Матері загиблих синів в зоні АТО хочуть, щоб пам’ятник встановили в центрі Іванич

У Іваничівському районі створена громадська організація «Спілка матерів військовослужбовців Іваничівщини», яку очолює Надія Рубан. Вона є тим ланцюжком, який допомагає встановити контакт матерів та дружин, які втратили своїх синів та чоловіків у зоні АТО, із владою. 11 грудня на їх прохання була організована зустріч у районній бібліотеці. Прийшли мами загиблих Любов Романюк, Соня Дармофал, Ольга Ткачук, дружини Світлана Лисенко, Алла Пугач, Тоня Якобчук, Леся Грицюк.

Бібліотекар Ліля Оліфір організувала для присутніх перегляд відеороликів про жінку-матір, жінку-берегиню, жінку-захисницю.

Згадали жінок Іваничівщини –героїнь, які були в АТО: Олександра Сойко з села Соснина, Оксана Гришина з села Грибовиця, Оксана Гибало та Оксана Горпініч із Заболотець. Дві останні сьогодні служать у війську за контрактом.

Пом’янули загиблих за Україну хвилиною мовчання. А потім продовжили спілкування. У жінок назбиралося багато питань,багато проблем, багато болю. Вислухати їх прийшли заступник голови Іваничівської районної державної адміністрації Людмила Войтович, головний спеціаліст управління соціального захисту РДА Ірина Катеринчик. Хотіли бачити голову районної ради Андрія Бадзюня, але ні його ні представника від районної ради не було.

Одним із болючих питань для матерів, яке порушили першим, є встановлення пам’ятника загиблим в зоні АТО. На сьогодні фото-стела із загиблими воїнами в зоні АТО розташована на Меморіальному комплексі Слави в селищі Іваничі. Депутати селищної ради проголосували, щоб пам’ятник встановити там же. Але матері з цим не згідні.

На цій зустрічі Любов Романюк, мама загиблого Валерія Янчука знову порушила це питання:

– Матері загиблих синів в зоні АТО хочуть, щоб пам’ятник загиблим встановили в центрі Іванич, так, як у Нововолинську, Володимир-Волинському. І хочемо, щоб нас почули.

Іншим болючим питанням було відношення влади і чиновників до сімей загиблих.

Леся Грицюк з Милятина, загиблого Михайла Грицюка сказала:

– 6 грудня- День Збройних Сил України. Дуже приємно було, як прийшли діти зі школи, привітали. А більше ніхто не прийшов: ні від влади, ні з військкомату. Про нас забули. Нам не треба подарунків. Просто-увага.

Інші теж погоджувались, що школа пам’ятає, приділяє увагу, а от від влади хотілося б також, щоб пам’ятали.

Чимало інших питань соціального характеру піднімалося, як от переписка квартири та хати, з чим стикнулася Тоня Якобчук та Леся Грицюк, вирішується уже два з половиною роки, і досі там, як вони стверджують, через бюрократичне ставлення чиновників. Багато болі було у розповідях кожної жінки: чиновники мають у спілкуванні підбирати слова. Душевна рана матері, яка втратила сина, дружини, яка втратила чоловіка і батька своїх дітей, болюча. Недбало кинуте слово завдає болю.

У мами загиблого Віктора Рупи Ольги Ткачук також було багато питань. До кого звернутись, хто роз’яснить, допоможе? Була така пропозиція, аби в районі була така одна людина, яка займалася б усіма питаннями учасників АТО та сімей загиблих.

Заступник голови РДА Людмила Войтович сказала, що у районні діє програма на підтримку учасників АТО та сімей загиблих в зоні АТО. Записала ряд питань, з якими звертались, обіцяла з’ясувати, допомогти.

Не могли не говорити мами про втрачених синів, про те, що довелося пережити. У кожної спогад про останню розмову. Про свої передчуття і відчуття. І тільки мама, яка пережила подібне, як ніхто, може зрозуміти іншу маму, яка втратила свого сина. Хотілося б, щоб хоч трішечки розуміли їх і інші. Бо нічого так дешево не коштує і так дорого не цінується як увага.