Історія «брами Любомльської» в Лукові на столітньому фото

На сайті Австрійського державного архіву вдалось розшукати цікаві світлини волинського містечка Луків (колишня назва Мацеїв), яке знаходиться в складі Турійського району Волинської області. 

Сьогодні познайомимо із першим фото, на якому зображена брама-дзвіниця в Лукові, інші назви якої «арка- дзвіниця» чи «брама Любомльська». Фото датується 1917 роком. Для того, щоб дізнатись більше про архітектурні споруди, які бачимо на зображенні,

Інформаційне агентство ВолиньPost звернувся за фаховим коментарем до місцевої жительки містечка Луків, а саме Зої Дмитрівна Шевчук, яка є корінною луківчанкою. Вона вже три десятиліття працює вчителем в рідній школі, але одним із її головних захоплень є дослідження рідного краю та його історії. В 2013 році вона написала історико-краєзнавчий нарис про Луківську школу, про який ми розповімо в одній із наших наступних публікації. Авторка зібрала велику кількість цікавого історичного матеріалу та раритетних світлин.

Але сьогодні в нашому об’єктиві фото Лукова столітньої давнини. Зоя Шевчук так прокоментувала побачений архітектурний ансамбль на фото з австрійського архіву:

«Ансамбль споруд церкви Святої Великомучениці Параскеви та церкви Святої Анни (в минулому – костелу Святих Станіслава і Анни) створюють єдину композицію, до якої ще понад півстоліття тому входила костельна мурована дзвіниця, що слугувала в’їзною брамою у місто. Споруди ансамблю і сьогодні продовжують відігравати важливу містобудівничу роль, архітектурно оформлюючи в’їзд у містечко Луків з півдня.

Вперше дзвіниця згадується у візитації костелу 1604 року як дерев’яна споруда. Є відомості, що у 1701 році на кошти власника Мацеєва Атаназія Мйончинського завершилося будівництво нової, уже мурованої дзвіниці.

Вдруге дзвіниця згадується у візитації 1714 року: з вулиці від півдня, зразу за муром костельним постала дзвіниця, покрита черепицею, схожою до луски коропа, мурована, поштукатурена. Дах увінчаний куполом з позолоченим хрестом та вітрячком з гербом роду Сухекомнати – Тромбка. Купол покритий білою бляхою.

Споруда мала два яруси. Ширина – 5,6м, довжина – 7м., висота біля 12м., витягнута по осі захід-схід. До дзвонів вели муровані сходи, дубові двері нагору замикалися. Кам’яна частина дзвіниці піднімалася вище за стіни костелу. Дзвони важили від 22 до 40 пудів.

З візитації 1672 року дізнаємося, що під час воєн дзвіниця, як і костел, була напівзруйнована, а малого дзвона забрали козаки. 1763 року брама-дзвіниця повністю згоріла,а розплавлені дзвони було занесено до палацу Мйончинських.

Візитація 1773 говорить про те, що на той час брама Любомльська, або костельна дзвіниця була відбудована. Дзвонів стало уже п’ять: «Тадеуш», «Антоні», «Міхал», «Йозеф», «Каетан», включаючи і тих, що були заново відлиті із розплавлених під час пожежі. Дзвіницю було розібрано у 1954 році, а єдиний дзвін, що вцілів, передано церкві Святої Параскеви».

Як бачимо, історія Лукова є дуже цікава і приємно відзначити, що місцеві жителі її не лише вивчають, а й самотужки проводять дослідження та навіть пишуть книги, які нічим не поступаються дослідженням професійних істориків.

До слова, в одній із попередніх публікація волинянка Зоя Шевчук вже ділилась із нашими читачами раритетними світлинами Луцької української гімназії. Про це можна прочитати більше за посиланням

Спілкувалась Тетяна Яцечко-Блаженко

Джерело фото: Österreichisches Staatsarchiv