Євробляхи. Розвіювання ФБшних міфів

Привіт вам, люди добрі та не дуже. Безліч віртуальних списів зламано в обговоренні проблеми «євроблях» в Україні. На моє велике здивування, гострота публічного обговорення не пішла на спад після пікового стану під час блокування ВР, і тема продовжує стабільно бути в топі обговорень. Принаймні в моїх друзів та знайомих по ФБ. В тому числі актуальною вона є й для мене, інакше б я не сідав за цю писанину.

Текст поданий у рубриці “Погляд” взятий з офіційної сторінки автора та подається без змін та правок.

Особливу цікавість викликає якраз кількість маніпуляцій, які використовують абсолютно адекватні люди, бажаючи безапеляційно вивести свою суб’єктивну правду в ранг абсолютної істини. Тому я намагатимусь максимально абстрагуватись і розглянути це питання неупереджено, опираючись або на факти або на певні логічні аксіоми. Принаймні, логічні для мене. Якщо вони , друзі, не будуть логічними для вас – буду вдячний за висловлену вами позицію. Насправді вдячний. У випадку якщо спростовуючи, ви будете аргументувати .

Отже, почну.

1) Юридична складова. Законність ввезення/користування. Річ, актуальність обговорення якої для мене нульова. Законність чи незаконність у нас в країні визначає виконавча гілка влади, а у випадку оскарження рішення громадянином – судова гілка влади. Але для чистоти експерименту нас не повинно це хвилювати. Ні, мене безперечно хвилює, що вирішення проблеми, яке прямо стосується мільйонів українців залежить від наскрізь корумпованої структури, для якої ( це моя перша логічна аксіома) пріоритетними питаннями є не законність, добробут громадян чи дотримання прав та свобод людини, а, як показують реалії нашого життя – власне збагачення, корпоративні інтереси та підтримання «статусу кво» у їх штучно створеній «багатій Україні для обраних».

Мене також хвилює розгляд питання щодо прав громадян у нашому суді – «незалежній гілці влади», яка формально не підконтрольна нікому, але на практиці судить так, як вигідно в даній ситуацію для власної кишені чи за вказівкою «поважних панів». І ми говоримо про суд, для якого прецедент не прецедент. Той суд, який уже приймав рішення на користь власників «блях», сьогодні з легкістю прийме рішення проти. Не здивуюся, якщо в обох випадках буде простимульований для прийняття «правильного» рішення.

Але знову ж таки, давайте залишим це правникам – людям які мають офіційні обов’язки тлумачити ті чи інші юридичні суперечки. Громадяни України мають повне право як опротестовувати тлумачення певних норм законів та підзаконних актів, так і протестувати і брати участь в громадських акціях непокори, висловлюючи свою громадянську позицію. Чому ж величезна кількість негативу виливається безпосередньо на публічні акції та її учасників? Люди виходили на Майдан, виходили проти Податкового кодексу, нещодавно вони виходили проти чинного виборчого. Але чомусь в головах справжня ідейна сегрегація – «за правильні ідеї правильні люди», а « неправильних людей з неправильними ідеями» треба розігнати і забрати машини на штраф майданчик. Я розумію, ми всі різні, і з різним світобаченням. Я навряд прийму серцем пікет за повернення Україні блакитно – жовтого прапора замість жовто – блакитного чи за боротьбу з жорстким поводженням з курми на птахофабриці, хоча в мене є знайомі, для яких ці питання важливі. І це достойні люди. І навіть якби таких знайомих не було – не важливо. Я б не підтримував ці ідеї, але й не кричав би « посадити їх до курей в клітку!», «заборонити їм їсти курятину законодавчо!». Висловлюючись в такому дусі публічно, ви падаєте на рівень «лугандонского актива», який в 2013 – 2014 істерично просив в Януковича розігнати Майдан. Ну і випросив. «Фу» такими бути..

Власний автомобіль

Завдяки цій оборудці з авто на іноземній реєстрації сотні тисяч сімей українців отримали особистий транспорт. Що це означає в масштабах держави? Аби було зрозуміліше, я виходжу з умов, що одним з шляхів виходу з кризи є надання населенню роботи ( коштів, а відповідно і підвищення купівельної спроможності), що за собою тягне опосередкований позитивний вплив на усю економічну систему.

