<
Ігор Гузь

Так, легалізації вогнепальної зброї!

20:15 | 17.03.2025 / Погляд / /
282
/ 1 коментар

14-го березня в Одесі вбили активіста Демʼяна Ганула. Вбивця особливо не ховався – просто підійшов з відкритим забралом і розстріляв. Вбивцю вже знайшли, а про причини та замовників ймовірно дізнаємося вже згодом.

Але у зв’язку з цим хочу озвучити декілька важливих тез:

Протягом найближчого року-двох у країні буде хвиля замовних вбивств – сотні, а можливо, й тисячі. За цим стоятимуть як російські спецслужби, так і не лише вони.

В Україні на руках перебувають мільйони одиниць незадекларованої зброї. Чорний ринок процвітає, і купити пістолет фактично може кожен.

Психологічний стан суспільства такий, що знайдуться громадяни, які вирішуватимуть різні питання за допомогою зброї. Будуть ті, хто має загострене почуття справедливості, і таких буде дуже багато – тих, кого, на їхню думку, не чує влада, правоохоронці чи суспільство. Будуть і ті, хто за десять тисяч доларів одягне маску та застрелить жертву, за яку заплатять. І без особливих докорів сумління.

На жаль, громадяни, які не мають легальної вогнепальної зброї для самозахисту й охорони, майже не мають шансів врятуватися. У 99% випадків їх таки застрелять. 1% лишаємо на волю випадку…

Ще раз: якщо вас замовили, і ви без зброї або власної охорони – вас уб’ють з 99% ймовірністю.

Цю реальність треба сприймати як даність, бо вона нас очікує в будь-якому разі. Питання лише в тому, наскільки масштабною буде ця хвиля. Ще раз: цей процес, на жаль, незворотний.

У певній мірі запобігти цьому може лише оперативне рішення парламенту про легалізацію короткоствольної зброї для громадян, які цього бажають. Логіка проста: у вбивці зброя буде в будь-якому разі. А якщо вона буде і в тебе, то твої шанси вижити зростають.

Всі аргументи про те, що «ми перестріляємо один одного», вже не мають жодного змісту. Натомість без цього рішення розстрілюватимуть активістів, журналістів, політиків та будь-кого, за кого заплатить замовник.

Якщо ж ситуація не зміниться, ми матимемо десятки тисяч кримінальних проваджень за нелегальне володіння зброєю. Адже краще, щоб тебе судили за це, ніж щоб тебе беззбройного розстріляли біля під’їзду власного будинку.

У першу чергу право на вільне володіння вогнепальною зброєю хвилюватиме ветеранів війни, які останні десять років захищали країну і тепер, очевидно, захочуть захистити себе та свою сім’ю від умовного кілера.

Вимагаю від керівництва держави (саме тих, без чиєї згоди у парламенті не ухвалюється жодне рішення) ініціювати легалізацію вогнепальної зброї вже зараз та дати українцям можливість захистити самих себе.

Так, легалізації вогнепальної зброї!

Матеріалом для публікації став пост народного депутата України Ігоря Гузя у фейсбуці

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. В Одеських пабліках за цього активіта НЕ ОДНІЄЇ ПОЗИТИВНОЇ ЗГАДКИ–зробили з бандита Октивіста.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зосим Колбун
18.12.2025
І ще раз вертаючись до постаті Павла Мерседеса. Отець Павло, він же Паша Мерседес, в миру - Петро Дмитрович Лебідь, фігура доволі одіозна. Уродженець села Бобрин, що на Рівненщині, у 1988 році акурат на Різдво, 7 січня, ...
Володимир Демчук
17.12.2025
На жаль, виявляється, окремим українцям навіть у час протистояння з ворогом треба нагадувати про те, яку цінність має наша мова і чому важливо говорити не на язикє. Згадаймо початок повномасштабної фази. Хтось із вас ...
Ярослав Матвійчук
16.12.2025
Вчора відбулося підсумкове засідання постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики Волинської обласної ради, у якій працюю. Проаналізували освоєння бюджетних коштів у році, що добігає ...
Юлія Іванова
15.12.2025
Інколи батьки приходять із питанням: «Чому зі мною дитина спокійна, а з мамою — кричить, плаче, зривaється?» І відповідь майже завжди одна — і вона не про «погану поведінку». 1. Діти проявляють емоції там, де почуваються ...
Зосим Колбун
11.12.2025
Я прибув у Нововолинськ у 1967 році. Моєю першою (і єдиною) оселею у місті була (і є) квартира на Шахтарському мікрорайні), зовсім неподалік монастиря, у ті роки закинутого. Інтерес мене і смикнув відвідати це місце. ...