Схеми навколо цементного заводу: кримінальний інвестор з фірмою у квартирі, маніпуляції Касянчук та довга рука Сапожнікова
Історія намагань Сонарсену побудувати цементний/нецементний завод неподалік Нововолинська та у Литовезькій громаді тягнеться вже роками і пронизана брехнею, маніпуляціями, бажанням Віктора Сесюка все ж отримати бажане та прагненнями активістів йому цього не давати через великий перелік причин.
БУГ пропонує оновити у пам’яті хронологію подій: вся історія в одній статті. Завдяки такому довгому проміжку часу, аналізуючи події, можна разом з нами спіймати декого на брехні та маніпуляціях.
З чого весь сирий бір
Це було ще у липні 2020 року. Тоді на область заявили, що на Волині побудують за три роки потужний завод, який виготовлятиме високоякісний цемент, перероблюючи шлак, і забезпечить 200-300 робочих місць. З ініціативою виступило підприємство “Сонарсен”, співвласником якого є Віктор Сесюк.
22-го квітня 2020 року Волинська облдержадміністрація підписала Меморандум з таким собі ТзОВ «Сонарсен». У документі йдеться про будівництво потужностей з виробництва інноваційних дрібнодисперсних матеріалів з промислових відходів, які існують у шахтарських районах області у вигляді териконів. Простими словами, інвестор (ТзОВ «Сонарсен») виявив бажання переробляти промислові відходи з місцевих шахт (териконів).
Вибір впав на терикон шахти №5, де побудувати неекологічний завод люди не дали. Ще тоді активісти зазначали, що інвестор плутається у ствердженнях, говорить різні дані, не може розповісти про технологію виробництва. Адже в світі невідомо технології переробки шлаку на цемент, але ця чудо-технологія у волинян, виявляється є.
Після того, як інвестора, якого так хотіли “пропхнути” в області, з Грибовиці, що біля п’ятої шахти, люди “прогнали”, він ідею виробництва дещо “вдосконалив” і тепер вирішив не хапати зірок з неба, назвавши свій завод модульним виробництвом, яке буде розробляти терикон, молоти та вивозити. І несподівано отримав відвал терикону. І це без громадських слухань, незважаючи, що тема екології регіон неабияк турбує.
Дивна несподівана співпраця з Сесюком влади Литовезької громади, зокрема голови Олени Касянчук, здивувала громадськість.
Голова, яка ще менше року тому казала, що треба провести громадські слухання, раптом передумала. Вона заявила на вимогу активістів, що слухання будуть проведені в законному порядку, а не тоді, коли їй будуть вказувати.
А тепер по порядку.
Сесюк Грибовицький або Вся лапша почалася з технології ноу-хау та грандіозного будівництва
Як розповідає активістка, тепер – депутатка Нововолинської міської ради Марина Єлева, 9-го вересня 2020 року знайомий односелець, місцевий підприємець подзвонив їй і запитав: «А ти знаєш, що завтра сесія Грибовицької сільської ради, на яку приїздить інвестор, який хоче будувати на териконі шахти №5 цементний завод і депутати підтримують таке виробництво, рахуй на території села?»
“Я не знала, але дуже перейнялась цим питанням. Вирішила прийти, послухати, що розкаже інвестор та вияснити чи екологічно безпечне таке виробництво. 10-го вересня 2020 року відбулася сесія сільської ради.
Інвестор приїхав, прийшли ми з тим же підприємцем, який мені повідомив про сесію, на засідання. Нас було двоє, окрім депутатів. Влада села вирішила не надавати розголосу такому важливому питанню”, – розповіла Марина Єлева.
Тоді на своїй сторінці у фейсбуці Марина розмістила допис, який спричинив резонанс. У ньому вона поставила багато запитань до прозорості інвестора. Так, за її словами, він обіцяв “золоті гори”, але не зміг відповісти на ряд простих питань і в активістки склалося враження, що пан Сесюк обманює.
