«Бог бачить все». На суді бабуся замордованої Каті Литкіної звернулася до адвокатів Статочнюка

15-го травня при розгляді кримінальної справи щодо вбивства неповнолітньої Катерини Литкіної колегією Ковельського міськрайонного суду було ухвалено рішення ще на два місяці продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого Назара Статочнюка.

За цією судовою тяганиною «БУГ» слідкує всі 9 місяців. Фактично з тих пір, коли на териконі третьої шахти було виявлено тіло неповнолітньої жительки Нововолинська. Трагічна смерть молодої дівчини зворушила і шокувала багатьох читачів нашого видання. Пильна увага громадськості до перебігу судових процесів, постійна подача інформації інтернет-ЗМІ щодо результату того чи іншого засідання суду вимагає від захисників, суддів, працівників правоохоронної системи бути чесними та неупередженими. І все ж іноді стає зрозуміло, що ця кримінальна історія має свої заховані «скелети в шафі». У цьому ми ще раз переконалися, поспілкувавшись із бабусею вбитої Каті Ольгою Литкіною.

У Ковельський суд Ольга Павлівна (мама Сергія Литкіна) прийшла вперше, нещодавно повернувшись із заробітків. Жінка постійно слідкує за судами в Україні, хоч працює за кордоном.

Саме вона розповіла журналістам інтернет-видання “БУГ”, що телефон Каті був у режимі онлайн і після її смерті, до 20-го серпня минулого року. Статочнюка, до слова, взяли під варту 21-го серпня.

«Я не могла додзвонитися до неї в скайпі. На мої повідомлення не було жодної відповіді. Розуміючи, що хтось може користуватися телефоном, писала: «Хто це?», – каже Ольга Литкіна.

Розбитий вщент мобільник загиблої знайшли правоохоронці. На телефоні вбивця залишив відбиток пальця. Через досі незрозумілі обставини експерти не змогли встановити, кому він належить.

«Слідчий Литвин сказав: «Ми маємо важливий доказ – чіткий відбиток пальця». Він так і сказав – чіткий відбиток пальця! Показував нам на комп’ютері фото цього телефона. Відправили його на експертизу, а там повідомили, що відбиток розмитий чи то стертий. Ми зверталися за фотографією, але нам сказали, що всі матеріали відправлені в Луцьк. Фото так і не знайшлося», – розповідає жінка.

Зі слів рідних, Катя завжди відчувала підтримку Ольги Литкіної. Золотий ланцюжок з підвіскою, який правоохоронці описували на місці знайдення тіла, був бабусиним подарунком. Ольга Павлівна купила його онучці за успіхи у навчанні.

У Ковельському суді жінка дістала з сумки фотографію в рамці і підійшла з нею до захисників обвинуваченого Статочнюка. На фото – одинадцятирічна Катя разом із домашніми улюбленцями.

“Ми не боялися лишати її з собаками, вони дуже її любили. Здається, тварини… і ні одного укусу, ні однієї подряпини. А тут людина… і таке вчинила, – не стримує сліз бабуся Каті, – Знайшли з розбитою головою, накриту гіллям, без очей, ручки однієї не було. І ось одне сидить там, а інше ховається в Словенії, а ви шукаєте якусь неправильну букву в кожному рішенні”.

Жінка неодноразово повторювала: “Бог бачить все”.

Адвокат обвинуваченого Шостак, дивлячись на фото, був небагатослівним. Мовляв, нічого нового не побачив. Коли потерпіла сторона висловила свою точку зору щодо дій його підсудного, він додав: «Для чого тоді суд, давайте будемо розстрілювати зразу!?».

Статочнюка ще не визнали винним, будь-які висновки робити рано, – кажуть захисники Полячук і Шостак. Бо не спійманий – не злодій.

Не дивлячись на таку позицію, спонтанні вияви відвертості Сергія Полячука щиро подивували всіх учасників судових дебатів.

Сергій  Полячук: Для мене цей процес болючий і я маю своє бачення. Хіба ви від мене почули, що її не вбили? Я – захисник. Написано в книжці так – робимо так, бо це по закону.

Ви ж не можете заглянути, що у мене в душі робиться. Думаєте, легко на батька, на матір дивитися…

Ольга Литкіна: Знаєте, якби ви ще бачили, як тато свою дитинку знайшов. Або як мені сказали: «Мамо, ми знайшли Катю». Захищали б його як вбивцю. Розумію, є таке право. Але ж ви всякими правдами-неправдами стараєтеся відтягнути час.

Сергій Полячук: Нещодавно потрапив до лікарні, тривалий час хворів. Якби хотів відтягнути час, просив би за час моєї відсутності справу не розглядати (на початку засідання адвокат надав суду підтверджуючі документи щодо лікування в стаціонарі і попросив визнати причину його відсутності на минулому розгляді справи серйозною).

Якщо Максим скаже: «Це я вбив», що тоді робитимете?

Ольга Литкіна: А він допомагав. Я скажу вам це прямо в обличчя і не моргну, бо це правда.

