«Любомльська пейсахівка»: історія напою, який знали не лише на Волині
Чи знали ви, що в музеях різних країн можна знайти зразки алкогольного напою з Волині? І мова не про пиво луцьких Земана чи Шнайдера. Йдеться про горілку «Любомльська пейсахівка», яка свого часу була популярною не лише в регіоні, а й далеко за його межами.
Колись про «Любомльську пейсахівку» знали далеко за межами Волині, а сьогодні її згадують як унікальний напій із цікавою історією та особливою технологією виробництва.
Якщо почати з самого поняття «пейсахівка», то це міцний єврейський напій, який виготовляють із родзинок. За традиційною технологією виноград спершу збирають, потім висушують, далі розпарюють і переганяють у мідному дистиляційному апараті. Фактично це різновид самогону міцністю близько 40%. Свою назву напій отримав від релігійного свята Пейсах.
Від звичайного цукрового самогону пейсахівка відрізняється сировиною та способом бродіння — тут використовують дикі виноградні дріжджі. Крім того, напій проходить подвійну, а інколи й потрійну перегонку, що покращує його якість.
Для виготовлення потрібні великі ароматні родзинки, які не були сильно оброблені консервантами. Інакше процес бродіння може бути слабким або взагалі не відбутися, а смак напою погіршиться, особливо якщо ягоди обробляли діоксидом сірки.
У часи Другої Речі Посполитої виробництво пейсахівки перебувало в руках монополістів. Зокрема, близько 30% напою виготовляли в Любомлі на «Фабриці горілок Райзмана та Копельзона». Іншу частину виробляли у Вільно та Гродно.
Сам завод у Любомлі працював недовго — з 1925 до 1930 року. У 1930-х роках у місті діяла також єдина приватна аптека, яка належала тим же Мошку Райзману та Кельману Копельзону. Зараз у будівлі колишньої гуральні розміщений хлібзавод, а ще раніше там працювала електростанція.
Кошерну «пейсахівку» з Любомля розливали у скляні пляшки об’ємом 0,6 літра та випускали раз на рік — спеціально до свята. Окрім цього напою, на фабриці виробляли лікери, зубрівку та звичайну горілку. Також Райзман і Копельзон продавали популярний на той час лікер «Аллаш» — традиційний німецький міцний напій на кмині. Через значний вміст цукру його відносять до лікерів, хоча міцність сягала приблизно 40%. Назва походить від маєтку Аллаш (Allažmuiža) в сучасній Латвії, де його виробляли ще з 1823 року барони фон Бланкенхаген.
Сьогодні на польських сайтах можна знайти навіть одяг із зображенням бренду «Любомльська пейсахівка». Для привернення уваги продавці інколи зазначають: цей напій кращий за бурбон Jack Daniel’s.
Матеріал підготовлено на основі інформації з сайту «Хроніки Любарта».
