<
Олександр Гром

Родичі загиблих досі збирають підписи під петиціями про присвоєння звання Героя їхнім рідним, але це так не працює

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:42 | 2.10.2024 / Погляд /
142
/ Коментарі відсутні

Глянув Укази Президента України. Тепло на душі від того, що ми маємо живих Героїв України і більше воїнів, яких нагородили державними нагородами за їх життя, а не посмертно.

І разом з тим в соцмережах досі родичі загиблих воїнів збирають підписи під петиціями щодо присвоєння Героя України їх загиблим синам, чоловікам, батькам, братам.

Неодноразово вже доводилося людям пояснювати, чому я не буду поширювати їх петиції. Тому що це так не працює. Не присвоюються ані військові звання, ані державні нагороди за проханням родичів чи друзів. Для цього є командири, які мають повноваження і відповідну інформацію про своїх підлеглих.

Втрата рідної людини — це важке горе, яке не компенсується жодними грошима чи званнями. Заради памʼяті треба спрямувати зусилля для підтримки родин тих, хто в строю, для підтримки поранених, для підтримки тих, хто опинився у такому ж становищі, як і ви. Гуртуйтеся, допомагайте живим.

Матеріалом для публікації став пост Олександра Грома у фейсбуці.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Аліна Шубська
25.03.2026
Щоразу як пишу про свою тверезість, з'являється пул коментарів, які вже стали традиційними настільки, що їх можна об'єднати в окремі групи. Наприклад: 1. Алкогольна залежність — це вибір, можна ж було просто не пити Ні, ...
Денис Казанський
19.03.2026
Тема закінчення війни в Україні знову відходить на другий план. Після певних надій на якусь домовленість стало ясно, що ніякого припинення вогню в осяжному майбутньому не буде. А коли буде? На мій суб'єктивний погляд, ...
Володимир Демчук
18.03.2026
Маю певні міркування, котрими хочу з вами, читачі, поділитись. Останнім часом все частіше ловлю себе на тривожній думці, що на зустрічі траурних кортежів, які заходять у наше місто зі сторони Володимира (а інколи і зі ...
Ольга Атаманюк
17.03.2026
Останнім часом я все частіше бачу у соцмережах палкі дискусії на тему трапез прямо на кладовищах, де одні люди з серйозним виглядом розповідають про «давні традиції», інші з не менш серйозним виглядом виставляють фото ...
Андрій Бокоч
13.03.2026
Друзі, маю дещо сказати - про футбол і не тільки. Вчора, як ви знаєте, відбувся матч між нашим «Шахтарем» (Донецьк) і польською командою «Лех» (Познань). Команда, рідне місто якої сьогодні все ще окуповане, здобула у ...