<
Андрій Бокоч

Перемога «Шахтаря» і гіркий осад трибун

15:11 | 13.03.2026 / Погляд / , / коментарі 2

Друзі, маю дещо сказати – про футбол і не тільки. Вчора, як ви знаєте, відбувся матч між нашим «Шахтарем» (Донецьк) і польською командою «Лех» (Познань). Команда, рідне місто якої сьогодні все ще окуповане, здобула у першому матчі 1/8 фіналу Ліги конференцій 2025/2026 перемогу з рахунком 3:1, показавши характер, силу волі і хист. Третій гол, який через себе майстерно забив Ісаке, точно запам’ятається.

І хоча поляки розпочали дуже агресивно, їхня преса впевнено прогнозувала господарям поля перемогу, підтримка трибун була шаленою , та більше двох третин загального часу контролювали гру все ж наші помаранчево-чорні, що в результаті принесло комфортний рахунок на табло.

Команда з України вкотре показала: попри всі випробування, які переживає країна, вона не втратила волі, не опускає рук і вміє показати клас на газоні.

Та в історію нашого футболу цей матч увійде і тим, як поводилися польські ультраси. На трибунах вболівальники у дуже неприємній та нецензурній формі гучно висловлювалися проти Степана Бандери й УПА.

Сьогодні, коли Україна захищає не лише свою територію, а й усю Західну Європу, коли наш цвіт нації віддає життя на полі бою, втілюючи один із неофіційних, але дуже відомих польських національних девізів – «За нашу і вашу свободу» (до прикладу, у час Варшавської угоди та пакту Пілсудського-Петлюри 1920 року чи під час повстання у Варшавському гетто 1943 року), коли «вторая армія міра» вже не раз запускала «шахеди» через наш західний кордон, окремі поляки знаходять аргументи, аби принизити нас, аби зневажити.

Я дуже вдячний уряду Республіки Польща за допомогу і польському народові за підтримку від імені мільйонів наших співгромадян, які знайшли прихисток і небо без ракет та вибухів. Я завжди буду пам’ятати главу цієї держави, пана Анджея Дуду, який із численними неоголошеними візитами бував в Україні і відкрито говорив про те, що підтримує нас, бо чудово розумів: у разі чого вони наступні.

Але зернові мітинги фермерів (у тому числі і так званих «фермерів», це ж не секрет), нагнітання ситуації з Волинською трагедією, різного роду локальні провокації, а тепер і неетичні висловлювання сектору фанів показують, що у взаєминах між сусідніми країнами є проблеми. Нерідко там проглядається російський слід.

Шановні поляки! Не забувайте, що наші Сили оборони стоять і за вас.

Вірю: війна закінчиться перемогою. Нашою. Вірю, що на міжнародні матчі польські команди приїжджатимуть на наші стадіони. Та чи було б приємно біло-червоним бачити банери проти Армії Крайової чи Армії Людової? Проти польських національних героїв – Завіші Чорного, Юзефа Пілсудського, Тадеуша Костюшка, Болеслава Хороброго, Вітольда Пілецького, Леха Валенси та інших?

Сподіваюся, до такого не дійде. Та все ж пам’ятайте: ми є нація, яка за час війни проти орків гартується і міцніє, яка має своїх героїв і не потерпить зневаги.

А поки наші Сили оборони продовжують знищувати ворога – за нашу і вашу свободу.

Слава Україні!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...