“Рай на землі” для депутата: коридорами Верховної Ради України
Верховна Рада України – місце, куди мріє потрапити кожен політик. Крім більш-менш нормальних зарплат та пільг, у депутатів є й інші привілеї. Донедавна у цьому приміщенні витав дух “недоторканності”, що оберігав обранців народу від проблем із законом. Журналісти інтернет-видання “БУГ” завдяки організації «Інтерньюз-Україна» в рамках Програми USAID Рада спробували оцінити, як працює вищий законодавчий орган в країні.
Перше, що кинулося в очі перед ВРУ, – люди з плакатами. У Києві часто вирішують таким способом “наболілі” питання. Цього разу аграрії з усієї країни влаштували мітинг за продовження мораторію на продаж землі.
Щоб потрапити в кулуари Верховної Ради України, потрібно мати при собі документ, який посвідчує особу – паспорт. Але це не означає, що пройдете туди без проблем, якщо за вас попередньо не замовили словечко.
При вході «сканують» сумки і техніку, щоб пересвідчитись, що там нема гранати або револьвера, іншої зброї та небезпечних речей. Мабуть, через таку ретельну перевірку у ВРУ народні обранці почуваюся, як у своїй тарілці, з вигляду стовідсотково готові до законотворчої діяльності.
У кулуарах гвардія журналістів, озброєних фотоапаратами та відеокамерами, вишукують своїх “жертв”. Втікай-не втікай від медійників, а вони зненацька і в будь-який момент можуть перегородити дорогу депутату. Якщо народний обранець не хоче говорити і біжить подалі від камер – то теж успіх. Можна потім написати, що парламентарій злякався, а, значить, десь “схибив” у своїй роботі.
Найпопулярніших депутатів Ради свідомо можна упізнати по кількості журналістів біля особи. Коментарі Юлії Тимошенко з підтекстом “Хто такий Президент?” або Олега Ляшка з майже неприхованим змістом “Москаляку на гіляку” дуже цікавлять “акул” пера.
Прогулюючись коридорами Верховної Ради, треба добре вдивлятися в натовпи журналістів – лише за такої умови (за їхніми спинами) є шанс побачити цікавих особистостей, які говорять розумні речі. А якщо дуже пощастить, то навіть можна зустріти депутата, що представляє твій округ.
При нагоді можна відвідати парламентську їдальню, про яку люблять писати і говорити представники преси. Фотографувати і вести відеозйомку в буфеті заборонено. Є, правда, один прийом звернути на себе увагу – зайти з вимкненим фотоапаратом в руках і тоді нехай весь світ почекає. Депутати прожовують ретельніше і думають: чи не махлює, бува, журналіст…
Дешевизна парламентського буфету – це не легенди, а чиста правда. Тут справді можна добре пообідати за невеликі гроші. Їжу видають з декількох окремих прилавків, до кожного з яких шикується черга, при цьому меню доволі обмежене. Ціни доволі демократичні: каву пили за 11 гривень. Поряд з їдальнею працює ще одна, трохи меншої площі, але туди впускають лише депутатів.
Загалом же обранці народу дуже ввічливі. Не дивуйтеся, якщо головний радикал країни, що обідає за сусіднім столиком, побажає вам смачного.
Для слуг народу, що бажають відволіктися від творення законів, організовуються мистецькі виставки.
На третьому поверсі знаходиться ложа преси, з якої представники ЗМІ люблять фотографувати, хто, які повідомлення пише і кому.
На пленарному засіданні парламентарії розглянули проект Постанови про порядок денний п’ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання. За результатами голосування пропозиція про затвердження доопрацьованого проекту Постанови не набрала голосів.
Депутати разів з п’ять повторювали процедуру голосування, та голосів все одно бракувало. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій дарма просив слуг народу зайняти місця та зосередитися на роботі.
Збоку це виглядає так: сердитий викладач гримає на студентів, які не підготувалися до пари. Студенти мали б робити відповідальний вигляд, бо знають, що потрібно здавати іспит у викладача.
В депутатів такого стимулу нема.
Як сказала одна розумна людина у ході знайомства з роботою слуг народу: “У нас Верховна Рада, а не концтабір. Депутати можуть ходити по залу”.
Депутати можуть навіть бігати по залу, аби їхні рішення не закінчилися мітингами під ВРУ. Головне, встигнути добігти, поки ніхто інший не надавив кнопку замість тебе.
Загалом же робоча атмосфера парламенту явно відрізняється від тієї картинки, яку транслюють на телевізійних каналах. Журналісти все-таки відчули відкритість парламентаріїв, одержали відповіді на багато запитань, краще зрозуміли, чим вони займаються. А деякі жартівники не приховували, що і собі пригледіли кілька місць у сесійній залі.
