Що відбувається в громадсько-політичному житті Волинської області

А поки одні медіа готують “викриття чорної вдови» (але не тої, що в Marvel), а інші «колупаються» в сімейному житті Гунчика, давайте трошки розберемося, що відбувається в громадсько-політичному житті Волинської області. Я це періодично роблю для внутрішнього користування, але можливо комусь буде цікаво і у Facebook.

Вибачайте, якщо чиюсь роботу надто реально оцінив… Отож:

1) Зосередивши в своїх руках три відносно великі медіагрупи та заручившись підтримкою Банкової, команда політтехнологів з умовної «групи Степана Івахіва» довела, що на Волині не «все буде УКРОП». Їм вдалося дещо зіпсувати репутацію лідеру укропівців Ігорю Палиці через його «непосидючість» на робочому місці та створення «приватної армії» – «Варти порядку». Щоправда, інформаційні атаки противолинського «УКРОПу» мають періодичний характер і можуть дуже організовано припинитися, якщо «хтось» із «кимось» домовиться.

Хоча поки можна запасатися попкорном – ВолиньPost і «12 канал» готують «викриття» дружини Ігоря Єремеєва Тетяни, яка нібито неправомірно вимагає свою частку спадщини чоловіка та конкурує за неї зі Степаном Івахівим та Сергієм Лагуром. У цій боротьбі Тетяна Єремеєва заручилася підтримкою Ігоря Палиці та Ігоря Коломойського, а тому у «фільмі-викритті» точно буде щось про їх роль у спробах забрати частку «Континіуму» в Івахіва та команди. Щоправда, оприлюднюють його трохи запізно, бо «антиівахівську» версію цієї історії всі, хто хотів, вже подивилися на «1+1» чи прочитали на «Волинських новинах». І змінити думку стейкхоледів нині буде складно. Але, як би там не було, варто чекати на новий виток медіа-протистояння між двома групами.

2) Вибори в 19 волинських ОТГ показали, що, окрім «бабла», для електорату величезне значення має правильна ідентифікація кандидата. Якщо дуже спрощено, ключова частина виборців підтримає того кандидата, якого сміливо зможе назвати «своїм». Саме тому часто вигравали діючі місцеві голови, які не встигли сильно «накосячити», або ж ті кандидати, який рекомендували популярні народні депутати.

У прибужанському окрузі №19 нардепу Ігорю Гузю вдалося добитися «комфортного» для себе результату: кожен із 12 голів вже створених ОТГ готовий із ним активно співпрацювати. Також успішними можна назвати вибори для команди Степана Івахіва. У ковельському окрузі №21 вони цього разу забезпечили перемогу «своїм» канидидатам. Виняток – рідна для Ігоря Гузя Смідинська ОТГ, де перемогла його помічниця Оксана Піцик. Там «івахівського» кандидата навіть не висували, адже в цьому було мало сенсу.

У інших громадах загалом переміг «УКРОП», адже саме ця партія матиме найбільше місцевих депутатів та підтримала найбільше голів громад. Щоправда, досить незручний результат для нардепки від цієї партії Ірини Констанкевич у маневицькому окрузі №23. Тут її команда програла одразу дві важливі громади: Любешівську та Колківську. У першій переміг досить успішний голова РДА та, відповідно, висуванець БПП Олег Кух, а в у Колках – фактичний висуванець БПП Олександр Палінкевич. Отож, принаймні «сотників» та адмінресурс для штабу Ірини Мирославівни на парламентських виборах вони навряд чи забезпечать. Ну або забезпечать, але за солідне матеріальне заохочення.

3) Вибори міського голови у Луцьку навіть не «маячать» на горизонті, тому поки у місті фактично залишається біля штурвалу команда Палиці. Технічні функції секретаря та в.о. голови на себе взяв лояльний представник «Батьківщини» Григорій Пустовіт, головним публічним спікером залишається Ігор Поліщук, а імідж «міцного господарника» будують для ймовірного кандидата в мери Григорія Недопада.

