Великодня писанка: тонкощам процесу виготовлення навчали діток у Нововолинську
4-го квітня у Нововолинську в молодіжному центрі “Нові крила” відбувся третій і завершальний цьогоріч майстер-клас із писанкарства. Про Великодню традицію, історію її виникнення та процес підготовки одного із головних атрибутів свята розповідали дітям та їхнім батькам.
Олександра Струбицька майже все життя займається розписом великоднього яйця. Перед святом вона провела три майстер-класи по писанкарству у Нововолинську, а захід відвідало понад 70 дітей разом із батьками.
До української традиції долучився і американський парубок, волонтер Корпусу Миру Ерік Ферст. Він вже не вперше поринає в атмосферу українських релігійних свят. На свято Водохреща Ерік пірнав в ополонку, до речі після чого захворів, а тепер ще й опанував писанкарство.
Дітки із захопленням слухали історію писанки, символіку кольорів та візерунків та опановували мистецтво виготовлення писанки. І 3-річні учасники майстер-класу, і дорослі поринули в старанну роботу з розпису великоднього яйця.
Як же відбувається увесь процес? Спочатку орнамент на майбутню писанку наносять олівцем, а потім розмальовують спеціальним писачком з розплавленим воском. Після цього яйця фарбують та стирають віск.
Олександра Струбицька із захопленням проводила захід, розповідала історії та допомагала у всьому присутнім.
Історія Великодньої писанки з вуст Олександри.
“Великоднє яйце – це знак відродження всього живого, пробудження. І пов’язане воно з Воскресінням Христовим дуже давно. З переказів дізнаємося, що коли Марія Магдалина пішла з проповіддю світом, то римському імператорові Нерону, мучителеві християн, принесла крашанку й привітала його словами «Христос Воскрес!» Нібито відтоді яйця на Великдень фарбують і називають крашанками. А коли майстри наносять на них візерунки, розписують їх, то такі яйця називають писанками.
До речі, походження української писанки залишається малодослідженим: археологія не має жодних свідчень існування на теренах України (Київської Русі) розписаних яєць, тим часом як на території сусідньої Польщі під час розкопок могил Х- ХІІІ століть знайдено розписані шкаралупки і навіть одну цілу писанку.
У багатьох культурах існує образ яйця, в якому зароджується життя. Тож і дарували писанку на знак перемир’я (тобто – де є яйце, там зароджується мир), на побажання здоров’я (людина оживає після хвороби), краси, врожаю, закопували в землю або підкладали під вулик (щоб, мовляв, не всихали городи й сади, не гинули рої бджіл). Тобто з яйцем пов’язували щось нове, і те нове мало нести позитив. До того ж, яйце – овальне, не має ні початку, ні кінця, тож і життя з його позитивами, зародження якого воно символізує, має бути безкінечним.
У багатьох народів світу й дотепер існує звичай використовувати яйця у Великодніх святкуваннях, але вони переважно роблять крашанки; якщо і розписують яйця, то дуже просто. В Україні ж писанкарство досягло найвищого рівня розвитку і стало окремим видом мистецтва, а писанка – одним із культурних символів України”.