Ліричний відступ – перший позитивний момент на моїй памяті в економічній площині – це момент коли в країну пішли «італійські» гроші від заробітчан. В Рожищі почали будуватися будинки, відкриватися магазини і бари. Це все створювало робочі місця, давало гроші людям.

Так-от, люди , які купили авто на «бляхах» , отримали вищу мобільність а отже ті можливості, доступ до яких був обмежений. Економічні – надавати ( продукувати) певні послуги, розпочати маленький бізнес ( возіння цигарок в Польщу включно), тобто опосередкований позитивний вплив на економіку є. Є й прямий вплив – люди купують пальне, гуму, дають роботу автомийкам, СТО. З усього цього, або держава отримує прямі податки, або це опосередковано годує сім’ї людей, зайнятих в обслуговуванні.

Це щодо економічного ефекту. Крім того, якщо вірити в декларації нашої влади, є також важливі державні напрямки – фізичний , творчий розвиток дітей та молоді, охорона здоров’я, освіта. Так-от, друзі, враховуючи теорії великих чисел, можна з впевненістю сказати, що завдяки «бляхам» люди отримали можливість возити дитину на секції, гуртки ( що є важливим напрямком державної політики в частині фізичного та патріотичного виховання), вчасно відвідати лікаря, який, знову ж таки, вчасно діагностує захворювання і врятує тим життя та здоров’я. В зимовий період завезення дитини в школу зменшує шанс захворювання на ГРЗ. Я не буду наводити якісь конкретні випадки, хоча міг би навести навіть особистий. Але погодьтесь, що ті речі, про які я написав, відбуваються кожен день. Це з позитиву.

Прочитані в інтернеті найпопулярніші аргументи «проти»

Загроза для екології

Отож, лунають думки що ввезені « мотлох на бляхах» ( мовою оригіналу) негативно впливають на екологічний стан довкілля. І вони абсолютно слушні. Тільки от у чому заковика – на екологію негативно вливають ВСІ автомобілі. Я не збираюсь робити порівняння ТТХ Пассата 2005, Ланоса 2010 і Жигуля 1995. Але наведу один факт – на всіх авто з Європи стоять так звані каталізатори – прилади для зменшення рівня шуму та викидів в атмосферу. Українське законодавство такого не передбачає. На СТО часто зустрічаються таблички з пропозицією купівлі 300 – 400 у.о. І продають. Частіше з шротів, але бувають випадки коли і з «живої» тачки. А що, терміново треба гроші людині. Так-от, власнику «євро блях» не вигідно продавати каталізатор, тому що чи через 10 днів, чи через рік але йому доведеться виїхати за кордон для продовження терміну перебування. А без цієї штуки в Європи не заїдеш.

Ухилення від податків

Досить поширена позиція «антибляхаря» – не сплативши податки за розмитнення ти обікрав державний бюджет. Зрозуміла і видається логічною. ЇЇ антагоністом виступає позиція – «У нас корумпована держава, якій я не довіряю і не збираюсь сплачувати в бюджет». Теж є своя логіка. Проте жодна з них не дає розуміння того, що держава не обов’язково що втратила в загальному від ввезення євро блях. Адже ці теоретичні по 5-10 тис. доларів із кожної з півмільйона завезених авто на іноземній реєстрації існують лише в фантазії хворого економіста.

Люди купують такі авто не по патологічній схильності ухилятися від податку , а через банальну недоступність для них нового або розмитненого авто. Візьміть ідеальну ситуацію – молода бездітна пара з заробітною платнею 10 тис грн. на кожного. Скільки їм потрібно збирати на нове чи розмитнене авто ? Враховуючи комунальні, плату за квартиру, одяг, їжу і т.д. Років зо три.

Ні, ну є варіанти. Купити розвалений Ланос чи «шістку». Щоправда доведеться опановувати допоміжну професію автослюсара, та витрачати надцять годин в тиждень для підтримання в авто ледь тліючого вогнику механічного життя. В реальності, якби не з’явилась ніша авто на іноземній реєстрації , кількість купівлі нових чи розмитнених авто зросла б явно не пропорційно.

