<
Сергій Фурса

Два світи існують в одній Україні

17:47 | 23.01.2026 / Погляд / , / 1 коментар

Завжди дивує, коли стикаються різні світи. От топ-менеджер Укренерго гине на своєму посту, нехтуючи правилами безпеки і ризикуючи, щоб якомого швидше відновити енергетичну систему. Бо якщо б він і його колеги поводили себе інакше, то світло би зникло ще у 2022 році.

А десь поряд відомий футболіст і типу тренер , а потім і топ-менеджер, Динамо Київ Михайліченко відправляє сантехніка у лікарню, бо певно зірочці не сподобалось, що особисто йому не дають чи то тепло, чи то воду. Цікаво, якби вболівальники Динамо так висловлювали своє глибоке занепокоєння з приводу гри команди.

От водолази у 15 градусний мороз під водою лагодять систему, яка має допомогти відновити теплопостачання. А десь люди виходять на протест, і навіть бьють енергетиків, бо їм не подобається, що вимикають світло. Вінниця чи Хмельницький, не так важливо. Далеко від лінії фронту так точно.

Ось герой гине на фронті. Він може бути відомим фотографом, або просто чудовим хлопцем з провінції. І у той же час якись гуморист, чи то Фєлікс Рєдька чи Кіріл Будяк, а може Інокєнтій Хрін, іронізує, що світло зникає, бо прибрали памʼятник Булгакову.

І завжди дивує, що ці світи існують в одній Україні.

Але іншої країни у нас немає.

Так, і це країна, де в керівництві є корупціонери. І мільйони виборців, які тих корупціонерів туди обрали. І може самі б не відмовились підзаробити таким чином.

Але іншої країни у нас немає.

І цю країну у нас хочуть забрати росіяни. І тому занурюють нас у пітьму. Розраховуючи, що пітьма з середини підніметься в кожному з нас. І переможе наш внутрішній Інокентій Хрін чи Олексій Михайліченко.

І питання лише в тому, чи хочемо ми дозволити росіянам досягти свого успіху. Чи хочемо ми шукати ворога поруч замість того, щоб згадати, що ворог у нас один. І ненависть саме до росіян, яка іноді так дивує і навіть лякає європейців, ми маємо плекати.

До росіян. А не один до одного.

Занадто багато добрих щирих відчайдушних українців віддало життя за те, щоб цього не сталось. І зараз ми не маємо право їх зрадити.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...
Анастасія Криштанович
1.05.2026
Станом на березень 2026 року до ЗСУ вступили 12 000 людей з місць позбавлення волі — 11 820 чоловіків і 180 жінок. «Принцип» провів перше комплексне дослідження досвіду цих військовослужбовців. — «Служба у «Шквалі»: ...