Дивним виявився і той факт, що на одному засіданні розглядали відразу два питання, щодо ділянки біля терикона: прийняття на баланс сільради та розгляд питання щодо рекультивації цієї ділянки Сонарсеном. Ніби тишком-нишком рішення хотіли пропхати та й діло в капелюсі.
На запитання про екологічність Єлева отримала у відповідь розповідь про те, що серед складників породи на існуючих териконах, згідно з наданим зверненням, безліч шкідливих речовин – ванадій, нікель, кобальт, калій, які сьогодні “фонять” та впливають на здоров’я мешканців, що живуть поблизу. Зараз же вони рекультивовані і зарослі зеленню.
“Чи не буде “фоніти”, як казав пан Віктор, коли насадження викорчують, а терикон будуть 11-12 років розкопувати та переробляти? Чи не станемо ми місцем, звідки небезпечні речовини розійдуться по світу, як будівельні матеріали? Чи не буде онкології, алергії, астми у дитини, що житиме в будинку з породи з терикона? Відповідей на ці питання пан Віктор не дав”, – написала Єлева.
Також згодом про це пані Єлева розповіла у відео глядачам БУГу і пояснила, чому вважає таке будівницто загрозою для людей, а самого інвестора – негідним довіри.
Далі забили на сполох у інших медіа. БУГ також слідкував за темою ретельно, адже це питання неабияк цікавило громадськість. Терпіли і звинувачення у неправдивому висвітленні інформації, навіть погрози. Були й такі, які сказали, що ЗМІ самі видумали проблему.
І першим із таких був тодішній міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков, який назвав інформацію про завод фейком. Він заявив, що це все ігри політичних опонентів – на носі ж бо вибори. І тихенько на публіку спостерігав за ситуацією, зайнявши позицію “моя хата скраю”.
Тим часом у Грибовиці, яка мала приєднатися до Нововолинської ТГ після виборів, хотіли швиденько пропхати інвестора. Сесюк серйозно розповідав присутнім депутатам сільради про те, що має новітній метод створення цементу з нововолинських териконів і про 200-300 робочих місць. Так, спочатку масштаби були великі. Це вже потім за рік він “спустився” до маленького підприємства.
Чому ж такі разючі зміни у планах пана Сесюка відбулися за такий короткий проміжок часу? Восени 2020 року обіцяв завод, у 2021 – вже маленький пересувний цех.
Є дві відповіді на вибір читача:
- або пан Сесюк побоявся активістів та відразу почав змінювати свій проєкт, щоб він був менш екологічно загрозливим,
- або з самого початку картинка з великим підприємством та робочими місцями потрібна була для того, щоб отримати державні кошти за програмами і просто так, не розробляючи терикон, з ними злиняти.
Знайти правильну відповідь, зазначають активісти, можна з огляду на певні фактори. Адже після перших публікації про Сонарсен та цементний завод почали з’являтися цікаві подробиці про інвестора та його кримінальне минуле.
Сесюк кримінальний та підприємство в квартирі
Пан «інвестор» свого часу був засуджений на 8 років позбавлення волі за співучасть у спробі пограбування, під час якого загинув полковник міліції. У 2020-му ж році «інвестор» роздавав обіцянки про мільйонні доходи й робочі місця, а Волинська облдержадміністрація усіляко його підтримувала, – писали в ІА Волинські новини. Тобто зі світом кримінальним пан інвестор знайомий.
Як розповідали активісти, ймовірно, цементний завод – це велика вигадка для громадськості. Ціль такої оборудки – отримати державні кошти на утилізацію терикону. Ось чому в інвестора не знайшлося відповідей на багато запитань і ось чому його фірма зареєстрована поряд з іншими в простій та старенькій київській квартирі.
Адреса реєстрації – Київ, вулиця Райдужна, 4.
До слова за цією адресою зареєстрована наразі ще одна фірма “Сонарсен Ай Ті” спільно з Андрієм Мартиновим. Напевно, саме тут розроблялися проєкти ноу-хау з переробки шлаку у цемент або вивчався іноземний досвід (читати з сарказмом).