Тут ми заходимо в площину необґрунтованих прогнозів, але беручи до уваги загальне зубожіння українських громадян, це 10 /20% плюс до «легальних» авто. Це не мало , адже це плюс 50 тисяч авто з прямими платежами до бюджету. Але це й мінус 450 тисяч ТЗ непрямих надходжень за рахунок пального, мінус робочі місця, які обслуговували ці авто, мінус здоров’я, мінус доступ до освіти та спорту для дітей, мінус трудова мобільність та мінус можливість початку власного бізнесу для багатьох громадян. Куди схиляться шальки державного блага – для мене велике запитання.

«Хто поверне мені кошти за чесно розмитнений?»

Довго сумнівався, чи варто взагалі згадувати цю сентенцію, але частота її вживання в різних варіаціях просто змушує це зробити. Шановні громадяни, які її розділяють. Вам ніхто нічого не винен, тому що в вас особисто ніхто нічого не брав і не позичав. Країна в скруті, люди виживають як можуть. А логічне продовження вашої думки взагалі заводить в кут. Минулого тижня я купив зимові черевики на «секунді» за 150 грн, ще три тижні тому шкіряну куртку за 200 грн. А сьогодні я купив в дядька в селі ящик яблук по 8 грн за кг – маю четверо дітей, тож яблука дуже стратегічний продукт зимою. Якби я заробляв багато грошей, то напевне купив би собі те все в офіційних магазинах, сплативши з покупкою і податки до державного бюджету. Однак я стільки не заробляю. Ніби не дурний, але не можу дозволити собі нову шкірянку за 5000. Трішки заспокоює мій комплекс меншовартості через невеликі статки те, що 90 відсотків українців не багатші за мене. Проте, судячи з вашої логіки, ви мені можете виставити претензію за недоплачені мною гроші ? Ну а як, аналогічна ситуація ж – ви купили і сплатили в бюджет , а я сплатив тільки мізерну краплю в вигляді заробітної платні персоналу «секонду» і прибутку власника.

«Треба заробляти більше!»

Майже з з тієї ж частини Марлезонського балету :). Не хочеться коментувати, звучить приблизно як «Треба красти менше» в адресу представників виконавчої влади в країні. Я б з радістю заробляв більше, як і будь хто з власників і не власників авто на іноземній та українській реєстрації. Цього хочуть пенсіонери, які не мають можливості якісно харчуватися та купити ліки, цього хочуть матері, які віддають останнє щоб купити черевички дитині на зиму, цього хочуть студенти, доїдаючи останні 100 гр локшини з кількою в томаті. І всі ми чекаємо ВАС – тих хто прийде і зробить/навчить, як заробляти більше. І з цієї позиції – наявність авто, це якраз одна з можливостей справді заробляти більше.
Для прикладу , подібні погляди в хорошого знайомого, який має успішний бізнес по продажу дороговартісних послуг населенню. Він любить апелювати в дискусії власним прикладом – адже його чесно оподаткований бізнес приносить достатньо грошей аби легально розмитнити та експлуатувати авто. От тільки він, та й багато інших , не враховують важливий момент – в його , підкреслюю, офіційних доходів – значна частка «неофіційних» грошей, які люди заробили завдяки вояжам з цигарками за кордон чи в інший «незаконний» спосіб , та отримали змогу офіційно купити путівку в Карпати. Так що розподіл на чесних та нечесних в цьому контексті дуже умовний.

«Відсутність покарання породжує анархію на дорозі»

Залізобетонний аргумент, якби не одне але. Про що буде в наступному пункті. А в цьому питання йде про відсутність правової відповідальності під час вчинення ДТП та про уникання відповідальності водіями «євроблях» . Так-от, повірте – мене за останні кілька місяців зупиняли тричі. Двічі в жовтні нагадати що при виїзді за місто потрібно вмикати фари, а одного разу потрапив в ДТП, в якому був постраждалим, а не винуватцем. І кожного разу запитували автоцивілку. І вона у мене таки є – як і в у всіх євробляхерів . Ну, можливо, одиниці її не зробили. Але таких унікалів явно не більше, ніж серед водіїв звичайних авто. Так що з відповідальністю все гаразд. Беззаперечною проблемою для правоохоронних органів залишається знайти водія, у випадку якщо він залишив місце ДТП. Адже давати запит на митницю/страхову, а потім виходити на людину, яка ввозила /страхувала авто – це дорогоцінний оперативний час. І я абсолютно підтримую ідентифікацію авто / особи яка буде кермувати при в’їзді. Але я не можу з впевненістю сказати, що ця проблема суперактуальна. Покажіть мені статистику ДТП, де буде порівняння укр.реєстрація/іноземна реєстрація в контексті неможливості встановлення особи водія. І по результатам уже можна буде робити висновки. Особисто я не знайомий з фактами по Волинській області, де після скоєння ДТП не вдалося ідентифікувати водія через іноземну реєстрацію авто. А без порівняльної статистики навіть про окремі випадки впевнено говорити не можна.

