<
Тетяна Кукоба

Просила допомогу на авто нашому захиснику у голови Литовезької громади, сказала, хай відкривають збір і люди кидають

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:27 | 5.08.2023 / Погляд / / коментарів 6

Сьогодні була присутня (майже) на черговому пленарному засіданні сесії Литовезької сільської ради. Вистачило мене на пʼять питань з 55. Звільнила усіх від своєї присутності, бо я ж там і не бажаний відвідувач.

Розповім коротко, думка моя. Для когось може бути обʼєктивна, для когось ні. Скажу правду, з 2014 року відношення до війни було не таке.

Це там далеко….Переживаємо? Ну так. Коли стала депутатом, побачила несправедливість у виділенні земель учасникам бойових дій. Почала цікавитись більше і більше. Коли почалось повномасштабне вторгнення і мої хлопчики пішли захищати свою землю і родину, все перевернулось з ніг на голову

В голові одне треба допомагати, тим тепловізор, машина, сітки, генератори, дрони. Та і було легше, бо розуміли, що це скоро закінчиться. Дуже помилялись, бо недооцінюємо ворога, який прийшов не захопити території, а прийшов нас знищити.

Ще минулого року дзвонила до голови, просила допомогу нашому захиснику на авто. Думала, що ми ж розпорядники коштів, всі рішення через сесію, виділимо.

Відповідь була що немає такого, хай відкривають збір і люди хай кидають. Так і зробили. Після цього в мене не було ні одного прохання від захисників до ради.

Цього року ситуація змінилася. Ми прийняли програму, по якій можемо закупити речі для військових частин через їхні запити. Але це не дуже й оприлюднювали. А навіщо, люди збирають, хай збирають. На позачерговому пленарному засіданні я емоційно висловилася, щоб усі ці збори закривати, якщо є така програма. Сказали, що треба запити, без запитів не можна. Ок. Це по закону

Знаю що скрізь треба бумажка. Закрили самі хлопці збори по раціях, старлінках, генераторах, запчастинах до автомобілів. Але якщо є така можливість, то чому не скористатись нею. Написали лист від частини, який цікавим чином зник, хоча був направлений ще 19 липня, на закупівлю дрона. Сказали можливо “спам”. Ок. Коштів не потрібно. Це їхня безпека і життя. Аж сьогодні я передала лист особисто.

Дуже тішить що запити військових закривають, але це ж з податків від військових, це не гроші з бюджету. Мною було запропоновано не витрачати ПДФО від військових на потреби громади, війна не закінчилась, ще хтозна-що буде. Прозвучала фраза, що запити по частині, яка зареєстрована у нас, всі закриті.

Був натяк, щоб більше звертались, де зареєстрована частина. А це, що живуть в одній громаді? Влада не питає, чи їм щось потрібно (а може і питає, але змогла згадати максимум трьох, кого запитала). Та я і не дивуюсь, бачила початок війни і розчарування.

Волонтери їздять, нічого не можу сказати. І закликаю людей донатити! Не дивитися, що робиться в інших громадах (це я про стадіони, бруківку), і наш ЦНАП, і не тільки. Не вірите одному волонтеру, скидайте іншим, скидайте самим хлопцям!

Коли говорила про допомогу військовим, мене перебив такий собі депутатик (щоб скоріше, хватить про це говорити). Шкода, що його забирали, забирали і так і не забрали. Хотілось би побачити його очі, коли гинуть побратими, з якими вже півтора року разом. А я це бачила, ці очі й цей стан.

Ще мене дуже вразила депутатка (яка, знаємо, була позбавлена прав за водіння в нетверезому стані, яка на засіданнях грає ігри (три в ряд), я це бачила своїми очима). Яка написала заяву про складання депутатських повноважень ( а що так?). Вона насміхалась, коли я говорила, і натякала, що я не весь час голосую за усі рішення. Якщо я рішення не розумію, і воно суперечить моїй совісті, я і не буду голосувати. Можна глянути в протоколах голосування, що рішення, які для розвитку, для наповнення бюджету (а не для проїдання), я підтримую завжди. Я не така як деякі, що питають”То як голосувати, скажіть?

“Шкода,що в опозиції тільки я. Можливо і є, хто мене підтримує, але бояться це показувати. Хочу ПЕРЕМОГИ, а життя все розставить на свої місця.Все буде Україна!

Дякую кожному і кожній які стоять на захисті України! Вічна пам’ять тим, що загинули за незалежність!

Джерелом для публікації став пост Тетяна Кукоби у фейсбуці

Фото на головній – ілюстративне

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 6
  1. І я там був, я про це засідання сесії, Тетяно, – схаменись, завжди думай що говориш, думай як говориш, думай… та ГОТУЙСЯ до сесії!!! Те відео з сесії, яке ти анонсувала, було б для тебе “політично-депутатським кінцем…”, на жаль…

  2. Бачили люди кого обирали. Добре, що терикони не чіпають більше

  3. Дякую, пані Тетяно! І я за те ж саме. Розумію і підтримую! В депутати та на керівні посади люди, в основному, йдуть через свій шкурний і зажерливий інтерес. Перевірено.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...