Колеги обачливо закрили ще 100 з хвостиком фірм, які були зареєстровані у квартирі, після того, як про аферу почали говорити активісти. Після такого підчищання і лишилося дві найперспективніші, так би мовити.
З огляду на це, говорять активісти, можна з впевненістю говорити, що ніяких потужностей для розробки терикону у підприємства немає. Всіх хочуть надути, адже фірма липова.
З самісінького початку, розповідають, все планували закінчити втечею чи замітанням слідів після того, як отримали би держдопомогу на розробку відвалу.
Коли про ці кричущі фактори почала говорити Марина Єлева на громадськість, то їй почали погрожувати: спочатку судом, зчиняли психологічний тиск, а потім – розправою.
У Грибовиці Сонарсен «штовхали», як могли, щоб отримати необхідні документи до об’єднання з містом
Щодо останньої сесії у Грибовиці, на яку виносилося питання по Сонарсену – рішення ніби хтось штовхав поспіхом. Планувалося, що під час останньої сесії Грибовицької сільської ради, призначеної на 15-те жовтня, ТзОВ «Сонарсен» отримає 16 гектарів землі у розробку на 15 років. Поспішали тому що після 25-го жовтня Грибовицька сільська рада увійшла би до складу Нововолинської ТГ, тож ця сесія була останньою, на якій можна було “вирішити питання”.
На додачу на депутатів Грибовицької сільської ради почала тиснути ОДА. Мовляв, «адміністрація працює над вирішенням проблемних питань в економічній та соціальних сферах області», вона «зацікавлена у проєктах співпраці, що спрямовані на створення нових робочих місць та збільшення податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів». А вигідне для області рішення блокують, сам проєкт під загрозою і так далі.
Крім того, в ОДА говорили про те, що ні про який цементний завод не йдеться, а на цій території мають бути побудовані «потужності з виробництва інноваційних дрібнодисперсних матеріалів з промислових відходів». Тобто з відходів, начебто, мають виробляти сировину для виробництва цементу, а не безпосередньо сам цемент. Та й слова «завод» в документах немає.
Тиснула ОДА не лише на сільраду. Наприклад, у листі до обласного управління Держгеокадастру від 2-го вересня адміністрація просить, аби земельне питання було вирішене в максимально короткі терміни.
«Зауважимо, що саме від оперативності вашої роботи залежить проєкт державної ваги та його подальше впровадження», – йдеться у листі за підписом голови ОДА Юрія Погуляйка.
Тоді у Грибовиці 15-го жовтня 2020 року все вирішилося силами активістів та місцевих мешканців, які прийшли на сесію сільради та заявили, що не хочуть бачити такого інвестора, який казки розповідає і не може дати відповідь щодо загрози будівництва для екології та для людей, котрі тут живуть. Підтримав людей і народний депутат Ігор Гузь.
Вже навіть була підготована інвестугода, яку повинні були підписати після сесії, проте цього не сталося.
Тоді на сесію приїхали близько 40 людей, проте ні Сесюка, ні представників ОДА не було. На них викликали поліцію. Проте під тиском громадськості питання щодо Сонарсену зняли з порядку денного. Це була остання сесії Грибовицької сільради. Коли мером Нововолинська став Борис Карпус, який був у складі групи активістів, що боролися за екологію регіону, Сесюк у місто навіть не попхався.
Читайте також:
Після поразки у Грибовиці Сесюк взявся за Литовезьку громаду
Після того, як інвестора “попросили” у Грибовиці, він почав шукати інших місць, де би свій план втілити. Для цього обрав Литовезьку громаду.
Сесія в Литовежі була запланована на 27-го листопада 2020 року, проєкт рішення про передачу породного відвалу був готовий.
На ній інвестор та його техпрацівник (кандидат наук, зі слів Сесюка, Роман Миколайович) намагались без фактів та документів довести людям безпечність та економічну вигідність свого заводу. Повторювалася грибовицька схема: депутатам презентували екологічний бізнес на папері, доповнюючи неґрунтовними розповідями, що викликали багато запитань.
