“Їдучи в Україну, хвилювався, але зараз тішуся людьми і роботою”, – волонтер Корпусу миру Ерік Ферст
25-річний Ерік Ферст приїхав із США в місто Нововолинськ з волонтерською місією від “Корпусу миру”.
Ерік народився у місті Колумбус (Columbus), що в штаті Огайо, вивчав німецьку мову в Universität Heidelberg у Німеччині, пізніше отримав освіту в Leeds Beckett University у Англії.
Наразі американець пізнає українську культуру та ментальність. Про те, що потрапить у маленьке містечко на кордоні з Польщею, дізнався не відразу.
Певний час волонтер проживав у гуртожитку Нововолинського ліцею-інтернату. Після нетривалого перебування у Чернігові він планує повернутися в Нововолинськ.
Поки Ерік відчуває певні труднощі процесу інтеграції в українське суспільство, адже важко спілкуватися з людьми, мову яких не до кінця знаєш. Проте він не покидає навчатися і переконаний, що невдовзі зможе досконало розуміти українців. Про себе та перші враження від перебування на нашій землі волонтер Корпусу миру розповів журналістам інтернет-видання “БУГ”.
– Під час перебування в Україні мої батьки постійно підтримують мене. Маю сестру, їй 27 років. Займаюся спортом, зокрема дзюдо, раніше боротьбою. Вмію грати у волейбол, баскетбол, теніс, однак найбільше люблю футбол. Моя улюблена команда – “Баварія” (Мюнхен). Закінчив університет в Огайо, потім навчався в Англії. Після того працював у магазині і також у молодіжному центрі, який називається Boys & Girls Club of America – це велика організація в США.
Коли працював у молодіжному центрі, зрозумів, що люблю спілкуватися з дітьми. У Boys & Girls Club я займався з маленькими дітками 6-8-ми років, був також тренером футболу.
– Чому надав перевагу Україні?
– Коли жив в Англії, мав друга, у якого є українське коріння. Він доніс до мене дуже багато інформації про Україну, її культуру і мову. Тобто поняття про країну я отримав раніше. Прибув сюди тому що він насправді розповів мені багато всього, зацікавив мене. Якби не знав його, можливо б не приїхав в Україну.
Я подумав, що буде цікаво працювати з дітьми тут, робити те, що я люблю. Нововолинський ліцей – дуже хороший навчальний заклад і я помітив, що учні тут дуже розумні і приємні.
Цікаво те, що перед приїздом до України Еріку довелося вчити мову з нуля, необхідно було швидко адаптуватися до того, що українську треба хоча б розуміти. Тепер він почуває себе максимально комфортно, кілька разів впродовж нашої розмови хвалив українців, їхню гостинність і доброзичливість.
– Їдучи в Україну, хвилювався, але зараз тішуся людьми і роботою. Мені подобається Нововолинськ, тут чудові люди.
– Важко бути волонтером?
– Інколи так, бо маю труднощі з українською мовою. Я досі тренуюся, адже у своїй роботі повинен бути комунікабельним. В Америці на вулиці люди кажуть: “Ей, добрий день! Привіт!”. Навіть коли вони не знають перехожих. У магазині на касах можна почути: “Ей, як справи?”. Люди більше розмовляють з незнайомими. Можливо, в селах України люди є більш відкритими. Я знаю, що українці дуже гостинні і це прекрасно. У сім’ї, де я живу кажуть: “Ей, їж-їж, сідай, снідай-снідай. Ти хочеш їсти ще?” Мені подобаються українці.
Ерік розповідає, що досвід, який він здобуде в нашій країні, стане для нього неоціненним. В свою чергу співпраця із волонтерами Корпусу миру сприяє культурному та інформаційному обміну і поширенню знань про американське суспільство серед мешканців Нововолинська.