Сергій Полячук: Морально важко.

Елла Бордюженко: А чому ж важко?

Сергій Полячук: Тому що, вважаю, треба було б послухати ще другого. Не кажу його випустити, а об’єктивно розслідувати справу.

Ви мене не сприймайте як ворога, я за об’єктивність.

Якщо з потерпілими захисники Статочнюка намагалися вести конструктивний діалог, то розмова з прокурором перейшла в  гостру дискусію. Беручи до уваги те, що Назара звинувачують у вчиненні умисного особливо тяжкого насильницького злочину, Сергій Самчук зачитав клопотання про продовження строку тримання його під вартою ще на 2 місяці. За попередньою ухвалою обвинувачений повинен був перебувати під арештом до 26-го травня.

«Ми будемо обмежені в часі і, можливо, не встигнемо розглянути це питання пізніше»,-  аргументував Самчук, настоюючи розглянути клопотання на початку засідання. Прокурор також підтвердив, що Максим Терлецький, який перебуває в Словенії, оголошений в розшук.

«Якщо суд буде розглядати це питання сьогодні, то я прошу долучити до матеріалів оригінал закордонного паспорта Статочнюка, в якому чітко зазначено, що термін його дії закінчився 18-го березня», – відзначив Шостак. Мовляв, не поїде нікуди Статочнюк, не втече…

Проте після ухвалення клопотання прокурора у залі почалися справжні дебати на підвищених тонах.

Адвокати обвинуваченого вказали на порушення їхнього права на захист, бо прокурор не надав їм копії клопотання для ознайомлення. Полянчук впевнено доводив, що така практика (надавати копії) є в кожному суді Волинської області. Підтримувала Самчука захисник потерпілої Елла Бордюженко, Олександр Волощук на засідання не прибув.

“Клопотання про подовження строку тримання завчасно подається під час досудового розслідування, а при судовому розгляді питання продовження строку тримання під вартою може прийняти суд і процедури попереднього ознайомлення не передбачено”, – аргументував прокурор.

Загалом засідання запам’яталося неочікуваними діями зі сторони захисників обвинуваченого. Віктор Шостак, який на початку дебатів не мав нічого проти суддів, несподівано змінив думку і зачитав заяву про відвід головуючого та усього складу суду.

“Шановні судді, ви проігнорували вимоги статті КПК України, не дали нам можливості висловити заперечення, не розглянули докази, які ми надали суду.

І де ви чули, щоб хтось з нас згадував про домашній арешт? Про це говорили на  минулому засіданні, зараз жодного слова про це не було. А ви написали в ухвалі!”, – звернувся до колегії адвокат.

“Якщо змінити запобіжний захід на домашній арешт, він (Назар, – авт.) ні на кого вплинути не зможе”, – законний представник обвинуваченого Вікторія Гуліда, початок засідання 15-го травня.

Окрім цього, Віктор Шостак подав ще два клопотання:

1. про визнання висновку судово-медичної експертизи недопустимим доказом. (“Бо експерт має право бути присутнім при проведенні слідчих дій, а брати  в них участь як спеціаліст не має права”). Разом з тим, про відвід експерта Війтовича жоден із захисників Статочнюка раніше не заявляв…
2. про визнання протоколу огляду приміщення, де проживала Литкіна, недопустимим доказом. (“Огляд приміщення та вилучення речей і документів проведені з порушенням норм КПК”).

Суд не задовольнив жодного із них. Проте через таку паперову катавасію, дослідити письмові докази так і не вдалося – закінчився робочий час у працівників суду.

Не змогли цього зробити і на засіданні 16-го травня. Законний представник обвинуваченого звернулася до колегії суддів з проханням перенести засідання у зв’язку з погіршенням стану здоров’я Назара Статочнюка. Працівники  суду викликали швидку, а учасники процесу чекали, поки медики проведуть обстеження. Він скаржився на біль у боці, головну біль та кашель. Медичні працівники встановили попередній діагноз – ГРВІ.

На судові дебати 16-го травня не з’явились також адвокат потерпілої сторони Елла Бордюженко та потерпіла Вікторія Литкіна. Мамі замордованої Каті все важче перебувати на судах і миритися з думкою, що її дитини вже немає.

Горе Вікторії Литкіної необізнані або ж нелюдяні користувачі соцмереж використовують для розваги. В інтернеті з’явилася фейкова сторінка з фотографіями Каті. Вікторія розповідає, що саме на цій сторінці віднайшла і свої спільні фото з донькою. Користувачі почали під ними писати коментарі…

“Вони додавалися в друзі до Мирона – хлопця, з яким зустрічалася Катя. Уявіть собі його реакцію. На головній фотографії – моя донька.

Відіслала їм повідомлення, висловила своє обурення – аж тоді видалили сторінку”, – розповідає Вікторія.

Засідання суду перенесли на 12 червня. Учасники судових дебатів сподіваються, що цього разу таки вдасться продовжити розгляд письмових доказів.