«Хулігани на дорозі»

Напевне, найбільше згадувана теза, тому відповідати я на неї буду уже за допомогою статистики від Патрульної поліції, а також власної логіки та прикладу. Отже, певним стереотипом який нав’язують в інформаційному просторі українцям є збірний образ «євробляхера» – такого собі анархіста від дорога, який ігнорує ПДР, принципово не сідає за кермо тверезим, а коли сідає, то лишень для того, щоб «підрізати» кілька законослухняних громадян. Якщо прийняти цю позицію, логічно було б очікувати великої аварійності якраз за участю таких авто. Для початку визначим хоч приблизно кількість автобляхерів в країні. Цифри називаються різні, наприклад ДФС говорить про понад 2 мільйони авто, ввезені за увесь час. Хоча ми ж розуміємо, що велика частина з ним завозилась з цільовим призначенням « на шрот», а ще більше перейшла в ту саму категорію за терміном служби згодом. Більшість джерел в інтернеті, в тому числі і поліція, говорять про 500 – 600 тисяч, які наразі використовуються як транспортні засоби. Беручи до уваги що це думка представників влади, яким вигідне нагнітання ситуації, пропоную зупинитись на 500 тисяч. Наступні дані, які підтвердять або скасують цю думку ми беремо з сайту Нацполіції.

Кількість ДТП за перше півріччя 2017 року – 76 000
Загинуло -1337
Кількість потерпілих 15 000.
З них
За участю євро блях – 4,5 тис
Потерпілих – 429
Загинуло – 43
Загальна кількість автомобілів в країні – понад 9.5 мільйонів. Але давайте будемо рахувати від 9 – так зручніше. Отже, у відсотковому значенні євро бляхи мають 5.5 відсотка від загальної кількості автомобілів. Євробляхи були УЧАСНИКАМИ ( не винуватцями, підкреслюю) 4,5 тис. ДТП. Це 5,93 відсотка від загальної кількості. В ДТП за УЧАСТЮ ( не з вини) євро блях загинуло 3, 23 відсотка від загальних смертей на дорозі. І це навіть не рахуючи частку справжніх іноземців, записуючи всі євро номера в єдиний кагал. Якщо розділити цю цифру на двоє – виходить дуже невтішна статистика. Невтішна саме для тієї категорії громадян, які полюбляють звинувачувати «євро бляхарів» у всіх гріхах.

А тепер залишимо статистику і додамо трішки логіки та власного досвіду. Я регулярно їжджу на двох автомобілях схожого класу – один на бляхах інший на укр.реєстрації. Я далеко не суперводій – в тому ж Києві я елементарно розгублюся. Іноді я порушую в дрібницях. Проте, як я сам оцінюю свою їзду – я ретельно намагаюсь слідувати тій шоферській науці, яку вбивав в мене батько. А головне її правило – вважати та поважати права інших учасників дорожнього руху. Проситись з поворотом, а не підрізати. Завжди пригальмовувати перед переходами. Не паркувати автомобіль там, де він буде заважати рухові. Керуватись знаками пріоритету. Пропускати водіїв, яким складно змінити полосу чи виїхати під час інтенсивного руху. На клаксон я взагалі може два рази натиснув за осінь, а може й ні. Так я до того веду, що неважливо на якій реєстрації авто, яким я керую. Мій стиль водіння не зміниться від державної приналежності авто. І те саме стосується інших водіїв. Дотримання правил дорожнього руху це не чеснота – це просто нормальний людський інстинкт самозбереження.

