Історія твореця першої енциклопедії, який родом з Луцька
Волинська земля завжди була знана далеко за своїми межами. Тисячі відомих людей тут народилися та творили у різні часи. Так, на зламі XVII та XVIII століть народився у Луцьку чомусь забутий земляками представник шляхетського роду гербу Наленч Бенедикт Йоахім Хмєльовський.
Дитинство минуло в Луцьку. У 1715 році, у п’ятнадцятрічному віці, юний Бенедикт відправляється до сусіднього Львова навчатися в єзуїтських школах. Цікаво, що у Луцьку теж була така ж школа, але, ймовірно, Львів манив своїми перспективами тоді, як і зараз. Під час навчання працює над книгами Skrypty i wykłady szkolne («Шкільні плани та лекції») та Pandora deorum, dearum et mortalium virtutibus et vitiis ornata, powst («Пандора богів, богинь і смертних людей, прикрашені чеснотами та вадами смертних і військовополонених»), – повідомляють Хроніки Любарта.
Після семи років навчання, у 1722 році, Хмєльовський поступає до львівської духовної семінарії, а після її закінчення працює вчителем Дмитра, сина магната Яна Яблоновського. У 1725 році Бенедикт Йоахим за сприянням Яблоновських отримує власний прихід у селі Фірлейов (тепер село Липівка Рогатинського району, Івано-Франківської області). Духовну справу активно поєднує з написанням книг.
В середині XVIII століття Хмєльовський служить пастором у Підкамені, а також деканом в Рогатині. Саме в ці роки виходить найбільша кількість його праць, а також книга, за яку він отримав світове визнання – Nowe Ateny («Нові Афіни»). Це – перша енциклопедія Речі Посполитої. Видана у Львові в двох томах у 1745-1746 році. Через 10 років автор дарує світу друге видання вже у чотирьох томах.
Енциклопедія «Нові Афіни» – це чудова збірка міфів, реальних фактів, історичних свідчень, народних мудростей та прикмет. Всі відомості згруповані за темами, але не в алфавітному порядку, а тематично. З цієї книги можна дізнатися про уявлення людей XVIII століття про різні епохи (античну, середньовічну та їхню тодішню). Автор зібрав власні роздуми та думки багатьох тодішніх та давніх науковців, мандрівників, церковних служителів.
Це не звичайна енциклопедія. Вважається, що «Нові Афіни» – приклад неосвіченості й наївності автора, тексти та ілюстрації здаються неймовірно смішними. Наприклад, ось які факти наводить автор: «Хвіст у півня іноді може бути зміїним», або «Існують отруйні тигри», або «Дракона вбити важко, але потрібно намагатися».
Тут і далі ілюстрації з енциклопедії
Для розуміння природи цієї унікальної енциклопедії, наводимо уривки з глави «Про інших дивних та унікальних людей на світі: а саме про ацефалів, тобто безголових, про кіноцефалів, тобто песоголових і інших дивного виду людей». Цікаві вони є також згадкою волинського князя Радзивілла.
«… Живе плем’я, що називається блеміями, Ісидором же іменоване Лемнос, яке володіє приємною оку людською фігурою та симетрією. Вони зовсім позбавлені голови, маючи лише лице посеред грудей. <…> Пліній, найбільший дослідник природних речей, підтверджує відомості про ацефалів, тобто безголових, вважаючи, що живе це плем’я поблизу Троглодитів, в Ефіопії, або в Негритянській державі. На користь відомостей цих Авторів говорить важливий oculatus Testis <лат. очевидець> Св. Августин, що мандрував тими краями (будучи єпископом Іппонським в Африці, що досить близько) і сіючи Святої Християнської віри насіння. У Проповіді своїй, званій “Про град Божий” стверджує недвозначно: <…> будучи вже єпископом Іппонським, я в супроводі кількох слуг Божих відправився в Ефіопію, маючи намір проголошувати св. Євангеліє Ісуса Христа, і там ми бачили безліч чоловіків і жінок без голови, але які мали величезні очі на грудях, інші ж їх частини тіла нагадують наші.
Ацефали і риба-єпископ
Солін, багаторазово згаданий Автор, пише, що в індійських горах живуть люди з головами псів і собачими голосами, тобто виючі. Марко Поло, який досліджував Індію, стверджує, що на острові Ангамалі живуть люди з собачими головами і зубами, про це пише також Одоріко, Еліан же вважає, що племена ці населяють пустелі, в тому числі Єгипетську. Пліній цих чудовиськ людських називає Cynanalogos, Авл Гелій і Ісігон – Cynocephalos, тобто песиголовцями. <…> Князь Микола Радзивілл в своїх “Подорожах” повідомляє в Листі третьому, що взяв з собою двох Cynocephalos, тобто песиголовців, яких везе тепер в Європу.
Tandem oritur question <лат. Нарешті постає питання>: Чи володіють подібні чудовиська душею? Відповідь на нього дає Святий Августин: Насправді якщо народиться де будь-яка людина, тобто смертна і наділена розумом тварина, то хоч би як неправомірним він здавався нашим почуттям своїм тілом, або кольором, або способом пересування, або звуками, або якоюсь властивістю, або яким-небудь органом, або якою-небудь межею єства, проте жоден віруючий не повинен сумніватися в тому, що покоління веде свій рід від того самого первозданного чоловіка».
Після неоднозначної книги Бенедикт видає ще кілька на різні теми, а у 1761 році, за два роки до своєї смерті, він стає каноніком в Києві.
Слава до його книги, як це часто буває, прийшла лише після смерті. Зараз науковці ламають голову, де саме народився Бенедикт Хмєльовський. Можливо, «Луцьк» означає не місто, а дієцезію.