Читайте також: «(Не)цементний» завод та терикон шахти №7: інвестор на сесії Литовезької сільради спростувавав «маніпуляції», люди хотіли конкретики
Так вперше активісти почули, що дрібну будівельну суміш будуть пропускати через воду, – як приклад навели кальян. Куди будуть зливати воду (концентрат) з домішками не сказали, проте завірили, що грунтові води воно не зачепить.
Також обіцяли створити нову юридичну особу та зареєструвати її на території Литовезької ТГ, щоб та отримувала податки. Цьогоріч, на відміну від Грибовиці, віддавати відсотки від свого прибутку, не обіцяли. Говорили й про те, що це не цементний завод, а планують звести підприємство, яке виготовлятиме будівельну суміш з відвалу терикону ліквідованої шахти №7.
Інвестор бідкався, що в оману людей ввели у пресслужбі облдержадміністрації, мовляв, поширили інформацію, яка не відповідає дійсності. А сайти її підхопили. До слова, із відеозапису цього ж засідання відомо, що говорили про плани отримати дозвіл на передачу терикону колишньої шахти № 5 «Нововолинська».
Виникає питання, чому облрада повідомила про появу заводу з виробництва цементу із породи шахтних териконів і чому на засіданні сесії Литовезької сільради інвестор жодного разу не відповів на запитання присутніх, яка саме “будівельна суміш” і кілька разів відхрестився від слова “цемент”. У зверненні до Литовезької сільської ради написано: ТОВ “Сонарсен”, єдині в Україні, хто має розуміння процесу та власну технологію (ноу-хау) з виробництва вологого ультрадисперсного субстрату (будівельної суміші) для виробництва цементу марки М1000 і вище. Присутнім не пояснили, яким чином з’явилася згадка про цемент і для чого конкретно буде в подальшому використовуватися будівельна суміш. Також нічого не було сказано про раніші виступи у Грибовиці, коли обіцяли багато робочих місць та новітню технологію.
Тоді питання про надання рекультивованих земель для переробки відвалу породи було зняте з порядку денного, адже мешканці Благодатного зібрали 383 підписи проти заводу.
Сесія завершилась пропозицією провести громадські слухання в Біличах, Благодатному та Заставному.
8-го грудня 2020-го року слухання відбулися у Біличах. Їх відвідав сам Сесюк, щоб розповісти про технологію. Як розповідають учасники слухань, люди, за виключенням одного – самого інвестора, виступили проти появи виробництва. На громадські слухання прийшли не лише мешканці Литовезької ТГ, а й жителі сусіднього села – Грибовиці Нововолинської громади, й активісти та депутати міста. 69 голосів – всі присутні проти будівництва. Навідувався інвестор і у Заболотці, де люди також висловили стурбованість.
Після голосування у Біличах на громадських слуханнях історія нібито завершилась. У Благодатному слухань вже не проводили.
Несподіване повернення Сесюка за беззаперечної підтримки Касянчук
І тут раптом 21-го жовтня 2021 року випливла інформація, що Литовезька ТГ на сесії передала таки породний відвал вищевказаному інвестору. Рішення готували тихенько і швиденько, щоб про нього не дізналося багато люду. Опрацювали попередньо і депутатський корпус розповідями про гірке майбутнє громади без податків Сесюка.
Таким чином місцева влада поклала початок можливому будівництву без заслуховування думки громадськості. За словами Олени Касянчук, голови громади, громадські слухання, які так і не провели наприкінці 2020 року, проведуть, але тоді, коли потрібно буде згідно усіх норм.
За словами Касянчук, цього разу інвестор пропонував звести модульне підприємство з утилізації породного відвалу. Суміш, яку тут будуть отримувати, відправлятимуть на експорт. Про багато робочих місць і захмарні масштаби цього разу не йшлося.
