Із шкільного класу — на фронт: історія вчителя трудового навчання з Волині, який став прикордонником

Перед тим, як стати прикордонником Іван Корх 6 років працював вчителем трудового навчання в одному з ліцеїв Волині. 29-річний волинянин родом із села Любешівська Воля нині служить у бойовому підрозділі.

Історію військовослужбовця розповіли у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби.

Побратими називають Івана “Мер”. Цей позивний з’явився під час одного з бойових виїздів.

“Нас відправили на позицію біля невеликого села, де було всього кілька хат. Командир сказав, що я там буду старшим. Хлопці відразу пожартували: “Ну то ти тепер мер села”. Так і прижився позивний”, – згадує військовослужбовець.

У складі прикордонної комендатури швидкого реагування Іван двічі виконував бойові завдання на Харківщині. Він — обчислювач застави реактивних систем залпового вогню. Каже, що від точності його розрахунків залежить ефективність роботи бойового розрахунку та результат ураження цілей.

Як розповідає Іван, бойова робота на Харківщині вимагала максимальної концентрації. Основними цілями були місця скупчення живої сили противника, укриття та бліндажі. Кількість виїздів була настільки велика, що підрахувати їх уже неможливо.

Після одного з бойових виходів військові встигли залишити позицію буквально за лічені хвилини до того, як туди прилетів ворожий FPV-дрон. Удар припав саме на місце, звідки щойно працювала установка.

“Для розрахунків реактивної артилерії швидкість має вирішальне значення. Прибути на позицію, підготувати машину до роботи, виконати завдання та негайно залишити район – алгоритм, який рятує життя”, — каже Іван Корх.

З його слів, бойова робота нерідко супроводжується технічними несправностями, проблемами з обладнанням або впливом засобів радіоелектронної боротьби. Доводилося стикатися і з ворожими дронами, які намагалися знищити техніку безпосередньо на позиціях.

Попри всі небезпеки, головною мотивацією для прикордонника залишається родина. Вдома на нього чекають дружина та маленька донька.