<
Руслан Влодарчик

Справа Циплакова – то виклик для нас усіх. І ми, свідомі українці, повинні не допустити, аби справедливість було настільки викривлено

Цей запис опубліковано більш як рік тому
16:03 | 7.12.2022 / Погляд / , / коментарів 6

Для багатьох із вас Віктор Циплаков, колись патрульний, а сьогодні – поліцейський офіцер громади, що затримав нетверезого прокурора Миколу Троцюка, став відомий після отого випадку у 2020 році. Я ж знаю його вже давно.

В часи Революції Гідності у Нововолинську не стало…міліції. Правоохоронці майже всі кудись зникли. Лишилось зовсім пару функціонерів, що наводили лад – працювали з порушниками, патрулювали на авто вулиці, взаємодіяли із громадськими активістами. У ті часи і створилась із небайдужих містян ГО «Самооборона Нововолинська», котру очолив мій друг Володимир Шаповал. Стали на допомогу міліціонерам.

Сьогодні можна сказати вже, що у той неспокійний час Євромайдану окремі захисники правопорядку вирішили переждати невизначений час – хто на лікарняному, хто ще де. Але не Віктор Циплаков… Він працював. А з ним ще було зовсім не багато його колег. Наприклад, Славко Мартинюк, ми ще всі підтримували його, коли той не пройшов переатестацію… Циплаков тоді був у ГШР – разом наїздили добру сотню кілометрів вулицями Нововолинська. Ми були в одному екіпажі.

Яким запам’ятався? Відповідальний, принциповий, вимогливий до себе. Не особливо було кому підмінити, а все ж працював, хоч і, здавалось, ледь не падає з ніг. Можна було б розповісти про різні ситуації, але не про все з організації спецоперацій ще тоді міліції можна розповісти… І сьогодні, дивлячись на весь цей судовий балаган, коли юридичну колізію перетворили на відвертий фарс та театр абсурду, виникає думка – так може краще нічого не робити?

Виходить, що безпечніше бути бездіяльним? Перевищення службових повноважень, проникнення на приватну територію… Так може і працівникам комунгоспу варто боятись виконувати свої обов’язки? А як бути з військовими? Зокрема із тими, що працюють на зачистках, в сірій зоні? Не кажучи про голів ОСББ, котрим треба то зібрати підписи, то оглянути вентиляцію – чи не припишуть перевищення обов’язків. Зайде газовик чи електрик, щось не те скаже власникам квартири про ізоляцію чи ще щось, чи що вони світло якось скручують. Теж можна ж зробити перевищення, бо кращий захист таки напад. І Троцюк то показав.

Якщо дивитись отак по-людськи, то сумнозвісний прокурор мав би ще тоді покаятись і спокійно піти з посади. Тоді він міг би ще перелаштуватися на якогось адвоката… А тепер от не знаю, невже користуватиметься попитом серед споживачів адвокат Троцюк після цих всіх перипетій?

Справа Циплакова – то виклик для нас усіх. І ми, свідомі українці, повинні не допустити, аби справедливість було настільки викривлено у люстерку реальності.

Тому коли буде розгляд апеляції, я знайду час, аби поїхати на засідання. Мені – не байдуже! А тобі?

Депутат Нововолинської міської ради Руслан Влодарчик

Джерело: фейсбук сторінка депутата

Читайте також:

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 6
  1. Руслан, багато чого передьоргуєш у своїй писанині. Надіюсь, ти розумієш кардинальну різницю між поглядом і фактом, коли мова ведеться у юридичній площині?
    Так от, твоя писанина – це твої погляди, а Закон працює з ФАКТАМИ!

  2. Правильно. Повністю підтримую! Шкода, що Р.Владарчик не написав про продажних суддів та прокурорів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Яніна Соколова
9.09.2026
Нарешті малороси озвучили свої відчуття. Кіста від української - це прям дуже гарна алегорія. І думаю, це щиро. За що респект, за те, що нарешті озвучила. Повірте, половина публічних людей-малоросів думають так. І у них ...
Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...