Нововолинське психоневрологічне відділення закриють?

13-го вересня о 10 годині ранку на території центральної міської лікарні відбулися збори щодо закриття психоневрологічного відділення у Нововолинську, на яких були присутні родичі хворих, керівник приймальні народного депутата Ігоря Гузя Олександр Струбицька та медпрацівники.

Про закриття психоневрологічного відділення у Нововолинську було повідомлено у п’ятницю 9-го вересня керівництвом Волинської обласної психіатричної лікарні №2 смт. Олика. Офіційна причина такого рішення  не вказана. Проте вчора, 12-го вересня, медпрацівників повідомили, що наказ зачитано не буде.

Нововолинське відділення функціонує на базі міської центральної лікарні, але під керівництвом Олицької психіатричної лікарні.

Закриття психоневрологічного відділення у Нововолинську – це проблема не лише для самих хворих, але й для їхніх родичів та медпрацівників. Щороку тут проходять лікування близько 250 – 280 хворих, а загальна кількість ліжок – 25. Тому лікувати хворих в Олицькій психіатричній лікарні – не вихід, адже дорога туди далека (ще 40 км за Луцьком). Це тягар  для хворих і для людей похилого віку, які не зможуть навідувати там родичів, бо це важко і фізично, і фінансово. Та й у відділенні, в  якому хворі проходять лікування регулярно, адаптуватися легше.

Нововолинське психоневрологічне відділення обслуговує не лише місцевих жителів, а й людей із ближніх сіл та Червонограду. Тут лікують увесь спектр психічних захворювань: невроз, депресію, шизофренію, наслідки інсульту і т. д. На обліку знаходяться 2000 людей. Термін перебування хворих – від місяця до трьох.

На зміні, як правило, працює одна медсестра та одна санітарка, адже відбулося скорочення працівників. Та й ліжок раніше було 30, а не 25, як зараз. Виникає логічне питання : «Як двом жінкам вдається впоратись із усіма хворими?». Відповідь проста – вони справляються лише завдяки налагодженій співпраці персоналу та тому факту, що хворі вже звикли до них. Ситуації часто бувають такими, що медпрацівники ризикують не лише роботою, а й своїм життям.

Як зазначають батьки, це специфічні хворі, з ними треба постійно спілкуватися та підтримувати.

У результаті було вирішено писати заяву від імені родичів хворих на ім’я народного депутата України Ігоря Гузя.

Інтернет-видання “БУГ” слідкує за ситуацією.