Конфлікт у Нововолинську: власник магазину “повісив” 7 500 гривень нестачі на продавців

Жительки Нововолинська Аліна Наконечна та Ірина Сельмашук були задоволені обіцяними зарплатами в магазині «Єдина ціна». Що за нову роботу їм доведеться розплачуватися навіть після звільнення, дівчата не могли уявити.

До журналістів інтернет-видання «БУГ» звернулися мешканки Нововолинська, які розповіли, як влаштувались на роботу в своєму місті і чого їм це вартувало.

Проходячи повз магазину «Єдина ціна», який тільки відкрився на проспекті Перемоги, Ірина Сельмашук побачила оголошення на дверях. Йшлося про те, що потрібен продавець. Зарплату гарантували від 3-х тисяч гривень, працювати потрібно було 4 через 2 дні.

Такі умови їй сподобались і невдовзі спробувала поспілкуватися з роботодавцями. Мужчина у магазині представився власником, запросив на стажування. Тож Іра вже першого грудня вийшла на роботу. Приходила відповідно до внутрішнього розпорядку та режиму роботи магазину, прогулів не було.

Як і всі нові працівниці, вона писала заяву без числа на листі паперу і в той же час про звільнення на іншому. ЇЇ та інших дівчат обіцяли оформити офіційно першого січня, коли вступлять в дію нові закони. Працівники мирились із незручностями, адже у магазині не було кнопки виклику, ні касового апарату. Готівку складали просто в коробочку, чеки писали від руки. Приміщення не опалювалось. Власник сказав, що якщо кондиціонер намотає більш як на тисячу гривень, то дівчата платитимуть самі. Змирилися навіть з тим, що не було охорони.

Мужчина, який з перших днів представлявся директором, у ході спілкування був то менеджером, то ревізором. Прохання працівниць встановити камеру відеоспостереження виявилися безуспішними. Проте найцікавіше чекало попереду.

«Першу ревізію здійснили 18-го грудня, ми перерахували весь магазин, ніяких проблем не було. А от під час наступної 26-го січня виявили нестачу 6 200 гривень. Власник сказав, що, можливо, вони помилилися, бо у них таке траплялось. В Червонограді була точно така сама ситуація, коли 6 тисяч зникло, а при наступній перевірці вони появилися, як сказав директор, чудом», – розповідає Ірина.

Аліна Наконечна прийшла працювати в магазин найперша. Два з половиною дні стажувалася і 15-го жовтня вийшла на роботу. Вона згадує, що на ревізію приїхало двоє людей – чоловік і жінка. Казали, що недостачі в їхньому магазині бути не може, лише раз не дорахувалися 800 гривень, бо виявилося, що працівниця крала з каси гроші.

«Нам відразу сказали, що будемо проходити детектор брехні, я завжди попереджала про це всіх новачків, які приходили на роботу», – говорить Аліна.

15-го лютого працівниці зателефонували до власника з питанням, чи буде зарплата.

«Сказав, що ні. Вони приїхали робити наступну ревізію і в результаті виявили недостачі ще на 1 300 гривень. Разом з попередньою це 7 500 гривень. Нам запропонували варіанти: або ми 7 500 ділимо на трьох (працівників було троє), з нас вираховують і працюємо далі, або йдемо проходити детектор», –  каже колишня працівниця магазину.

З висновками ревізії продавці не погодилися, так як грошові кошти завжди здавали в повному обсязі згідно касової дисципліни. Дівчатам відразу запропонували підписати згоду на детектор брехні. Коли попросили дозволу подзвонити до адвоката, позиція власника шокувала: «Раз хочеш говорити з адвокатом, значить на детектор вже може ніхто не їхати – все зрозуміло».

Працівниці боялися, що під час проходження поліграфу все буде домовлено, тому Іра знайшла незалежного поліграфолога. Проте, з її слів, власник сказав не проявляти дурної ініціативи.

«Спочатку він говорив, що поліграфолог – його знайома, потім що її не знає. Після того, як на поліграфі виявилось, що ми гроші не брали, казав, що вона «мошенніца» і він їй не вірить. Хоч поліграфолог звертається до нього Льоша…», – розповідають колишні продавці.

Незважаючи на результати перевірки детектором, дівчатам зарплату за січень дали з вирахуванням 2 500. Хоча згідно із законодавством підприємець зобов’язаний розрахуватися повністю, потім за фактом недостачі порушити кримінальну справу, передати це діло в суд і тільки тоді, якщо доведуть вину, вираховувати кошти.

Дівчата підозрюють, що набирати нових, «збивати» гроші і виганяти – це «бізнесові» методи підприємця. Липовий запис в трудовій книжці Аліни Наконечної, який ніде не фіксується – ще один доказ, що бізнес не дуже прозорий. Вона зверталася в податкову та інші інстанції, де зі слів дівчини, підтвердили, що її офіційне працевлаштування в магазині “Єдина ціна” – чиста вигадка. Ірина Сельмашук стверджує: власник говорив, що купив трудову книгу та її оформив. Наказу про звільнення, кажуть дівчата, не існує взагалі.

