Як студенти Нововолинського електромеханічного коледжу їздили на обмін в Новоград-Волинський
Наші пригоди у Новограді-Волинському
Завдяки співпраці між ДВНЗ «Нововолинський електромеханічний коледж» та Новоград-Волинським промислово-економічним технікумом дев’ять наших студентів різних курсів і спеціальностей та керівник навчально-виробничою практикою Савчук Валентина Василівна в період з 12 по 16 березня 2018 року перебували у гостях в м. Новоград-Волинський.
Своїми враженнями ділиться голова студентської ради, студентка 3 курсу спеціальності «Комп’ютерна інженерія» Ярослава Лебедь.
Доброго, сонячного усім дня. Зовсім нещодавно усі ми зустрічали весну, тішились сонячним промінням та першими квітами, які пробивались крізь сиру, холодну землю. Хтось зустрів весну у Нововолинську, хтось у Києві, хтось в Одесі, а студенти «Нововолинського електромеханічно-го коледжу» ловили сонячні проміння на Батьківщині Лесі Українки – місті Новоград-Волинському.
12 березня, 2018 року о 9:05 ми виїхали з Нововолинська автобусом «Нововолинськ – Київ». Не дивлячись на те, що автобус був «битком», і ми, придбавши квитки через Інтернет на сайті «Busfor.ua», маючи місця для сидіння, змушені були стояти до Луцька, а хтось і до самого Новоград- Волинського. Та це не завадило нам усю дорогу жартувати, грати ігри, виконувати завдання та розважати пасажирів, які їхали поруч з нами. Час йшов дуже швидко.І ось ми на автостанції у Новограді – Волинському, де на нас уже чекала заступник директора з навчальної роботи Назарчук Ольга Миколаївна. Нам надзвичайно приємно було бачити знайоме обличчя, почути теплі та ласкаві слова та знову поринути в атмо-сферу стародавнього Звягеля. Дорогою до Новоград-Волинського промислово-економічного технікуму (НВПЕТ) Ольга Миколаївна розказувала про історію міста та знайомила з програмою обміну.
Технікум зустрів нас з широко відчиненними дверима. До речі, при вході у приміщення відразу кинулись в очі фотографії учасників майбутнього конкурсу «Міс та Містер НВПЕТ». І ми, не знаючи студентів, мали змогу познайомитись і обрати для себе фото-фаворитку/фаворита уже у перший день.
Поселили нас у гуртожитку технікуму. Просторі кімнати, чистота навколо та акуратно застелені ліжка справили на нас дуже хороше вражання. Тож поки ми поселялись, розкладали речі та пригощались чаєм, для нас уже підготували захід «Знайомство з навчальним закладом». Варто звернути увагу на те, що для нас співали пісні англійською, українською та російською мовами, також показали відео-ролик про НВПЕТ та життя у ньому. В свою чергу, ми теж підготували відеоматеріал та вітальні слова із сувеніром для студентського самоврядування ВНПЕТ. Вечір знайомств пройшов непомітно. Виснажені та задоволені, ми пішли до кімнат відпочивати.
Ранок 13 березня розпочався із дзвінка на першу пару для студентів НВПЕТ та своєрідним будильником для нас. До речі, пари там розпочинаються о 8:00, проводяться вони як в аудиторіях корпусів, так і у приміщенні гуртожитку. У вівторок ми відвідали 2-гу пару. Познайомились з викладачами, предметами, студентами. Відпочивати нам не дали, бо в «КТ-шніків» ( а ми усі відвідали пару 2 курсу) перевірили вміння розв’язувати задачі та критично мислити. Згодом – екскурсія навчальним закладом, знайомство з лабораторіями, майстернями, виробничими корпусами, спортивним комплексом. О 13:00 у нас розпочався конкурс читців поезій Т. Шевченка. Ми звикли, що у НЕМКу усі заходи проводяться в актовій залі для усіх студентів коледжу, там же конкурс був лише для конкурсантів. Серед наших студентів поезію читав Гегера Станіслав «Три шляхи широкії» та Лебедь Ярослава «Лілея». Студенти НВПЕТ теж зачитали ряд поезій, які припали нам до душі. Тут переможців не було, та кожен обрав свого фаворита. О 15:00 розпочались спортивні змагання. Так «Нововолинський електромеханічний коледж» переміг! Рахунок: 4:2. Хоч у естафетах ми показали високий рівень, та волейбол нам не піддався… Вечір продовжився у кабінеті студентської ради. Спілкування, розваги та посиденьки у колі щирих та хороших друзів.
Середа розпочалась не рано-не пізно, а о 10:00. За програмою – екскурсія у музей Лесі Українки, прогулянка містом, знайомство із визначними місцями Новограда-Волинського. Все було б добре, якби не дощ. До речі, він у нас був майже щодня. Тож до музею ми їхали рейсовим автобусом. Дуже кваліфікований екскурсовод радо зустріла гостей Лесиного будиночку. «Тут була Лесина кімната.. Це стіл мами Лесі…. Тут Леся гралась з братиком»… Історії продовжувались, час спливав непомітно, екскурсія підійшла до завершення. Дорогою до технікуму ми зайшли у кафе випити гарячого чаю, покуштувати «смаколиків». Потім рушили далі. Варто сказати, що у НВПЕТ немає їдальні. Контракт з нею дирекція розірвала після відвідування нашого навчального закладу. Тепер вони рівняються до нас і докладають усіх зусиль, аби зробити для студентів таку ж їдальню, яка є у нашому коледжі. О 17:00 розпочалась гра «Хто зверху», де перемогу здобула команда ДІВЧАТ! 0 18:00 ми пішли у басейн. У НВПЕТ він є, і студенти на уроках фізичного виховання там займаються. Вечір провели разом з колективом студентської ради НВПЕТ у кафе.
Четвер… До цього дня готувались усі. Він обіцяв бути неймовірним, і абсолютно усі сподівання і очікування збулись. Враження у нас лишились неймовірні. О 15:00 розпочався конкурс «Міс та Містер НВПЕТ». Згодом напишемо окремо пост, закинемо відео, та навіть це не передасть усіх вражень, емо-цій, які ми отримали на цьому конкурсі. Танці, співи, ведучі, зал, конкурсанти та вболівальники створи атмосферу, яку не передати жодними словами, жодними емоціями. Це варто бачити! На ноті ейфорії ми пішли у гуртожиток, де відбулась святкова дискотека. Хоч вона була не такою масштабною, та все ж ми потанцювали від душі.
Час пролетів… І нам пора збирати валізи, адже о першій годині ми їхали додому. Новоград – Волинський не хотів нас проводжати, зупиняв нас морозом та снігом, але туга та любов до рідного коледжу переборола все. І у п’ятницю о 6.00 ми були у Нововолинську.
Дякуємо НВПЕТу, за їх гостинність! З нетерпінням чекаємо на ваш візит!
Ми у Нововолинську. Сюди кожен привіз своє. Хтось бажання змінювати коледж, хтось почав більше цінувати те, що дають нам викладачі, хтось просто став щасливим, адже знайшов свою другу половинку. А хтось привіз незабутній досвід і готовність долати усі перешкоди разом.
