Про справедливість або чому нічого не змінюється!

“Життя несправедливе — змирися з цим фактом” – це одна із заповідей успішного бізнесмена Біла Гейтса. Ось тільки таке твердження частіше всього чути від людей, які готові йти на все заради перемоги, які не хочуть дотримуватись моральних норм, про які нам розповідали у дитинстві.

Якими рисами повинна володіти людина, щоб досягти успіху у сучасному світі? Інтелектом, сильним характером, впевненістю, хоробрістю. Так, ними всіма, але й підлістю, егоїзмом та жадібністю.
Світ дуже навіть справедливий, несправедливі люди, при цьому далеко не найкращі.

Той самий Біл Гейтс використовує стандартні схеми збагачення, які несправедливі. Наприклад, він не випускає один продукт, який постійно вдосконалюється. Такий підхід дав би можливість людям лише раз купити щось у його компанії, а далі платити щорічно невелику суму за обновлення. Натомість фірма Біла Гейтса “Microsoft” регулярно створює нові операційні системи, а старі з часом перестає обслуговувати, зобов’язуючи тим самим людей купувати непотрібний новий продукт. Це світ його змусив так працювати? Чи все ж таки бажання бути найбагатшою людиною та входити у рейтинги журналу “Форбс”? І Білу Гейтсу простіше сказати “життя несправедиве”, ніж визнати той факт, що він просто “мудак”.

Окрема тема – це Україна. В нас несправедливість це не просто звичний термін, це система, яка настільки сильно закріпилась, що подолати її немає можливості.

Після “Майдану Гідності” здавалось, що значна більшість людей за зміни. Виявилось, що це не так.

Приблизно 70 % українців виступало за Європу і здавалось нічого нас не зупинить, але проблема в тому, що з цих проєвропейських людей значна більшість не хоче нічого змінювати. Ніхто з контрабандистів цигарок не хоче навчатись, ставати кращим у галузі ІТ чи у бізнесі, але всі хочуть європейського життя.

Чи хтось повірить, що бурштинокопачі кинуть свої помпи, якщо в їх регіоні запрацюють підприємства і зарплата буде становити 10 тисяч гривень. Ні, вони копаються у багнюці і мають 20-ть тисяч і плювали вони на природу та на розвиток своєї громади. Ось це несправедливо! Німець не буде порушувати закон, тому що його порушив сусід. А у нас головний принцип: “Всі порушують і я порушу. Життя ж несправедливе!” Ось і виходить, що змінювати себе хоче далеко не більшість, що справжні європейські цінності потрібні одиницям.

Специфіка у тому, що “система” багатьох влаштовує. Усі хочуть зберегти можливість за декілька гривень влаштувати свою дитину у садок чи “відмазати” родича від в’язниці. При цьому медицина повинна бути безкоштовною, бо так було при “совку”.

Хіба це життя зробило європейців принциповими, а нас “халявниками”. Ні. Ми просто “мудаки”, а з життям все гаразд. Життя якраз справедливе і кожен отримує те, на що заслуговує.

Ми мали можливість при радянському союзі красти на підприємствах і крали, виносили. При цьому і заробітні плати були, і робота, але нікого це не зупиняло. Ми обирали олігархів, сподіваючись, що вони будуть боротися з іншими олігархами. Ми проводили революції, а потім вважали, що більше боротись не треба, за нас все зроблять. То хіба ми не заслуговуємо на те, що маємо зараз.

Вислів “життя несправедливе” вигідний примітивним, жадібним істотам, які просто не хочуть нічого пояснювати, докопуватись до суті. Легше сказати щось подібне та й далі вести себе як “мудаки”, ніж змінитися. Головна проблема в тому, що так думає більшість людей. І причина лише одна – значно важче вдосконалювати себе, змінювати щось навколо, ніж просто сказати: “Життя несправедливе – змирися з цим!”