<
Жанна Білоцька

Перейменувати Володимир-Волинський потрібно було давно, ще за часів правління Даниловича

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:02 | 18.06.2021 / Погляд / / 1 коментар

Ось уже певний період місто колошматить від ідеї повернення йому історичної назви. У ЗМІ та соцмережах тривають обговорення та киплять пристрасті навколо питання: Володимир чи Володимир-Волинський?

Багато людей виступає проти. Свої побоювання пояснюють зайвими витратами при оформленні/ переоформленні документів. Чимало вважає, що такий крок є не на часі. Є й такі, які, нарікають на відсутність робочих місць, погану якість доріг та інші проблеми, що потребують вирішення замість того, щоб “займатися дурницями”. Комусь не подобається, що таке важливе для громади питання порушує нардеп, який не проживає у ньому. Дехто обурюється, що попри невдоволення містян, на їхню думку, ініціаторам та владі начхати.

Як на мене, це потрібно було зробити давно. Ще за часів правління Даниловича. І давно б усі забули та пережили. Але чи то політичної волі не вистачало, чи бажання, тож крапку у цій історії вирішили поставити тепер. Чомусь мені здається, що цього разу справа буде завершена. Хтось каже: через коліно робитимуть. У деякій мірі так. Потім люди ще якийсь час будуть плюватися, особливо коли потрібно буде десь платити за це, та зрештою заспокояться.

Ще момент, який, на мою думку, є актуальним. Питання щодо повернення місту назви, є дещо заполітизованим. Чомусь його порушують не міські голови чи, для прикладу, історики, краєзнавці, а політики. І роблять це здебільшого напередодні виборів. Я ні на що не натякаю, але так є.

Згадаймо місцеві вибори торішні. Теж були противники, але багато підтримало. Це як з фестивалем “Володимир”, до якого хотів долучитися Гузь, а йому не дали. І що цікаво проти були ті хто згодом став на “Княжому” волонтером, а дехто поповнив ряди його команди. І що? Навіть ярі противники визнали захід бомбезним.

Це я до того, що у нас народ звик до обурень та метання лайна у соцмережах, а сам нічого не хоче робити. Тоді за нього роблять інші. І не завжди питають згоди, бо знають, що на стадії на “говорільні” все завершиться.

Є одиниці, які щось роблять, але не завжди їхню думку поділяють, і не завжди вони можуть щось вдіяти. Народ пасивний у реальному житті. А от Фейсбуці дає жару.

Навіть ті, які жодного року не працювали ніде, перетворюються на експертів з усіх питань.

Сьогодні засідання робочої групи з вивчення питання повернення місту історичної назви. Вода камінь точить. Чую, що бути Володимиру.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...