Відкривали школи за свої кошти, а самі жили скромно: унікальні фото родини Бобків із Будятичів, яку знищили «совєти»

Бобко — саме таке прізвище мала ролина, що жила великою Україною у маленькому селі Будятичі: вони відкривали школи, допомагали біженцям, вчили дітей, воювали й вірили. І тільки тепер — через понад століття — стали доступними їхні фото, які з’явились в опублікованих архівах Січових Стрільців. Це несподіване фото-відкриття, що повертає з забуття цілу родинну сагу.

Про Бобків з Будятичів вдалося розповісти завдяки оцифрованим фотографіям з архіву Українських Січових Стрільців. Історію розповіла Орися Вознюк. Її опубліковано на сайті “Район.Історія”.

Раніше про Бобків знали тільки зі спогадів. Їх часто згадувала племінниця Олександра Цинкаловського — Наталя Грабарчук. Та от справжні фото були відсутні у родинному архіві. Тепер, завдяки цифровізації, маємо можливість побачити обличчя людей, які залишили важливий слід у житті краю.

Скромні аристократи

Василь Бобко (1865–1933) разом із дружиною Домною Григорівною став останнім власником маєтку у Будятичах. У 1906 році вони придбали будинок у Емілії Дверницької після смерті судді й краєзнавця Омеляна Дверницького. Родина Бобків виховувала трьох дітей: Євгена, Ліду та Володимира. Останній трагічно загинув у юному віці.

Попри те, що Бобки володіли маєтком, їхній спосіб життя був скромним. На відміну від інших поміщицьких родин, вони не вирізнялися розкішшю в одязі чи манерах. Одним із яскравих представників родини був Денис Григорович — брат Домни. Він сповідував ідеї “толстовства”, жив у саморобному шалаші, носив простий одяг і харчувався вкрай скромно.

Освіта, благодійність і політика

Василь Бобко прагнув дати своїм дітям освіту та підтримував навчальні заклади. Він за власні кошти відкрив школу в Будятичах у 1916 році. Був патріотом і підтримував український національний рух. Саме через таку громадську активність і допомогу бідним Бобка поважали в окрузі.

Ще один брат Домни Григорівни Євген Черановський також відіграв важливу роль у розвитку Волині, зокрема був міським головою Володимира у 1918–1919 роках і активно підтримував освіту та благодійність.

Руйнування маєтку і доля родини

У 1939 році, із приходом радянської влади, родину Бобків спіткала трагедія: Домну та її дочку Ліду виселили, усе майно конфіскували, а школу згодом спалили. Життя врятувала колишня наймичка Бобків, яка забрала їх до себе.

Після заслання, війни і втрат родина Бобків фактично зникла з мапи регіону, лишивши лише пам’ять у спогадах і, тепер, завдяки архівним фото — в історії.

Славетний нащадок

Син Василя Бобка — Євген Бобко — зробив кар’єру в науці. Він став професором, вченим-селекціонером, працював у Харкові, омську та москві. Винайшов метод лікування цукрових буряків від гнилі сердечка і написав понад 150 наукових праць. Помер у 1959 році. Сьогодні у Володимирі є вулиця, названа на його честь — вулиця Професора Бобка.