Якщо п’яний мажор сідає за кермо і влаштовує гонки в місті – він теж не зважає яка реєстрація в його авто. Ще момент особистий – керуючи «євро бляхами» я навпаки, хоч трошки, але посилюю контроль та увагу. Адже на підсвідому рівні ми всі боїмося моменту коли у віконечко авто постукає палець і приємний голос полісмена попросить надати документи на авто. Так що на «бляхах», від гріха подалі, намагаюсь вести себе ультрачемно на дорозі.

І ще ремарка щодо водіїв-«човників» які регулярно їздять за кордон. Ну не вірю я в таку метаморфозу – без проблем їздити в цивілізованій Європі, де покарання за порушення жорстко б’є по кишені, і перетинаючи кордон перетворюватись на «відморозка на бляхах». Може так і буває, але це виключення, а не правило.
Єдиний аргумент , який може опосередковано впливати на рівень культури водіння на євро бляхах теж суб’єктивний, але логічний. Багато людей вперше змогли сісти за кермо якраз завдяки доступності авто на іноземній реєстрації, логічно що ця категорія водіїв має брак досвіду керування. Але ця хвороба як «вітрянка» – хворіють всі, лікується часом і « зеленкою»).

«Руйнують дорогу більше ніж платять за неї»
Зустрічав цей аргумент неодноразово в павутині та й в особистому спілкуванні. Мовляв, дорожній збір з пального не перекриває вартості шкоди, який завдає автомобіль дорозі. Я десь можу зрозуміти цих людей, які як і я виросли маючи на взірець роботу «Укравтодору». Тут і велосипедом шкода по такі дорозі їздити, яку в нас називають відремонтованою. Ну але давайте серйозно – цифри в студію!

Інформацію щодо цього питанню довелось збирати дуже прискіпливо, і тому для порівняння я наведу і кілька прикладів з минулих років. Найбільш кричущим був 2014 рік коли з 40 мільярдів, які надійшли від дорожнього акцизу з пального на ремонт доріг було виділено тільки три. Показова статистика. Нещодавно Міністерством інфраструктури були оприлюднені такі цифри – на приведення УСІХ доріг України до європейського стандарту потрібно не багато не мало – 600 мільярдів грн. Цифра, на перший погляд фантастична. Але є одне але. З кожного літра бензину споживач сплачує 6 грн дорожнього акцизу, з ДП – 4. Знайшов офіційну інформацію – за січень – жовтень 2017 року Україна імпортувала 6 357 000 ТОНН нафтопродуктів. На жаль без розділу на вид палива. В тонні бензину близько 1300 літрів, в ДП приблизно 1200 .

Грубо перемноживши на 5 грн дорожнього сбору ми отримаєм близько 40 мільярдів грн. Це без урахування 2,5 місяців, які залишились , і без урахування 15-20 відсотків нафтопродуктів, які не імпортуються, а виробляються в Україні. Якщо б ці гроші цільово спрямовувались на ремонт автошляхів, то цифра 600 мільярдів на все уже фантастичною не виглядає. Всього лиш пережити ще двох президентів. І це за умови, що гроші не «попилять» в Кабміні і в українців буде на чому їздити.

Але й це ще не все. Дорожній збір – це зрозуміло, але нині частка податків у літрі пального перевищує 45%. Тобто якщо брати надходження до бюджету сукупно, то множити потрібно не на 5 , а мінімум на 10, а той 12. За минулий місяць я виїздив на “бляхах» 6 000 грн. З цих грошей в бюджет пішло мінімум 2500. Це не рахуючи того, що армія автомобілістів, без поділу на реєстрацію ТЗ , забезпечує робочими місцями людей зайнятих на заправках і нафтобазах.

Ніби все. На завершення хочу додати об’єктивну думку. Справді, з приходом в наше сьогодення «євро блях» дорожня ситуація погіршилась. Але не з вини водіїв, а через більше навантаження на автошляхи. Автівок стало більше, рух інтенсивніший, паркомісць менше. Це об’єктивні фактори і нікуди від них не дітись. А цей пост я пишу не для «бляхо фобів», з метою у чомусь переконати. А для власників «євро номерів». Під цим шквалом критики я уже і сам почав підозрювати себе у державній зраді, автоандонстві та зриві опалювального сезону. І просто захотів пересвідчитись, чи здається, чи ні. І таки здається. Тримайтесь люди, все буде добре. « И Боже Вас упаси, не читайте до обеда советских газет» (с)