Мешканець Любомля після 20 років служби у силових структурах став столярем-художником

Після двох десятків років служби у правоохоронних органах, Валерій Форманюк повернувся до улюбленої з дитинства справи — зайнявся столярством. Ось уже три роки майстер працює у ДП «Любомльський лісгосп» у столярному цеху. 

Про це пише газета Волинь-нова з посиланням на «Наше життя».

Родом Валерій Форманюк із с. Рівне. Своїм здібностям до вміння творити дерев’яні вироби завдячує дідусеві. Це він навчив його перших азів роботи із деревом, адже сам був столяром.

«Колись таких різноманітних інструментів, як зараз, не було. І речі виготовляли простіші. Пам’ятаю, у шкільні роки я майстрував табуретки, стільці, лавки, такі вони були примітивні. У класі 8-му виточив на токарному верстаті по дереву шахові фігури із березових полін, які приніс із дому. Тоді цей виріб зайняв друге місце на конкурсі учнівської творчості в області», – ділиться Валерій Форманюк.

Чоловік пригадує, що вдома усі кухонні приладдя та деталі із дерева були ділом його рук: качалки, дошки для нарізок, товкачі, ручки до інструментів. І це для нього зовсім не складало проблеми, а лише приносило задоволення.

«Сестра таланту — точність. А тому треба так намалювати і розрахувати, щоб усі деталі зійшлись, кожен зріз і зарубок прилягали. Біля цієї роботи вельми не поспішиш. От, наприклад, потрібно підібрати кант, вибрав фрезу, на якійсь заготовці попробував, чи підходить така форма, тоді уже й застосовуєш практично на виробі. Кожна деталь має бути стругана, ідеально пошліфована», – продовжує розмову чоловік.

Після закінчення школи Валерій пішов здобувати освіту юриста, адже професія столяра не є престижною. Після закінчення вузу став міліціонером. Часу тоді на захоплення було зовсім мало, майже не займався улюбленою справою. Лише згодом, коли покинув роботу, поринув у світ творчості, яка манила ще з дитинства.

«Ось тоді надбав додому усяких необхідних інструментів для столярства. І почав втілювати ідеї. Змайстрував спочатку кришку до колодязя, потім — бесідку, гойдалку, оригінальну лавочку. Люди побачили мої вироби, оцінили, почали цікавитися і замовляти.

У мене є одна родзинка: усі речі, які роблю, не повторюються. Немає ні одного виробу однакового — усе різниться. Працювати за шаблоном не цікаво і люди отримують ексклюзив, такі речі, яких немає ні в кого. У ході роботи придумую цікаві деталі, стою дивлюся на виріб, фантазую — тут можна ще щось незвичне зробити, такий-то елемент добавити, іншим прикрасити.

Коли отримую замовлення, то починаю виношувати роботу в голові, лягаю спати із думкою про майбутній витвір, «прокручую», «вимальовую», як то має бути. І коли повністю постало в уяві, то усе те спочатку малюю, з голови. Робота, звичайно, дуже цікава…», – каже Валерій.

Коли майстер показує світлини своїх виробів із дерева, справді відчуваєш і розумієш його творчу художню натуру. Ось лавочка на колесах, журнальний столик із ніжками-копитами, підставка під квіти із ногами, навіть будка для собаки — не звичайна, оздоблена різьбленими детальками, а накриття для колодязів, наче казкові хатинки-теремки.

Особливо цікаві ідеї-видумки вкладає у дитячі ігрові майданчики. Такі вироби тільки за власним проектом і задумом, наприклад: знизу — пісочниця, а доверху ведуть зі шнурів драбинки, для безпеки дітей — коли підійматися сходинками до спускалки, то треба спочатку обійти перегородку. А ще фантазія вирує у різноманітних дерев’яних бесідках, гойдалках, різних спорудах для облаштування і прикрашання двору, саду.

У мистецькому доробку Валерія Форманюка безліч робіт. Зводив і дерев’яні будинки, і лазню, де сам вимуровував камін. Мулярство теж перейняв від дідуся, змалку спостерігав і вчився від нього.

Його натхненні роботи кожен може побачити, уже їдучи автотрасою по території Любомльщини. Це — написи лісництв, лісгоспів, рекреаційних пунктів. Вони — окраса усіх довколишніх лісових господарств: Любомльського, Прибузького, Шацького. Навіть жоден із цих виробів не повторюється, щиро зізнається столяр-художник:

«Кожен шрифт у цих написах — різний і нестандартний. Продумував і промальовував кожну літеру — в одних застосовував древньоруський стиль, в інших — казковий… Шрифтів є багато, але додаю і свої фантазійні. На кожному із написів треба було вирізати символ — тваринку».

З майстерні столярного цеху лісгоспу «вийшли» бесідки і гойдалки встановлені у місцевих рекреаційних пунктах, огорожі, споруди на автобусні зупинки. Усе пан Валерій любить прикрасити промовистими деталями. Наприклад, навіть паркани до господарських будівель лісгоспу — із лосями та кіньми, вирізьбленими із дерева. Багато виробів у держпідприємстві робить не сам, а з працьовитим колегою — Сергієм Мелюхом, котрий теж має немалий досвід у столярстві.

Ще одна творча пристрасть Валерія Форманюка — вироби із заліза. Цікавість до зброї, ножів, пилок, які й сам може виготовити, — це суто чоловіче захоплення. Але, коли з гордістю показує майстер свердлильний верстат по металу, зібраний самотужки, — то справді диву даєшся різноманітності його талантів.