Відбулися Європейські Дні Добросусідства Кречів-Крилів 2015

23-го серпня в Іваничівському районі, на українско-польському кордоні, поблизу села Кречів традиційно відбувся фестиваль Європейських Днів Добросусідства під назвою «Кордон 835».

Для населення обох країн, Польщі та України, це не тільки можливість інтенсивного спілкування, а й ще один крок до створення додаткового переходу. Між селами Кречів та Крилів фестиваль проводять із 2009-го року, однак моста тут досі немає. Під час святкування символічно споруджують понтон.

Українці, які бажають побувати у сусідній країні, готуються заздалегідь. Так і цього разу, хто не мав візи або ж “карти малого прикордонного руху”  розважалися на українській стороні. У кого були відповідні документи, мали змогу переходити на інший бік і безпосередньо спілкуватися з близькими закордонними сусідами. Натомість поляки перетинали кордон абсолютно безперешкодно. Ще перед відкриттям фестивалю на українській стороні і в самому Кречеві можна було побачити польських прихильників велисопедного спорту – від молодих людей до подружніх пар літнього віку. Любителі їздити комфортніше чекали маршруток і розпитували у міліціонерів про найближче за розташуванням місто Нововолинськ.

Графік маршруток цього разу змінили, кількість рейсів зменшили. Бо, як говорить заступник мера Нововолинська Едуард Савік, минулого року не було кого возити. Бажаючих потрапити на фестиваль стає все менше, не виключено, що це пов’язано з ситуацією на Сході. Багато родин мобілізованих узагалі проти святкування. Дискусії з цього приводу були й попереднього разу, однак в результаті Дні Добросусідства успішно проходять й надалі.

Більшість жителів Кречева, цього невеличкого прикордонного села в сотню дворів, взагалі не мають закордонних паспортів. Хоча польську мову тут розуміють усі без винятку – історично ця земля тісно пов’язана з сусідньою державою. Хоч потрапити на територію Європейського союзу може лише частина місцевих жителів, то кожен кречівець скаже, що у Польщі це свято проходить на вищому рівні, як у нас. Причина у тому, що сусіди проводять заходи переважно за європейські гроші, а керівництво Іваничівського району та Нововолинська  мусить брати кошти з місцевих бюджетів. Суми, звісно ж, кардинально відрізняються. Тому, мабуть, наші організатори ні разу не насмілились зрівнятися з поляками у проведенні фестивалю.

23-го серпня дійство розпочалося зі спільної молитви за участю духовенства обох сусідніх країн. На сцену запросили найпочесніших гостей свята – голову Мовниківської сільської ради, представників влади Іваничівського району та Нововолинська, їхніх колег із Польщі, народного депутата Ігоря Гузя. Мабуть, вперше за всю історію фестивалю не було представників з області. Не дочекалися присутні на Днях Добросусідства вітального слова і від голови Іваничівської райдержадміністрації Федора Войтюка, який не прибув через хворобу, та заступника голови районної ради Юрія Мазурка, котрий на фестивалі був, однак виступати не вийшов.

Заступник голови Іваничівської РДА Людмила Войтович нагадала присутнім, що до Другої світової в цьому ж місці також існував міст, котрий об’єднував мешканців сіл Кречів та Крилів. Й справді, ця місцевість дуже приваблива з погляду локального туризму. Але якщо у більш-менш стабільний час за браком коштів переходу не збудували, то зараз, коли країна фактично перебуває у стані війни, марно надіятися, що це питання зрушиться з місця.

У зв’язку зі складною ситуацією в державі, кажуть в Іваничах, також не проводилося масштабних культурно-масових заходів. Концертна програма обмежилася мистецьким фестивалем «Прибужанський дивограй» за участю ансамблів та вокалістів нашого регіону.

Під час проведення фестивалю прикордонники не мали коли спочити. Це ж стосується і медиків, яким доводилося слідувати клятві Гіппократа і при необхідності надавати першу медичну допомогу.

На території українського кордону відбулася низка заходів, серед яких спортивні змагання, ярмарки ремесел, виступи пісенних колективів та дегустація прибужанської кухні. Як і щороку, понтонний міст поставлений у тому місці, де русло річки Буг є найвужчим. Чи буде тут перехід, що поєднуватиме два народи, – питання часу. Сьогодні такий захід не лише привертає увагу до стану кордону, а й популяризує нашу культуру, сприяє подоланню міждержавних бар’єрів.