Мультфільм про ромів та співпраця з гуртом «KAZKA»: Катя Рожок з Зимного розповіла про навчання в креативному виші та професійний розвиток
Випускниця Зимнівської школи-ліцею Катя Рожок, яка у позаурочний час знімала мультфільми за принципами Волта Діснея і мріяла вступити до університету ім. Карпенка-Карого, щоб згодом розвивати українську анімацію, зараз закінчує бакалаврат омріяного вишу, має за спиною кілька успішних проєктів у сфері анімації і знімає авторський мультфільм про ромів.
Про своє навчання в одному з найкреативніших вишів України та розвиток в мультиплікаційній сфері, вона розповідає читачам «Молодіжної тусовки», – пише журналістка Віталіна Макарик для газети “Слово правди”.
“Потрапляючи в Карпенка, ти опиняєшся в максимально творчому колективі аватюристів, які готові знімати, писати, ставити, грати будь-що. За це я його дуже полюбила. Я б назвала цей університет таким богемним місцем. Ще в школі вчителька української літератури називала мене богемою і посміхалась, тоді я до кінця не розуміла, чому, а зараз думаю, що вона мала рацію.
Карпенка досить сильно відрізняється від інших вишів своєю програмою. Багато хто не в захваті від того, що навчальному процесу бракує системності і раціональності. Але, як на мене, у творчому вузі діє система творчого хаосу. Дійсно, багато чого хотілося б вдосконалити і осучаснити, але коли ти натхненний тим, що робиш, то навіть якісь прикрі реалії тебе не зупинять.
Мені дуже подобається, що кожен курс – чи це кінооператори, чи актори, чи режисери – має свого майстра, і це найкращі студентські стосунки, які я взагалі бачила. Колишні, усталені рамки «вчитель-учень» розмиваються, і ми приходимо до майстра і годинами сидимо, розбираємо деталі наших сценаріїв, концептів, персонажів, сторібордів і так далі. Ми приходимо в майстерню або павільйони до них, і я це обожнюю.
Майстри в Карпенка вчать бачити у всьому матеріал: розмова в кав’ярні чи політ птаха – все це основи для сценаріїв, способи вирішення режисерських чи операторських чи акторських задач. Красти прийоми з реальності – оце мистецтво.
Тут завжди є можливість спробувати себе у суміжній сфері, аби зрозуміти, як цей гігант кіноіндустрії працює зсередини, включаючи всі шестерні і гайки. За чотири роки ми спробували себе в ролі драматургів, відеомонтажерів, фотографів, аніматорів, акторів, звукорежисерів, акторів озвучки, сценографів, дивились і аналізували фільми, музику, лялькові вистави і, найголовніше, вчилися бути режисерами анімаційного кіно.
На другому курсі мені вдалося влаштуватись художницею-аніматоркою на українську анімаційну студію «Червоний собака». Я працювала в команді над проєктом «Віктор_Робот», який уже цього літа виходить в кінопрокат. Це повнометражна 2д-стрічка режисера Анатолія Лавренішина. На студії отримала дуже крутий досвід, бо практикувала 2д класичну анімацію, яку дуже люблю, були в нас французькі колаборації, і загалом це точно був професійний стрибок для мене”.
Ще одним крутим проєктом дівчина займалася у рамках кампанії громадської організації «Єдина планета» за заборону виробництва хутра в Україні «Hutro Off ». Разом з режисеркою анімації Юлією Рябцевою вони створили ролик про лисеня, з якого роблять хутро в Україні. Анімаційна робота «Хутрик» перемогла в конкурсі соціальної реклами «Hutro Off».
“Цікавим досвідом була співпраця з музичним бендом «KAZKA». На жаль, поки що не можу розказати деталі, оскільки проєкт ще анонсований, але скажу, що працювалa з гуртом як ілюстраторка.
Зараз працюю над мультфільмом про ромів. Це моя візуальна історія, у якій я намагаюсь показати глядачеві свій всесвіт, донести ідею і натхнення до глядача. Так, це дипломна робота, але я не розділяю, от це – моя творчість, а це – диплом. Цей мультфільм не хочу робити як просто навчальне завдання завдання, насамперед це мистецтово. Мені дуже пощастило з майстром, він одразу підтримав мою ідею з ромами, і я загорілася.
Чому роми? Сама собі задаю це питання… і не знаю. Я завжди відчувала цікавість до їхньої культури, кочового способу життя. Напевно, мене надихає та сама богемність цієї нацменшини. Я, звісно, свідома того, що досить романтизую ромський образ і шукаю в ньому поживу для натхнення.
Мені дуже подобаються ромські пісні і скрипка, «строкаті хустинки» і хустки, брязкіт купи прикрас, намиста і цяцьок у волоссі, те, що ромки володіють якоюсь таємничістю і візуально зачаровують, як вони танцюють і сідлають коней, таких диких і неспокійних, як самі роми, кольорові шатра, вогні, кибитки і фруктовий ромський чай. Я думаю – це справжнє джерело для натхнення, і мене надихає саме це, або вони мене просто зачарували, таке теж може бути.
Мультфільм називається «Червоне намисто». Це історія про ромського хлопчика з табору диких маків, який обраний долею щось змінити і лишити слід ромської культури. На динаміку і сюжет Катю надихнула пісня Джамали «Крила».
“Якщо говорити про мою глобальну мрію, то вона не змінилася. В майбутньому я планую розвивати українську анімацію і створювати щось автентичне, з цікавим візуалом і сюжетом, і обов’язково з крутим саундом. Хочу, щоб це справді було мистецтвом”, – зізнається дівчина.