Тим часом «антиукропівська» команда, об’єднана навколо «Континіуму», все ще не втрачає надій через суди добитися відкликання 5 депутатів із укропівської більшості та «відмотати» назад їх переворот у Луцькраді. Адже перемогти на мерських виборах без своєї більшості в раді та свого секретаря для них буде вкрай складно, якщо взагалі реально.

А ще триває боротьба за приєднання/неприєднання Прилуцької сільради до Луцька, що також веде до виборів. Не так давно об’єднання зупинило вето сільського голови Арчибасова, який раптово побачив «невідповідність інтересам громади». Хоча, ймовірно, йому «рекомендували» так зробити ті, хто не зацікавлений у проведенні луцьких виборів. Хто рекомендував? Той, хто їх поки не може виграти…

4) З перемінним успіхом триває боротьба Ігоря Палиці за підпорядкування обласній раді ресурсів Волині. Йдеться про ліси, мідь, торф і, в першу чергу, бурштин. Над його дітищем – «Волиньприродресурсом» досі нависає тінь кримінального переслідування «з Києва», де, за словами голови облради, просто не хочуть позбавлятися грошових потоків від волинських ресурсів. Тому обіцяних Палицею сотень мільйонів волинські бюджети поки не побачать.

Схожа історія і з запасами міді на Ратнівщині, де укропівський «клондайк» також може заблокувати чергове «маски-шоу» з Києва. А ще Палиця і команда продовжують «воювати» із Волинською ОДА за «Волиньторф» та право розпоряджатися лісами області. Не беруся писати, яка зі сторін могла б краще освоїти природні ресурси Волині, але, зважаючи на українські реалії, «ліві» грошові потоки будуть в обох випадках.

5) Серед «третіх сил» у Луцьку найбільш активно працює команда депутата міськради Андрія Покровського, яка створила для себе громадський рух «Свідомі». Наразі невідомо, чи має Покровський мерські амбіції, проте його команда продовжує системно займатися луцькими справами. При цьому відносна фінансова незалежність дозволяє депутату не надто зважати на «війну» між «УКРОПом» та «Континіумом».

Не найкращі часи переживає обласний осередок «Батьківшини». Колишній його голова – міський голова Ковеля Олег Кіндер фактично орієнтований на нардепа Степана Івахіва та бореться із внутрішньоміською опозицією, натомість луцькі «білосердечні» так чи інакше співпрацюють із «УКРОПом». А попри високі рейтинги на загальнодержавному рівні, під час виборів у ОТГ партія показала далеко не найкращі результати.

Те ж саме, до речі, можна сказати і про «Радикальну партію», яка безуспішно намагається «позбавитися» своїх депутатів у Луцькраді, які підтримали Ігоря Палицю.

Також складна ситуація у обласному осередку «Самопомочі». Вже більше року депутати від цієї сили Костянтин Зінкевич та Олексій Панасюк не співпрацюють із лідером осередку Юлією Вусенко та колишнім першим номером списку Михайлом Імберовським. Хоча в цей час Вусенко продовжує боротьбу відновлення «справедливості» та за посаду секретаря міської ради, тому, наприклад, системної участі партії у виборах нових рад ОТГ ми взагалі не бачимо.

Невдачі на вже згаданих виборах підірвали і позиції волинської «Свободи». Їм не вдалося перемогти навіть у найбільш лояльних Іваничівському та Любомльському районах, а в Луцьку «Свобода» опинилася в умовній опозиції, тому із її позицією наразі більшість майже не рахується. Також дещо підірвало репутацію осередку затримання на хабарі колишнього активного члена та екс-депутат облради Святослава Боруцького.

В статусі «перспективних» залишаються обласні осередки «Народного контролю» та «Громадянської позиції», які не встигли «забруднити» себе серйозними скандалами, проте поки не мають ні грошей, ні активу для системної боротьби за вплив на теренах всієї Волині.

P.S. Завершу цитатою одного із класиків волинської політики: «Гамно… українська політика – це гамно…»