321 обличчя тих, що втратили дітей на війні з РФ: у мережі з’явились портрети мам і загиблих героїв з Волині

Портал Знай.ua спільно з Дзеркало Тижня зібрав 321 портрети матерів українських військових, які загинули протягом шести років на війні з Росією. До проекту “Мами” долучились і матері загиблих захисників Володимир-Волинського, Іваничівського та Любомльського районів.

Автори проекту пропонують повісити саме ці портрети у кабінетах “нових господарів”, як раніше сказав президент України Володимир Зеленський, наголосивши, що його фотографіям там не місце.

Про це йдеться на сайті порталу.

“Вже 3013 воїнів, внесених до списку бойових втрат. Для більшості з них слово «мама» в житті було першим, воно ж — і останнім. Кого ще кликати, коли так боляче? Зранені тіла дорослих чоловіків укладали в труни, а душі хлопчиків із першими в житті «позивними» відлітали в небо: Совенятко, Ромашка, Сонечко…”, – йдеться в описі проекту.

Ми покажемо вам 321 обличчя, вирване об’єктивами фотографів з бездушності статистики: ім’я мами, ім’я сина й ім’я, яким вона називала його, коли дмухала на розбиті колінця або будила в дитячий садок.

Чорну звістку витримали не всі матері: деяким вона розривала серця чи шийні хребці… Більшість змогла вижити, але не пережити. Щоранку, розплющуючи очі, вони бачать новий день, а за мить на них навалюється реальність із найстрашнішим з можливих лих: не побачу, не почую, не пригорну…

Сини загинули за країну, а матері залишилися в ній жити

Відчуваючи невидимий горб горя, мами воїнів, які віддали життя за Незалежність, ходять з нами одними вулицями. Як і більшість, перекочуються в маршрутках по дорожніх ямах, шукають рідкісного розумного лікаря, щоб утамувати загострення болячок, сподіваються, що в аптеках за шалені гроші купують не крейду, а ліки.

Принижуються у пенсійному фонді та зіщулюються від хамства чиновників, німіють від їхніх апетитів, від цін на продукти й платіжок за комуналку. Також зневірюються, спостерігаючи, як однолітки синів знаходять вихід у заробітку в Підваршав’ї чи Підмосков’ї. Як гармошкою розгортається «п’ята колона».

“Так, із цим живуть усі. Але не в усіх сини гинули, щоб життя стало іншим! Хлопчики, котрі взяли владу в країні, ви годитеся цим жінкам у сини. І ви зобов’язані прожити цю владу так, щоб вашим мамам не було соромно, а їхнім мамам — гірко”, – йдеться в описі проекту.

Президент Володимир Зеленський заборонив чиновникам вішати в кабінетах його портрети. “Нехай натомість будуть на стіні портрети мам загиблих солдатів!”, – сказав він.

Понад триста фотографій «Дзеркало тижня» віддрукувало для нових господарів владних кабінетів.

“Ми розішлемо їх усім: від президента до губернаторів, від спікера й прем’єра до голів служб, інспекцій, парламентських комітетів, мерів, суддів і правоохоронців. Там, на звороті світлин, є гачок. Тільки вбийте цвях…

Нехай за вами стежать, вас надихають, зупиняють, підтримують очі тих, хто віддав Україні безцінне — своїх синів. Змініть країну. Мамам однаково буде боляче, та все ж світліше”, – пишуть автори проекту.

Валентина Федорівна, мама Андрія Комаристого із Нововолинська, військовослужбовця 24-ї механізованої бригади, нагородженого орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), почесного громадянина Нововолинська.

Ольга Петрівна, мати Михайла Ілляшука із села Свійчів Володимир-Волинського району, старший сержант 1-ї радіотехнічної бригади, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), відзнакою «За заслуги перед містом Володимир-Волинський», «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського».

Софія Дмитрівна, мати Віктора Чопко із села Затурці Локачинського району, загиблого 33-річного на Сході старшини ЗСУ, механіка-водія 14-ї ОМБР, нагородженого орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Надія Федорівна, мама Олега Романовича із Дубно, сержанта, командира мінометного розрахунку мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 14-ї ОМБР.

Ганна Ярмолаївна, матір Віктора Михальчука із села Піддубці Луцького району, загиблого старшого лейтенанта, заступника командира роти 51-ї ОМБР.

Тамара Пулатівна, матір загиблого Ігоря Упорова із Володимира-Волинського, командир бойової машини – командир відділення 51-ї ОМБР, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» (посмертно), присвоєне звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» .

Людмила Йосипівна, матір Сергія Проця із села Дарницьке Володимир-Волинського району, водій-механік 24-ї ОМБР, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Алла Григорівна, матір Павла Попова із Нововолинська, солдата, стрільця-помічника гранатометника 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, нагородженого медаллю «Захиснику Вітчизни», почесного громадянина Нововолинська.

Тамара Тихонівна, матір Ігоря Бобохи, з міста Фастів Київської області, солдата 14-ї ОМБР.

Катерина Богданівна, матір Сергія Свища із Устилуга, старшого лейтенанта 54-го окремого розвідувального батальйону, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Надія Юхимівна, матір Романа Корець із села Люб’язь Любешівського району, старшого лейтенанта, заступника командира роти з озброєння 703-го інженерного полку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Марія Іванівна, матір Василя Смолярчука із села Тристень Рожищенського району, солдата-стрільця 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, нагородженого орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Раїса Максимівна, матір Василя Білітюка із села Заболоття Ратнівського району, добровольця, солдата 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Олена Олександрівна, матір Андрія Зайця із села Доросині Рожищенського району, стрільця 3-ї роти механізованого батальйону, 128-мої гірсько-піхотної бригади, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Катерина Федорівна, матір Сергія Склезя із Каменя-Каширського, добровольця, матроса, старшого хіміка радіаційного, хімічного та біологічного захисту 1-го батальйону територіальної оборони «Волинь», нагородженого орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Людмила Миколаївна, матір Андрія Кравчука із села Маньків Локачинського району, військовослужбовця 128-ї мукачівської гірсько-піхотної бригади, інструктора молодих бійців.

Галина Іванівна, матір Сергія Цепуха із села Видерта Камінь-Каширського району, старшого сержанта, фельдшера медичного пункту 3-го механізованого батальйону 28-ї бригади, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ніна Володимирівна, матір “кіборга” Олександра Грошева із смт. Головне Любомльського району, солдата 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Наталія Володимирівна, матір Максима Лящука із Луцька, лейтенанта МВС, командира взводу № 2 роти «Світязь», нагородженого орденом «За мужність» III ступеня (посмертно,) почесного громадянина Млинівського району (посмертно).