<
Єгор Кравець

Досить виставляти українцям історичні рахунки

11:18 | 13.06.2026 / Погляд / , , / коментарі 2

Я особисто дуже вдячний тим полякам, які у 2022 році прихистили українців від війни. Це безцінний вчинок, який неможливо забути.

Але польській державі я не бачу резону дякувати. Бо Україна – це порятунок Польщі. І коли Україна стане складовою російської імперії, Польщі не буде. Це аксіоми. Допомагаючи Україні Польща не чинить благодійності, а елементарно рятує себе. Ціною української крові і поту.

Польща – єдина країна в світі, де під час подорожей 2015 – 2018 років я особисто відчував на собі ксенофобію. Поляки, які секунду тому розпливалися у посмішках німцям, вочевидь вбачаючи в мені українського гостарбайтера, одразу переходили на хамство і зневагу. У Познані і Гданську. У потязі на Мальброк. На автобанах на заправках і на автовокзалах. Тощо-тощо. При тому, що я за звичкою спілкуюся завжди ввічливо. Англійською. Після такого досвіду бажання відвідувати Польщу в мене зникло.

Польща, якщо не збожеволіла, має припинити виставляти українцям історичні рахунки. Бо це відкриває шлях до зникнення обох наших націй і наших країн.

Волинь – це трагедія. Дуже шкода, що місцеве українське населення регіону вчинило ті дії щодо поляків. Це не гідна сторінка української бувальщини.

Але, злочини на Волині не були організовані українською державою. І коли українська держава 1991 року нарешті виникла, вони нею були засуджені. Водночас 95% українців не мають до подій на Волині жодного стосунку. Тому ми не можемо, окрім суму щодо такої трагедії, нічого відчувати. Я не можу каятися за вчинки, які не робили ані мої пращури, ані моя політична нація, ані моя держава.

Водночас Польща, як держава, впродовж багатьох століть свідомо намагалася український народ знищити. Заборони на українську релігію, освіту і культуру на окупованих Польщею територіях були суворі. Як у XV столітті, так і у XX.

УПА – Герої України. Завдяки ним зрештою відбулася наша держава. В новітні часи саме цей рух супротиву став одним з важливих чинників нашої здатності протистояти росії. Ми вшановуємо їх, як символ стійкості і духу. І всі держави зобов’язані поважати ці наші сентименти. Так само, як ми поважаємо героїв інших держав. Зокрема, польського диктатора Пілсудського.

Кількість і нахабність злочинів, які поляки на політичному підґрунті останні кілька років вчиняють стосовно українських біженців, є абсолютно неприйнятною.

Якби я був президентом Зеленським, то віддав в би той орден Навроцькому. Польща не гідна, щоб її ордени носив лідер такого героїчного народу, якими зараз є наш, український.

Якщо поляки не зупиняться, дуже скоро не буде ні України, ні Польщі. Досить.

І українцям мовчати теж досить.

На світлині – пам’ятник загиблим полякам, встановлений у Кисилині, Волинської області. Не лише встановлений, але і доглянутий.

Матеріалом для публікації став пост Єгора Кравця у фейсбуці.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. Єгор, братику, якшо у тебе в Польщі був такий вираз обличчя як ото на фото, то тебе не то шо поляк, а поважаючий себе твій земляк післати зобов’язаний.
    Польща – одна з найкращих держав.
    І це тобі підтвердять ВСІ непродажні Українці, які ше застали життя “з-за Польщі”.
    Ну а про глибинну історію поляків я взагалі мовчу. Молодці вони: і як люди і як держава!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Яніна Соколова
9.09.2026
Нарешті малороси озвучили свої відчуття. Кіста від української - це прям дуже гарна алегорія. І думаю, це щиро. За що респект, за те, що нарешті озвучила. Повірте, половина публічних людей-малоросів думають так. І у них ...
Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...