Володимирчанка уже 3 роки випікає торти: її солодкі витвори прикрасили більше тисячі свят і подій

Пекти на замовлення 34-річна володимирчанка Світлана почала відносно недавно – три роки тому, проте встигла прикрасити своїми солодкими витворами уже більше тисячі як тихих сімейних свят, так і гучних урочистих подій. Випікання тортів називає справою свого життя, хоча іще зовсім недавно думала, що це  не для неї.

Про це пише журналістка Тетяна Ізотова для назети “Слово правди“.

Світлана родом з Локачинщини, до Володимира переїхала 15 років тому, адже на той час її чоловік служив у прикордонних військах. Товарознавець за освітою працювала продавчинею в одному з місцевих супермаркетів, аж доки у декретній відпустці  не захопилася випіканням. Причому  до 23-х років взагалі не знала, з якого боку підійти до тіста.

А почалось усе зі святкового торта, який Світлана замовила в одній з місцевих кондитерських до дня народження донечки. Якість виконаного замовлення жінку не дуже задовольнила, тож, надихнувшись світлинами вишуканих тортів в інтернеті, вирішила, що сама може спробувати пекти. Зізнається, що спершу чимало продуктів перевела даремно, адже результати невдалих експериментів у пошуках ідеального рецепту бісквіту, нерідко потрапляли у смітник.

– Близько року пішло на те, щоб навчитись досконало випікати та оформляти торти, перш ніж наважилась пекти на замовлення. Від майже щоденних дегустацій калорійної випічки навіть додалась зайва вага, але зараз, на щастя, уже повернула свою ідеальну форму, – з посмішкою розповідає кондитерка. – Я за характером перфекціоністка, тож поки сама в чомусь досконало не розберусь, то не заспокоюсь. Навіть коли усі навколо хвалили мої торти, я куштувала і розуміла, що чогось не вистачає, а чогось, навпаки, забагато. Проте така вимогливість до себе і дала невдовзі плоди.

Першою клієнткою Світлани стала її подруга, яка в неї дуже вірила і усіляко заохочувала не кидати цю справу. Поступово замовляти торти почали усе більше знайомих та тих, хто почув про неї від своїх них. Завдяки такому «сарафанному радіо» та світлинам, які виставляла на своїй сторінці у фейсбуці, почала зростати кількість замовлень. І якщо раніше пекла один-два торти на тиждень, то невдовзі вже по чотири-п’ять на день.

– Зараз якщо протягом двох-трьох днів не маю замовлень, то відчуваю дискомфорт, наче  даремно прожила, адже за ці роки звикла пекти майже щодня. Проте після того, як одного разу кілька днів поспіль провела без сну, бо потрібно було встигнути виконати всі замовлення, тепер не беру багато на себе, бо це добряче б’є по здоров’ю, – додає моя співрозмовниця.

Особлива любов Світлани – це декорування випічки. Навіть коли у неї замовляють простий тортик для несвяткового чаювання, вона не може віддати його клієнту без хоча б мінімального прикрашання. Особливо тішиться, коли замовники її не обмежують її у стилі декорування, тож з’являється можливість проявити більше фантазії.

Коли Світлана лише починала опановувати кондитерську справу, то найпопулярнішим декором тортів була мастика. Їй дуже легко вдавалось виліпити задуманий виріб, адже змалку віддушиною було малювання та усе, що пов’язано із творчістю.

Талант до образотворчого мистецтва став у нагоді, коли почала пекти імбирне печиво та розмальовувати його. Таке печиво у вигляді різних казкових героїв часто стає декором тортів для дитячих днів народжень. Популярними прикрасами тортів також є тістечка макаруни, шоколадні кульки, вафельні та живі квіти, декор з прозорої цукрової карамелі, із рисового паперу тощо.

Над зовнішнім оформленням торта Світлана може попрацювати так само довго, як і над випіканням коржів, адже все мусить бути досконало – вона не любить, коли елементів декору надто багато, а ще торт має бути ідеально рівний. Якщо раніше годину рівняла боки торту, то зараз це займає не більше 15 хвилин. Усі свої торти вона покриває найпопулярнішим нині крем-чізом, який виготовляється з додаванням спеціального кондитерського вершкового сиру. Це, каже, задоволення не з дешевих, як і решта складників торта, проте результат того вартує.

Загалом на виготовлення торта йде не менше двох-трьох днів, адже після випічки бісквітні коржі мусять «вистоятись» протягом доби у холодильнику. Далі черга виготовлення крему та начинок, яких Світлана пропонує клієнтам аж три десятки варіантів, серед яких найпопулярніші мусові прослойки з натуральними ягідно-фруктовими наповнювачами та чізкейки з різними смаками. Перемазаний торт мусить постояти в холодильнику іще 8-10 годин, після чого здійснюється фінішне покриття та декор. Якщо порушити таку технологію, торт може просісти і дати тріщини.

 – Часом коли прокидаюсь серед ночі, то йду до холодильника і перевіряю, як там почуваються мої торти, і вранці, як тільки розплющую очі, першим ділом зазираю до них, – зізнається закохана у свою справу жінка.

У невеликій двокімнатній квартирі значна частина помешкання зайнята під домашню кондитерську – три холодильники, два з яких суто для тортів, та безліч професійного інвентарю та кухонної техніки. І ніщо так не тішить кондитерку як придбання нових інструментів, кухонної техніки чи навіть, до прикладу, харчових фарб.

– Коли починала пекти на замовлення, користувалась домашнім холодильником, який чоловік часто відчиняв у пошуках їжі, а знаходив лише торти, які їсти не можна, – сміється Світлана. – Тому згодом довелось придбати іще два холодильники.

Смачні та красиві торти, а також солодощі для кенді-бару у Світлани замовляють не лише володимирчани – її виробами уже смакували у багатьох куточках Волині та сусідньої Львівщини. А особливо зворушує, коли замовники її знаходять аж з Норвегії, Данії, Бельгії, Італії та інших країн, аби потішити смачним тортиком своїх рідних, котрі мешкають у Володимирі. І за всю кондитерську кар’єру жінки іще не було жодного випадку, щоб котрийсь із її  виробів не припав до смаку замовникам.

Хоча у Світлани обмаль вільного часу, проте намагається лишати у житті місце для відпочинку, який вона проводить за заняттям зумбою, малюванням, фотографією і прогулянками зі своїми донечками.

– Випікання  тортів – це, можна сказати, моя третя дитина. Адже мені ця справа дуже до вподоби і без  неї просто не уявляю свого життя. Попри  те, що це дуже нелегка та інколи виснажлива робота, оскільки інколи мій робочий день може тривати і по 16 годин на добу, однак я цим живу, – каже Світлана.