Вирішіть те, що я не зробив – ви і так то зробите неправильно

Як ж добре бути опозицією! Ти не несеш жодної відповідальності ні перед ким, адже ти її не маєш. Ти маєш повну свободу самовираження і керуєшся винятково своїми “хочу”, не зважаючи на численні “треба”, та не забуваючи про чинне законодавство, до речі.

Скільки всього було у минулому, про стільки можна було би згадати, але це копирсання нічого вже не змінить.

Взяв м’яч – грай. Не маєш – здобувай. Але вже як здобув – то будь добрий, покажи, на що здатен. Проте, чимало діячів набагато комфортніше почувають себе в іпостасі “граючого тренера”, до того ж не дуже здалого – підкрикуючи не туди, збиваючи з думки, не даючи належно діяти.

Надцять літ певні особи мали у своїх руках чимало всього – ресурси, владу, вплив, проте чомусь були щедрими не на дії, а все більше на слова. В приорітеті було втішання власного его та ігри на грані фолу без страху, що щось піде не так. А як може піти не так, коли все залагодять, коли є на кого покластись?

Район? І що? Там є проблеми? Ну, так проблеми є скрізь, зате гляньте, як я гарно вмію розповідати, що у вас проблеми, що все погано, що нічого не можемо зробити. Зарплата справно капала, премії радували, наявність на робочому місці була явищем таким собі – міг бути, міг не бути. І не так важливо, що робилось у селах, а тим паче – на фронтах неоголошеної війни.

А далі життя закрутило взагалі цікаво – робота цікавила все менше, проблеми людей тим більше не хвилювали.

Тим часом руйнувались дороги, занепадали будівлі, понижувались ступені в школах, а окремі і закривались, адже демографія не тішила. Для відводу очей – яка копійка кудись там капала, але не більше.

Потім чомусь взагалі… забулось про зарплату працівникам освіти – і так справляться. Коштів не вистачало? Та ні, на преміювання та оплату праці голови району все було. Окремі села таки справились – знайшли ресурси, наприклад, Грибовиця, було з чого. А от Гряди та Низкиничі йшли до цього довше. Куди дивився директор ( він же й депутат Іваничівської районної ради)? Явно не туди. Про що думав? Явно не про підлеглих.

Чим займався? Хтозна. Школа і досі недобудована, проектно-кошторисна документація застаріла, однак як же добре перекладати на когось відповідальність! А було б будівництво, ним же треба було би займатись, контролювати. Кому то треба? Ліпше ждати, коли трапиться якесь диво і тоді би, як співає легендарний Віктор Павлік,все сталося само собою. Не сталося.

Сьогодні – вже не будучи при владі, втративши можливості впливу та контролю, можна ходити з гордо піднятою головою та …посипати її ж попелом, споглядаючи на руїни району.

Тепер нова влада – керівництво Нововолинської територіальної громади – залагоджує проблеми – кошти освітянам будуть виплачені. Так, через суд. Проте – по процедурі.

Тепер нова влада за кошти державної субвенції ремонтує адмінприміщення, які в плачевному стані. Мені от цікаво, як голова Грядівської сільської ради, що мав непогані взаємини і з головами РДА, і з головами районної ради, не міг знайти можливості забезпечити собі нормальні умови праці? Йому було добре працювати при старому вікні, з якого сифонить, у будівлі дахом, що тече? Чи не соромно колишньому голові РДА і райради за садибу сільського голови Грибовиці, де все ще нема каналізації ( скоро буде)? Так, на подвір’ї є туалет вуличний, навіть два. Коли бачив їх – мимоволі згадувались часи середньовіччя…

Тепер нова влада – і громада, і новостворений район, і область, і парламентар – шукає ресурси на дороги, які можна було би зробити давно! Але простіше тицяти пальцем у парламентаря, звинувачуючи його в усіх смертних гріхах.

Тепер нова влада думає, що робити з ФАПами, які більше нагадують дачні будинки і де запах – дачного будинку. Будинку закинутого, щоправда. Там давно ніхто нікого не лікує… Як же добре бути опозицією, коли прийшов хтось і вирішує твої проблеми… Не всім так щастить, між іншим. Ми діяли інакше. Ми працювали – і працюємо! – для людей.