<
Назарій Заноз

Українські церкви не проти святкувати різдво 25-го грудня: вирішальне слово за вірянами

Цей запис опубліковано більш як рік тому
14:49 | 25.12.2019 / Погляд / , / коментарі 4

Обидві українські церкви східного обряду, і УГКЦ, і ПЦУ постали на світ заради об’єднання. Перехід до святкування Різдва Христового в Україні разом з більшістю світу 25-го грудня, може стати одним з кроків для об’єднання цих церков та звільнення від впливу “Руського мира”.

Українська греко-католицька церква мала стати містком між католицизмом та православ’ям, Заходом та Сходом, що все більше втрачали зв’язки після розколу 1054 року.

Місією ж постання ПЦУ є єднання українських православних під спільним покровом. Не просто вийти із російської сфери впливу та відновити історичну справедливість.

В ідеалі буде, коли ці дві найбільші українські церкви об’єднаються в одну. Але поки цього не відбулося – вони можуть зробити ще кілька кроків, аби продовжити зближення.Такий перехід – це не розкол, а чергове об’єднання

Одним із них має стати святкування Різдва 25-го грудня, а згодом – й перехід на григоріанський чи новоюліанські календарі, котрі більш точні, ніж юліанський.

І такий перехід – це аж ніяк не розкол, як його намагаються подати супротивники цієї ідеї. А якраз чергове об’єднання, що цілком логічно вкладається в стратегію поступу. Це об’єднання з іншими церквами, котрі куди ближчі по духу українським. Це не розкол та розбрат, а навпаки – єднання із християнським світом, тотальна більшість котрого (93%) святкує Різдво саме 25-го грудня.

На шляху до єднання з іншим християнами світу українцям варто подолати кілька логічних хиб та стереотипів. Передовсім те уявлення, буцім Різдво 25 грудня є «католицьким». Ні, його святкує і більшість православних церков світу, в тому числі й матірний для Православної церкви України Константинопольський патріархат.

Ще одна необхідність – це повернення до логічної послідовности подій, коли спочатку іде Різдво, а за ним слідує Новий Рік. Адепти фрази: «Якщо так хочеться спершу святкувати Різдво, то просто варто Новий Рік теж відзначати за старим стилем 14 січня», звісно, лукавлять. Адже вкрай сумнівно, що всі інші свята вони відзначають із тринадцятиденним запізненням.

Зберігати спокій та повагу

Шана тим священникам, які підтримують і готові служити Різдвяну службу 25 грудня.

У ці складні часи важливо зберігати розумний та ввічливий характер дискусії, бо це і є запорукою єдності, коли не лише хтось говорить сам, а й чує інших та поважає їхню позицію.

Необхідно дати змогу усім самостійно визначатися, як і коли святкувати Різдво та коли наважуватися на перехід. Але хочеться й підтримки від церков (ПЦУ та УГКЦ), котрі б допомагали вірним робити цей крок. А також самим не боятися зважуватися, інакше все може затягнутися на десятиліття.

Глави двох церков – УГКЦ Святослав Шевчук (ліворуч) і ПЦУ Епіфаній (прворуч) – під час вшанування жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–1933 років. Київ, 23 листопада 2019 року
Глави двох церков – УГКЦ Святослав Шевчук (ліворуч) і ПЦУ Епіфаній (прворуч) – під час вшанування жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–1933 років. Київ, 23 листопада 2019 року

Тож шана тим священникам, які підтримують і готові служити Різдвяну службу 25 грудня.

У кожного свій шлях

Росія обрала шлях до тотальної ізоляції. Це її справа. Вона сама іде у відступництво й розкол, адже саме батюшки РФ припиняють молитися за ієрархів тих церков, котрі визнають автокефалію ПЦУ, а не навпаки. Весь світ видихнув би із великим полегшенням, якби Росія максимально зупинила своє втручання в справи інших, сиділа би десь в куточку і дала всім спокій.

Натомість мета світового християнства, частиною котрого почуваються українські вірні: подолати розлами й розколи. Прокласти місточки одні до одних. Аби не піддаватися на чергове «розділяй та владарюй». Аби знаходити спільне й поважати унікальне та інше. Бо сила в порозумінні та єдности. А там, де вони – там і мир, і злагода. Для українства це особливо важливо.

Точку зору Назарія Занози опублікувало Радіо Свобода

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 4
  1. Зовсім вже своїми мізками Україна думати, як їй жити не хоче,ну так вже давай перейдемо в католицтво і будемо відзначати 25… хто там за бугром придумав,а цей діяч повторює…

  2. Догма кацапської секти міцно сидить в головах хохлів ,бо назвати іх Українцями не можна .

    • будь-яке, аби не кацапське ! ну, крім газу, вугілля, дізеля, палива для аес.. але тільки це !

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...