Розвідка Британії пояснила, чому росія зробила ставку на мілітаризацію молоді. І головне питання: чи готові ми до цього?

Британська розвідка оприлюднила тривожний висновок: росія свідомо мілітаризує свою освітню систему, щоби виростити нове покоління — готове до війни, зомбоване патріотизмом у стилі «русского мира» і непримиренно агресивне до світу, до нас.
Що відбувається?
У російських школах запровадили курс “Основи безпеки та оборони Батьківщини” — підлітків вчать володіти зброєю, проходять бойову підготовку, навчають бути “захисниками”.
Університети відкривають інститути військової економіки, ядерної стратегії та оборонної логістики.
Ідеологічно вичищають підручники: мінус згадки про Україну, плюс радянська пропаганда, антизахідні меседжі, глорифікація “спецоперації”.
По суті — це система майбутньої армії, де школу прирівняно до полігону, а уроки — до серійної ідеологічної підготовки.
Навіщо це росії?
Британська розвідка стверджує:
- Щоб забезпечити довготривалу підтримку війни в суспільстві.
- Щоб виростити покоління без сумнівів і питань.
- Щоб мати ресурс — і фізичний, і ментальний — для нових вторгнень у майбутньому.
А тепер про нас: ми не зможемо виграти війну, якщо не виграємо виховання.
Ми не маємо ставати як вони — не треба копіювати цю пропаганду. Але ми маємо бути не слабшими. А сильнішими — ідейно.
Де в нас системна робота зі школярами щодо того, що таке свобода, що таке Україна, що таке гідність?
Де вища освіта, яка не тільки вчить, а й виховує свідомого громадянина?
Де формування образу героя не лише на фронті, а й у кабінеті інженера, класі вчителя, лабораторії біолога?
Росія готує молодь до війни.
Ми маємо готувати до стійкості, до відповідальності, до дії.
Бо війна — це не тільки зброя. Це ідеї. Це наративи. Це хто ти є. І кого ти виховав після себе.
Я не за “мілітаризацію” української освіти. Я — за її усвідомлену модернізацію в умовах війни.
Якщо не виховаємо ми — виховає TikTok.
Якщо не вчитимемо ми — пояснить YouTube.
Якщо не закладемо цінності ми — їх підкинуть інші.
Деталі у посиланні.
Джерелом для публікації став допис на фейсбук-сторінці Максима Бахматова.