Україна більше не може покладатися на США: чому потрібно розраховувати на власні сили
Тут вже неважливо, скільки тонн дизелю росія поставить до США. 300 тисяч тонн, мільйон тонн чи 8 літрів. Тут важить символізм цього дизелю. Бо це – кривавий дизель.
Чи подивований я подібним кроком президента США? Ні.
У нього є своя країна, свої проблеми, і він буде вирішувати їх так, як вважає за потрібне, начхавши на всіх і на все. Бо може.
Дивує реакція на цю подію в Україні. Вона дуже агресивно-розчаровано-розпачлива.
Чого раптом? Що трапилося такого, чого не можна було очікувати?!
Не хочеться казати: «А я ж казав». Але я ж казав ще кілька років тому, що нам треба навчитися жити так, ніби США не існує. Я говорив про необхідність покладатися передусім на власні сили! Бо чужі політичні рішення не мають визначати, чи зможемо ми захиститися! Ці слова критикували й не вірили, що США відвернуться від нас — борців за демократію і свободу.
Проблема не тільки в тому, що ми частково втрачаємо партнера. Усе гірше, бо США стають партнерами росії. А нас перетворюють із жертви агресії на проблему. І як тоді довіряти такому посереднику в перемовинах?
І чи залишається трек цього посередництва актуальним?
Я дуже хочу помилитися і в майбутньому визнати, що помилився. Але мені видається, що ситуація ще не сягнула дна. Якщо раніше я казав, що нам треба вчитися жити так, ніби США не існує, то після таких кроків Білого дому буде доречно почати вчитися жити так, ніби ми під санкціями США.
Саме так. Не росія, а ми. Не трапиться – добре. А що, якщо так? Будемо готові?!
Матеріалом для публікації став пост Сергія Притули у фейсбуці.
