Перебуваючи далеко від домівок, в польових умовах, все ж не забуваємо наших традицій

Традиції і звичаї завжди відігравали важливу роль у житті українців. Саме в зимовий час великого пошанування займає різдвяно-новорічний цикл свят. Серед них найбільше відзначається Різдво, яке вважається другим після Великодня великим святом. Різдво Христове завжди єднало українців за святковим столом, а наші колядки прославляли народження Ісуса Христа та збагачували українську традиційну культуру.

Цей аспект не давав спокою нашому одвічному ворогу – москалям. Тому вони застосовували витіснення українських традицій під час русифікації українських міст, зокрема спів колядок, забороняли в час радянського атеїзму в цілому свято Різдва, змінювали у календарі дати святкування народження Христа, щоб викликати плутанину, позбавляли матеріальних благ й морили голодом українські родини, щоб позбавити нас багатого на страви святкового стола і т.д.

Сьогодні ми й надалі ведемо боротьбу з ними, і маємо уже значні досягнення. Нам вдалося повернути дату Різдва – 25 грудня, ми зберегли нашу різдвяну обрядовість, відроджуємо й записуємо для майбутніх поколінь безліч українських колядок, слухаємо у храмах різдвяні літургії українською мовою, і найголовніше ми маємо змогу зараз святкувати свято Різдва Христового у нашій незалежній Україні.

Будучи далеко від домівок та родин, ми перебуваючи в польових умовах все ж не забуваємо наших традицій. Дванадцять страв не маємо, але обов’язково молимося та споживаємо кутю. Зараз вона для військовослужбовців по особливому смакує, адже кутя ніби частинка нашого різдвяного домашнього столу, за яким ми думками разом із родинами.

Від себе й побратимів я вітаю усіх українців із Різдвяним Святим вечором та бажаю усім нам миру, сил, терпіння та наснаги. Щиро дякую своїм рідним, друзям та волонтерам, що завдяки Вам ми сьогодні маємо змогу скуштувати куті та відчути тепло свята Різдва.

Христос народився! Славімо його! Слава Україні!