Математичний підхід, як основний інструмент забезпечення справедливості
Впевнений, що кожного з нас (хто слухає і чує, хто читає і думає) завжди бісять такі популярні кліше, як: «збільшили…», «розширили…», «поглибили…», «вдосконалили…» тощо. Особисто у мене, після таких сентенцій, завжди виникають питання: «На скільки?», «У скільки разів?», «Який відсоток?». Адже виключно кількісна форма представлення будь-якої якісної характеристики є зрозумілою і можливою для порівняння.
Вже відчуваю, як наростає (від 0 до 10) хвиля критики шановних гуманітаріїв на кшталт «…не усе можна поміряти!». Із задоволенням погоджуся з вами! Так! Не все можна поміряти! Та на моє глибоке переконання – те, що не можна представити у формі числових значень – не варте уваги.
А на цих словах, впевнений, згадана хвиля перетворюється на шквал і перевалює за 5 балів, наближається до 10!
«А як же емоції? Як виміряти любов? Як оцінити чесніть??? А чи це не новоявлений Граф Каліостро взявся усі людські почуття перетворити на суху мову чисел і співвідношень?!» – з обуренням проголосять опоненти.
Є в теорії ймовірності таке поняття як «подія» і залежно від того відбулась вона чи ні, ми отримаємо абсолютно зрозумілі числові значення 1 або 0, а якщо вам мало цього для оцінки кохання, то вам до «П′ятдесяти відтінків сірого» (Саме «п′ятдесяти», а не «великої кількості» ;) ).
Щось затягнувся теоретичний вступ і ступінь цікавості, який, мою надію, завдяки назві блогу був на рівні 8, знизився до 6. Дозволю собі понизити його ще на один пункт, означивши поняття «справедливість», що за Платоном є найвищою чеснотою, яка утримує силу, поміркованість та мудрість в певній рівновазі та гармонії, справедливість державного устрою породжує у ньому одностайність і дружбу співгромадян.
На думку Канта, те, чого вимагає справедливість, має бути здійснено незалежно від будь-яких обставин, соціального розвитку, а Джон Мілль представляв справедливість як поєднання рівності можливостей громадян відкритого суспільства, які мають змогу реалізувати свої здібності, з рівномірним розподілом ресурсів, з урахуванням різних потреб кожної людини.
І до чого б це я? Коли ми говоримо, що хочемо бачити Володимир-Волинський європейським містом, комфортним для проживання, безпечним для його громадян… то у першу чергу ми повинні забезпечити умови товариського співіснування його жителів між собою і громадян із владою. А досягнути цієї мети можливо виключно за умови дотримання справедливості в усіх галузях нашого життя.
Дві крайні, зі своїх чотирьох, каденції депутатом Володимир-Волинської міської ради, мав честь відстоювати інтереси громадян у бюджетній комісії. Аж відчув сплеск цікавості десь до 9 балів під вигуки «…так от хто пиляв бюджет…».
Та якось не багато напиляв. Живу у батьківській квартирі, їжджу на старенькому авто, перефразовуючи одну з політичних реклам, знаю скільки коштує хліб і молоко, проїзд на маршрутці, автобусний квиток до Луцька і плацкарт до Києва…
Та про що це я? Тож про роботу бюджетної комісії. Справедливість фінансового забезпечення діяльності установ міста завжди була і залишається моїм пріоритетом. Впродовж згаданого періоду зникла нерівність, коли навчати дитину в одній школі «дешевше» ніж в іншій, коли залежно від номеру садочка змінювалася і вартість харчування дошкільника, коли в одній школі класи ділилися в час вивчення певних предметів, а в іншій – ні.
Нам вдалося подолати цю ганебну практику. І це, погодьтеся, здобуток.
Ще однією із соціально-болючих тем було асфальтування вулиць і впорядкування прибудинкових територій. Довгий час місто не могло собі дозволити такі розкоші і ремонтувати по 10-15 вулиць на рік. Максимум – одна з асфальтом і п′ять з грейдеруванням. Однак із початком децентралізації з′явилися і потрібні кошти.
Зрозуміло, що їх все одно не вистачало щоб в один рік усе відремонтувати і заасфальтувати! А отже, не без участі, звичайно ж, «не байдужих громадян», у жителів почала формуватися думка, що послідовність проведення ремонтів відбувається безсистемно, хаотично і, як без цього, з величезною корупційною складовою…
Такий стан речей підривав сам фундамент дружнього співіснування громадян – віру у справедливість встановлення черговості ремонту вулиць. Сусіди починали косо дивитися один на одного, шукаючи, хто ж з родичів очільників міста проживає на вулиці із новеньким асфальтом?
Цілі вулиці “завалювали” міськраду листами із вимогою заасфальтувати саме їх дорогу. Аргументи ж, на яких ґрунтувалися листи прохачів, були на кшталт «чому їм зробили, а нам ні?», а відповіді працівників міськвиконкому – «бо в них дорога була у гіршому стані, ніж у вас!»…
Отже читаємо абзац перший: відсутність кількісних характеристик, а простіше – чітких числових аргументів, призвела до хаосу у ремонтах і, як наслідок – до величезної соціальної напруги! З року в рік ця напруга зростала: на окремих вулицях це доходило до того, що жителі погрожували перешкоджанням проведення ремонтних робіт на сусідній вулиці, якщо одночасно ремонт не почнеться і на їхній!
Вважав за свій обов′язок втрутитися у цю ситуацію. За підтримки бюджетної комісії звернувся до фахівців Національного університету «Львівська політехніка» з пропозицією вивчити це непросте питання.
Як виявилося, напрацювань у царині справедливого визначення черговості ремонту дорожнього покриття на той час не було, хоча запит існував, з огляду на результати децентралізації, які збільшували можливості місцевого самоврядування у зазначеному напрямку.
Фахівці відвідали місто, оцінили стан дорожнього покриття вулиць, і, спільно з ініціаторами проекту, розробили «Методику визначення черговості ремонтних робіт дорожнього покриття вулиць міста Володимира-Волинського Волинської області». Розробку і прийняття якої Володимир-Волинською міською радою, я вважаю чи не найголовнішим своїм здобутком за час, який громадяни доручали мені представляти їх інтереси у міський раді.
Ця методика враховує чималу кількість складових, які шляхом прозорого і, найголовніше, однозначного математичного розрахунку визначають бал необхідності у ремонті, який, в свою чергу, визначає місце певної вулиці чи провулку у черзі на ремонт.
Більше того. Запропонована методика пропонує жителям за рахунок власних капіталовкладень просувати свою вулицю вздовж черги і вже цього року були таки приклади, коли замовлення і оплата проектно-кошторисної документації об′єднанням жителів однієї з вулиць міста «примусила» заасфальтувати її позачергово.
