні, виконала свій материнський обов’язок.

А знаєте, у чому полягав її громадянський борг? Це народити м’ясо, біомасу, яку путін зможе відправити помирати на війні проти України. Мені здається, що навіть, якби президент російської нациської федерації путін взяв би її новонароджену дитину для статевих утіх, все одно вона була би йому вдячна, бо виконала свій громадянський борг. І насправді ця матір не одна там така. Таких там дуже дуже багато”, – стверджує активіст.

Він каже, що також багатьом російським матерям плювати, що їхні сини-окупанти попадають в полон в Україні. Вони абсолютно нічого не роблять, аби їх звільнити.

“А й правильно. Навіщо визволяти з полону власного сина? Краще б він загинув. Тоді хоча б, можливо, вона отримала б якусь компенсацію і можна було би кредит погасити”, – наголосив Стерненко.

На його думку, російська нація стала нелюдяною і нелюдською, тому повністю заслуговує на те, що зараз відбувається.

“Ви розумієте, наскільки далеко зайшла пропаганда на росії, наскільки стала взагалі нелюдською російська нація, нелюдяною, якщо їхнім батькам плювати на власних дітей? Вони абсолютно спокійно ставляться до того, що їхні діти у полоні, і здебільшого абсолютно спокійно ставляться до того, що їхні діти гинуть.

Більше того, вони вважають своїм обов’язком народити іще дітей, щоб вони також загинули за інтереси владіміра путіна. Якщо вони вже втрачають останні рештки людяності, то можу сказати тільки, що вони на все, що зараз відбувається із їхніми ваньками, цілком та повністю заслуговують”, – переконаний активіст.

Стерненко наголошує: росіяни заслуговують отримати ще більше горя і все одно це горе не можна порівняти із тим горем, яке російські окупанти принесли на нашу землю.

Читайте також:

Що треба зробити після перемоги та чому насправді росія проти нас воює: роздуми з передової Стерненка