Про дитячі автокрісла, підміну понять і просту людську тупість

Останні тижні стрічка на фейсбуці, новинні стрічки забиті обговоренням нововведених штрафів за відсутність в авто дитячого крісла. Чесно кажучи, я шокований більшістю коментарів та «експертних» обговорень цієї теми.

Я вражений тим, наскільки наші люди, серед яких, здавалося б, адекватні особи, викривлено та нелогічно реагують на пункт ПДР, який уже давно існує і обов’язковий до виконання, – пише Юрій Вавринюк на своїй сторінці у фейсбуці.

Отже, проблема перша. Вимога перевозити дітей у спеціальних засобах в Правилах зафіксована давно. Просто за її порушення ніхто не карав. І тут ми стикаємося з нашою рідною українською звичкою: закони ніхто не збирається виконувати і не виконує, якщо правоохоронці за них не карають.

Так було з пасками безпеки, так було з десятками інших положень не лише ПДР. Відверте нехтування законами, інструкціями та правилами у нас в крові. Ми починаємо обурюватися тоді, коли нам їх нагадують, або за їх порушення карають.

Проблема друга. Ми готові на все, готові платити будь-яку ціну (навіть власною кров’ю та життям) за право порушувати чи нехтувати правилами та інструкціями. Ми знаємо про небезпеку в тих чи інших моментах, чуємо про трагічні випадки, що сталися через порушення, але вперто порушуємо, надіючись на «авось», наївно надіючись, що з нами такого не станеться, а отому нещасному, просто «не повезло».

Я не можу зрозуміти логіки батьків, які відмовляються від інструкцій, порад та вимог, які покликані захистити їх же дітей. Я в шоці, коли бачу дітей на руках матері на передньому сидінні авто а то й на руках водія.

Усі обурюються діями законотворців, будуть виливати злість та роздратування на поліцейських, але ніхто не задумується, що ці вимоги життєво потрібні не депутатам, чи поліцейським, а ВАМ. Вам, шановні! Я навіть не хочу обговорювати ефективність дитячих авто крісел та пасків безпеки, лише тупі та вперті не бачать їхньої необхідності.

Люди добрі, невже не розумієте, що це потрібно вам та вашим дітям, від цього залежить їхнє життя та здоров’я? Чомусь нікому не прийде в голову посадити дитину на підвіконня дев’ятого поверху. А тримати дитину на руках чи просто на сидінні авто хіба менш небезпечно? Різниця, можливо, лише в меншій ймовірності нещасного випадку, а по суті, це одне і те ж.

Проблема третя. Заміна понять. Чомусь ніхто не бере до уваги і не обговорює в коментарях та «експертних» мудруваннях той факт, що автокрісла реально рятують життя дітей, а лише вишукують в словах, термінах, формулюваннях закону лазєйки, через які можна не виконувати цей пункт.

До яких хитрощів додумуються: то неправильно названі крісла, то не чітко прописані вимоги, то неможливо прикріпити те чи інше крісло… Даруйте, але для батьків, які справді переживають за безпеку та життя своєї дитини, начхати на усі ці терміни та неув’язки закону, для них повинен діяти один закон: зробити все, щоб моя дитина була в безпеці в машині. Обладнати свою машину навіть більше вимог закону, якщо проста логіка цього вимагає.

Замінна понять помітна в усьому. «А чого вимагають крісла в машину, коли дитина їздить на сходинках автобуса?» — запитують обурені автовласники. Даруйте, а при чому тут автобус до безпеки у вашому авто?

Проблеми та порушення автобусників не мають жодного відношення до вимог дотримуватися вами правил безпеки. Правила перевезення пасажирів в автобусі та легковику різні.

«Зробіть спочатку нормальні дороги, тоді вимагайте крісла!»

Вибачте, але тут ваша логіка дає серйозний збій: якраз при такому стані українських доріг потрібно і самому пристібатися і дітей добре фіксувати, бо хто зна, які ями чекають тебе за поворотом.

«На цьому законі будуть наживатися виробники крісел!» — справедливо вигукують треті.

Так, шановні, саме так! Будуть наживатися. Так само як на вас наживаються виробники автомобілів, олігархи-нафтовики, продаючи пальне. Так як наживаються виробники мобільних телефонів, телевізорів, постачальники інтернету, фермери, які продають вам помідори та капусту… Будьмо послідовними, давайте тоді протестувати і проти цього, чи не так?

«А поліція що, буде з рулеткою ходити, міряти ріст дитини?» — хитро запитують інші.

Ви, ви, шановні, а не поліція повинні ходити з рулеткою та здоровим глуздом, коли мова йде за безпеку та життя ваших дітей. Ви, а не поліція повинні бути зацікавленими в тому, щоб діти відповідного віку чи зросту почували себе у безпеці, знаходячись у небезпечному виді транспорту на ще більш небезпечній дорозі.

Тоді не буде того непотрібного хайпу та дурних коментарів, вишукування щілинок у законі і невдоволення діями поліцейських. Бо й навіть Святе Письмо учить:

«Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча… Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління».

P.S. Згадався один випадок, який стався вже давненько з одним із моїх знайомих у США, де до законів та правил ставляться зовсім по іншому, аніж у нас. Якось пізно вночі він їхав з побачення додому. Це було за місяць до одруження. Летячи на крилах кохання, перевищив швидкість, що одразу було зафіксовано поліцейським.

Коли той зупинив порушника, водій почав пояснювати ситуацію, мовляв, їду з побачення, скоро весілля, від щасті не помітив, як перевищив… Поліцейський уважно вислухав і… пробачив. Для Америки це рідкість.

Щасливий водій поїхав додому. Але потрібно такому трапитися, що через декілька днів він потрапив у точнісінько таку ж ситуацію і на того ж поліцейського.

«Знову з побачення їдете?» — запитав порушника.

«Ну, так…»

«Давайте зробимо так, — запропонував коп. — Я випишу вам штраф за обидва рази, бо я переживаю, що з такою їздою ви можете не дожити до свого весілля».

No comment.