«Мені так гидко, що я не можу відмитися»: про події в Петропавлівській Борщагівці
Я сьогодні висвітлював події на Петропавлівській Борщагівці. І я вже вдруге приймаю гарячий душ, що відмитися. Ні, не від яєць, які жбурляли у всі сторони. Ні, не від газу, яким задули нацгвардійців й інших людей. А від ситуації.
Хочеться вимити з себе той весь бруд, в якому я побував. Що трапилося в середині. В будівлі були мобілізовані, або ж зловлені із СЗЧ чоловіки. Це такий собі перевалочний пункт, де живуть люди, і потім їх відправляють на навчання. Потім – служити на ЛБЗ.
Хтось вирішив, що там когось катую/утримують/б’ють. Але там нікого не били. Навіть в один момент пустили дезу, що, мовляв, там хтось загинув. Але ж не загинув. Все це для того, аби розігріти настрої людей.
І люди розігрілися. Звичайно.
Прибігло купа жіночок, які кричали: мої сонечка, треба рятувати. Всі цинічно кричали «Слава Україні», але йшли в «бій» проти нацгвардійців та Азовців. Я багато буваю на фронті і зустрів там чимало Азовців, які пройшли таке пекло, що нам і не снилося. І вони чули у свій бік прокльони.
Дуже багато підлітків стояли і плювали у військовослужбовців Нацгвардії, у азовців. Плювали. Мені так огидно стало, коли їх усіх били, обливали різними рідинами, кидали яйцями і поливали відбірним російським матом. Гидко.
Я дивився на цих мобілізованих нацгвардійців, на тих поліцейських, на Азовців. І мені було так соромно. Дуже соромно. В цій вуличній бійні ледь не перевернули автобус (навмисно) з людьми, які були в середині. Тих, кого вони прийшли буцімто визволяти. Це було огидно.
Підлітки. Вони себе вели як бандити. Їм тільки дай-но виділитися серед натовпу і щось зробити, розбити, зламати. Мені так гидко, що я не можу відмитися. Соромно. Перед Нацгвардією, Поліцією, Азовом.
Окреме питання, звісно, чому Азовцям довелося зачищати вулицю і все це питання закрити. Чому, все-таки, не затримали ключових провокаторів, які прямо виділялися з натовпу. Вірю, що слідство буде. І всі перевірять, хто цей натовп розятрив і сталося те що сталося.
Піду тим часом помиюся ще один раз.
Матеріалом для публікації став допис журналіста «Радіо Свобода» Мар’яна Кушніра у фейсбуці.
