Міфи про алкогольну залежність: особистий досвід і факти

Щоразу як пишу про свою тверезість, з’являється пул коментарів, які вже стали традиційними настільки, що їх можна об’єднати в окремі групи. Наприклад:

1. Алкогольна залежність — це вибір, можна ж було просто не пити

Ні, алкогольна залежність — це офіційно визнане хронічне захворювання, яке зареєстроване у міжнародній класифікації хвороб (МКХ): F10, F10.1 та F10.2. Тобто це не “дядько Толік бухав, а я от можу один бокал просекко випити, значить ми зробили різні вибори. Це лікарі визначили стани людини, психічні і біохімічні і визначили, що деякі без алкоголю не можуть існувати повноцінно.

Це і відсутність радості, і постійна нав’язлива тривога, у МРОшників як я, залежності — один із симптомів взагалі, бо підходить і під самопошкодження, і під самознищення, і під уникання (дуже важко витримувати підсилений спектр емоцій, ти завжди як під екстазі, тільки окрім нормальних тріпів ще й бед тріпи трапляються. Хочеться втекти від обох).

Ніхто не обирає втрачати гідність, сім’ю, роботу, ригати печінкою, пісятися під себе, захлинатися ригачкою, жити під парканом. Яка адекватна здорова людина зробить такий вибір? Тільки та, яка без цього фактично не може жити. Ви цього не розумієте, тому що у вас хвороби такої немає.

Але ж ви розумієте, чого не може ходити спинальник, а ви можете? Отут точно так же. При чому це хвороба хронічна, я не вживаю 667 днів, але залишаюся алкоголіком на все життя. Один бокал вина знову запустить мою хворобу в режим самознищення, бо зупинитися не можеш, не вживати не можеш, радості відчувати не можеш, від шаленої тривоги сховатися не можеш, всі думки тільки про це.

Добре, що ви вмієте контролювати психіку на всі 100, раз думаєте, що це можуть і люди з психічною хворобою на алкоголізм. Подавайтеся на Нобелевку, серйозно, ви вирішите проблему мільярдів.

2. Та всі п’ють і нічого, просто треба себе контролювати, таку драму влаштувала

Згідно з відомим дослідженням Девіда Матта, колишнього головного радника британського уряду з питань наркотиків, яке він опублікував у “Ланцеті”, алкоголь є найнебезпечнішим наркотиком з усіх найрозповсюдженіших. Так, гірше за героїн. Оцінювалася як шкода для того, хто вживає (здоров’я, психіка, контакти з близькими), так і шкода для суспільства (злочинність, демографічний фактор, руйнування сімей, насильство).

Ну так вот, алкоголь за цими критеріями набрав 72 бали і очолив рейтинг, тоді як героїн — 55, а кокаїн — 54. Алкоголь є головним чинником ДТП, насильства в сім’ї, бійок, смертей. Так, це відбувається і через легальність алкоголю у більшості країн, але його небезпека очевидна.

Не дуже віриться, що взагалі існують люди, які б ніколи не бачили п’яних бійок, схопленого на вечірці психозу, п’яного домашнього насильства чи не чули, я п’яна людина когось збила на машині. Якщо ви думаєте, що перед вживанням людина така собі подумала: от зараз нажруся як скотиняка, поб’ю дружину, підріжу челіка на вулиці і сяду ганяти повз школу на машині, то, ем — ні.

Алкоголь — сильний наркотик, який змінює психіку і дуже ослаблює самоконтроль. Ніхто цього не обирає, це хвороба. Тому для тих, в кого ця хвороба є, найкращий шлях — не вживати взагалі. Так, 99% життєвих ситуацій можуть бути побутовими і спокійними. Веселі вечірки, самотні бокали червоного, похід у бар з друзями на пиво, дні народження , шашлики чи похорон з горілкою.

Але цього 1% випадковості та фінта психіки може бути достатньо, аби зруйнувати життя. І не тільки собі. Особисто я обираю більше не ризикувати. А що обираєте ви — ваша справа. Тільки не забувайте, що сп’яніння, разі чого, це обтяжуюча обставина.

3. А я п’ю щодня баночку пива чи бокал просекко по п’ятницям, тільки на свята

Це чудово! Я заздрю людям, які можуть випити один бокал н рік і все. Є питання, звісно, навіщо їм той один бокал, якщо і без нього ок. Також бачила я часом той один бокал по п’ятницям. Він не один. І не два. Навіщо ви граєте із власною пам’яттю і брешете собі — питання. Не до мене, до вас. Я відповідь знаю.

Насправді, в нашій культурі дуже популярний і навіть підтримується побутовий алкоголізм. Формування звички (щовечора, по п’ятницях, в компанії, на свята) вже формує залежність, бо без звичної, навіть невеликої дози, задоволення вже не те, є тяга і є зниження порогу радості, бо алкоголь — депресант.

Враховуючи, що безпечної дози алкоголю не існує (так, всі ці дослідження про бокал вина на день проти всіх на світі хвороб називають “французьким парадоксом” (іноді ще італійців наводять у приклад). Що от вони п’ють і добре живуть. Насправді, факторів кращого здоров’я у них більше, а ресвератрол, який вважався корисним у червоному вині, фактично анулюється етанолом а ресвератрол є і у виноградному соку.

Якщо коротко, сучасна наука говорить, що безпечної дози не існує, алкоголь є депресантом і канцерогеном. Тому питання: якщо вам норм без алкоголю, навіщо вам той один бокал по п’ятницям. Якщо ви не можете без нього отримати радість, розслаблення та смак від їжі, то теж питання. І теж відповідь потрібна не мені, а вам.

До речі, ніхто з алкоголіків не починав під АТБ з настійкою глоду. Майже всі починають з пива вечорами, бокала вина з подругами чи горілочки під шашлик. І це взагалі не фактор бідності чи неблагополуччя. Подивіться на Метью Перрі, супербагатого і суперуспішного актора, який так і не зміг справитися. На Мішель Трахтенберг, яка мала все і померла в 39 від цирозу. Ніхто не застрахований. Ніхто.

Це взагалі не моя справа, пити вам, чи ні. І це не завжди ваш вибір, бо алкоголізм — хвороба. Але хвороби лікуються, а ця — виходить в ремісію. І оце вже ваш вибір. Я його щодня намагаюся робити. Поки успішно.

Матеріалом для публікації став пост Аліни Шубської у фейсбуці.