Отже, продавці працювали без оформлення тривалий час, хоча їм говорили протилежне. А через те, що задавали багато питань, власники опинилися у не дуже зручному становищі.

З вищевказаного виходить, що підприємець має борг перед своїми колишніми працівниками, а місцевий бюджет недоотримав значну суму податків та зборів, які не сплачуються до сьогодні.

Журналісти інтернет-видання «БУГ» поспілкувались з переселенцем із Луганська, котрий відкрив сітку магазинів в регіоні та є власником «Єдиної ціни» у Нововолинську Олексієм Саленком. Він пояснив ситуацію наступним чином:

У правовій державі є можливість поставити питання в податковій інспекції, показати ідентифікаційний код Аліни і все дізнатися. Хай зробить запит в податкову, коли працевлаштована, а коли звільнена, і це питання вирішиться. Що стосується Іри, то вона, здається, приховала, що була працевлаштована офіційно на державному підприємстві. Прийшла до нас, написала заяву, ми її прийняли, а вона ще й шантажувала нас тим, що не мали права, бо не принесла трудову. Тому це питання до податкової і до неї, як вона могла працювати в двох місцях.

Ви хочете сказати, що одна з ваших працівниць в той же час працювала на іншому підприємстві?

Іра так. Це потім з’ясувалося, бо вона тягнула до останнього, просила її не працевлаштовувати. Я казав, що більше не можу, бо це загрожує великим штрафом. Іра приховала інформацію про те, що працевлаштована на іншому підприємстві. Виходить, отримувала зарплату на тому підприємстві і працювала в нас.

Ваші колишні працівниці кажуть, що ви їх обманули. А якщо дівчата звернуться в правоохоронні органи?

Я плачу податки в податкову, заплатив і за них, тому це абсолютно мене це не цікавить.

Чоловік, який представлявся директором і брав дівчат на роботу, хто він такий?

Віктор Павлович (Мамєдов – авт.), у мене на нього є договір суборенди. На той час працював по договору суборенди і так само сплачував податки, як і всі. Орендар я, а він був суборендарем, коли їх підбирав в штат.

Дівчата скаржились, що у магазині не було касового апарату, готівку складали просто в коробочку, не було також камери відеоспостереження, яку просили встановити.

Ну і що, що не було. Це не заперечує законодавству. Всі ці претензії до нас не мають підгрунтя.

Щодо детектору брехні, працівниці процедуру пройшли успішно.

Іра не пройшла, бо була підозра, що вона використовувала антидепресанти.

Все-таки ви вирахували з них кошти, які у вас зникли.

У нас є офіційна зарплата, вони отримали її всю. Нехай нічого не видумують, я з них не вираховував, бо одержали офіційну заробітну плату, на яку вони працевлаштовувались. Все інше це їхній наклеп.

“На рахунок “антидепресантів”… коли мені не повідомили результату щодо проходження поліграфу, сказала, що можу здати аналізи, так як ніяких заспокійливих не приймала. Власник магазину відповів, що не потрібно, бо сумнівається у висновку. Поліграфолог взагалі висновку ніякого не дала, обгрунтувавши це тим, що Олексій не заплатив їй за проведену роботу.

Розмова з власником, який просить написати спростування наданої ЗМІ інформації і каже, що не заплатить мені 2500, поки не пройду детектор, є записана на диктофон. На рахунок працевлаштування на іншій роботі, то це не грає ніякої ролі і нічим мені не загрожує. Я цього не приховувала, а казала всім відразу, бо маю право на час відпустки на основній роботі працювати у іншому місці. Таке право є у кожного.

В ході цих подій він мені погрожував заявою в міліцію за те, що при написанні заяви про прийняття на роботу не вказала, що це по сумісництву, хоча потім сказав: якщо дам спростування журналістам, ніякої заяви писати не буде.

Щоб оформити людину офіційно на роботу, треба подати повідомлення в фіскальну службу за день до прийняття, не через місяць і не через тиждень, тоді там вирішують, чи можна оформити, чи потрібно переписати заяву та вказати, що по сумісництву”, – пояснює Ірина Сельмашук.

Колишні працівниці Саленка схиляються до версії, що для деяких підприємців став модним неодноразово описаний хід – приймати людину без оформлення, годувати її обіцянками, а потім знайти чималу нестачу і послати подалі або змусити віддавати штучно створений борг. Дівчата виявилися не з боязкого десятку та мають намір звертатися у вищі інстанції з метою захисту порушених прав. Цікаво, чи цього разу переможе принцип: хто багатший – той правий?