За словами місцевої депутатки Тетяни Кукоби, рішення про передачу відвалу було незаконне, бо було опубліковане тільки за два дні до сесії. А процедура вимагає оприлюднення проєкту рішення за 10 днів.
На активістів, які прибули на наступну сесію, тоді голова викликала поліцію і врешті виступивши вони пішли, так ні до кого і не достукавшись.
Виступив проти неекологічного будівництва нардеп Ігор Гузь
Він звернувся до мешканців з проханням бути готовими підтримати протест. Додав, що зробить все, аби це підприємство не збудували.
“Дуже прикро, коли чиновники ОДА не зважають на позицію людей. Ніякі робочі місця не варті шкідливого виробництва. Нововолинськ настраждався від екологічних проблем і нам цього більше не потрібно.
Буду тримати дану ситуацію на пульсі та інформувати про цю критичну проблему!”, – підсумував Гузь.
Прибічники схеми або Що робили у Литовежі «прихильники» Касянчук та посланці старого мера Нововолинська
Дивним і дуже цікавим є той факт, що приїхав підтримати голову і псевдоактивіст Павло Троцьковець, який замішаний у подіях з вивезенням породи з нововолинських копалень та знаний у місті, як прихвостень старого мера Нововолинська. Брався Троцьковець за всяку роботу і навіть видавав себе за учасника УНСО, таким не будучи.
Що цікаво, надалі він приїздив на всі сесії, які відвідували активісти і спостерігав за ситуацією. Касянчук на запитання активістів зазначала, що це не її людина, проте Троцьковець робив все, щоб зірвати порядок на сесії та вступав в голосні, не дуже інтелектуальні дискусії. На одній з останніх сесій його на вулиці очікував Олег Філінюк.
Відправили у Литевеж ще одного гастролера, тепер вже політичного – Максима Клим’юка. Тепер колишній кандидат на мера Володимира і корупціонер пригрівся в районній державній адміністрації під крилом у замів голови, колишніх керівників Нововолинська. Вони, ймовірно, і послали гінця.
Чим цікава старому очільнику міста ситуація в Литовежі – ймовірно можливістю підірвати певні позиції влади Нововолинська і забрати якісь політ бали собі. А ще питання у грошах, можливо, посаді. І напевно, на кону багато.
Принаймні, як колись розповідав протеже ексмера, порода в териконах нікому не потрібна і люди мають дякувати, що її вивозять. Проте сам вивозив потихеньку її вантажівками.
Клим’юк та Троцьковець, які згодом перекинулися слівцем на вулиці перед будівлею сільради, не завадили активістам принести більше двох тисяч зібраних підписів від мешканців Литовезької та Нововолинської громад проти неекологічного будівництва. Вони наголошували знову на проведенні громадських слухань.
Громадських слухань щодо будівництва цементного заводу в Литовежі поки призначати не будуть: активісти б’ють на сполох
Як стало відомо на сесії 22 грудня, голова громади Олена Касянчук диктує свої правила і вирішує, коли запитувати думку людей. Вона зазначила, що громадські обговорення відбудуться згідно процедури – після передачі земельної ділянки, розробки плану території та проведення експертизи. Тобто тоді, коли вже робити їх буде пізно, не зважаючи на те, що запитати думку громадськості вирішили ще наприкінці 2020-го року, цього досі не було зроблено.
Рішення щодо будівництва об’єкта всіма силами намагаються “пропхати”, стверджують активісти. Адже після передачі відвалу, розробки потрібних для передачі землі документів сільрадою, кому буде цікава думка громадськості?
Ймовірно, змінити ситуацію тут може одна подія – зміна влади в області, яка пхає рінвестора. А чутки про такі зміни вже надійшли виданню.
Але надіятися на чутки – справа рук тих, чия хата скраю. Активісти просять людей не боятися і не лінуватися висловити свою думку, поки не пізно.
А чому стаття не підписана? Як раз вона і має ознаки маніпуляцій
Можу підписатися під кожним словом публікації, – все це чиста правда.