Літні роздуми про проблеми педколеджу

Учитель вимірює час свого життя не календарними, а навчальними роками. Тому зараз для освітян вінець року – літня відпустка. Літо для педагога – час не тільки відпочинку, а й можливість зануритись у аналіз прожитого. А прожите – то переважно праця на освітянській ниві. У своєму житті, крім основної роботи педагога, я пробувала себе на різних поприщах – ділові відносини в час, коли не платили вчителям зарплати взагалі або держава обмежувалася мізерією її виплати місяцями, роками, активна громадська діяльність із метою пробудження національної свідомості й активності громадян, краєзнавство (книга «Мистецькі мотиви та математичні завдання для 1-4 класів про Володимир-Волинський»), поезія (більшості відомі мої патріотичні вірші, із якими виступала на мітингах, зібраннях, концертах, хоч пишу на різну тематику), композиторська діяльність, журналістика (громадський журналіст у час Майдану й дотепер), фотографія художня й документальна, навіть кіно (музичний фільм «Привіт, Володимире сивочолий» на основі моєї пісенної поезії)…

Та в цій статті хочу викласти про наболіле за рік, а точніше за роки роботи в Володимир-Волинському педагогічному коледжі ім. А.Ю. Кримського. У вересні виповниться рівно 30 років, як прийшла працювати в цей освітянський заклад на вакантне місце після виходу на пенсію досвідченого педагога Новицької М.Й., по спадкоємності від якої і викладаю методику навчання математики й основи початкового курсу математики зараз.

Багато хто у наш час говорить, що все слабші та слабші студенти до нас приходять, а особливо з математичної підготовки. І це є правдою. Завжди відзначалась вимогливістю, бо сама закінчила школу з золотою медаллю, а фізмат із червоним дипломом із 3 четвірками в виписці, а решта «5». Але в перші двадцять років своєї педагогічної діяльності навіть не пам’ятаю, щоб ставила негативні оцінки за семестр, а останніми роками посипались двійки…Чому?

Уявіть собі, які наслідки будуть від того, що в початкову школу потраплять педагоги, які не розв’язують елементарних задач на 2-3 дії, а в минулому році виявила студентку, яка не вміла вибрати крок для розв’язування простої задачі, тобто яка розв’язується однією дією. Чи зможуть такі наші випускники навчити маленьких українців розв’язувати задачі хоча б практичного змісту, які треба вміти застосовувати в повсякденному житті для звичайних розрахунків під час покупок, ремонту, роботи на присадибній ділянці? Більшість моїх колег кажуть, що я одна не зможу нічого зробити. Вони в такому випадку закривають очі і ставлять хоч найнижчу, та позитивну оцінку і не мають клопоту. Їх не чіпають на атестаціях, висувають на підвищення звань і категорій, хвалять на педагогічних і адміністративних радах, їм вручають грамоти за якісну роботу, ними задоволені батьки, бо студенти мають стипендії. Але, подумайте, якщо б всі так «оптимістично» ставили добрі оцінки і боялись показати справжній стан справ, то чи дізнався б хтось про неякісні підручники, які кишать помилками і неправильними методичними підходами? Чи могли б ми тоді намітити правильні шляхи до ефективнішого вивчення предмету, вибору рівня знань по класах і темах, врешті, визначити диференціацію знань, яка певним чином відобразиться на поділі класів на профілі? Звичайно, ні.

Та дирекція коледжу, зокрема, в особі заступників директора, стоїть на шляху окозамилювання наших проблем. Нехай дарують мені за такий вислів. Але це є так. Зокрема, заступник по навчальній частині захищає тих, хто має слабкі знання, мотивуючи це тим, що нібито в такому випадку викладач, ставлячи погані оцінки, відбиває бажання вчитись, бо, мовляв, і йому колись викладач із методики навчання математики й основ початкового курсу математики ставив низькі оцінки, а він їх потім перездавав при комісії, як це буває зараз у наших студентів, бо комісія чомусь (?!) ніколи не може поставити негативну оцінку. Не думайте, що ця комісія в складі голови циклової комісії математичних і комп’ютерних дисциплін і завуча, або директора, така стала сердобольна. Вона якимось чином залежна від таких студентів. Може, вони спонсорують ремонт у кабінетах? А в минулому році цілим коледжем збирали гроші на АТО, за місяць назбиравши на дискотеках, яких так часто по 4, а то й більше за місяць ще ніколи не було за час існування закладу, на різних концертах, ярмарках, тощо аж 180000 (?!) грн, як засвідчила під час останнього концерту-реквієму голова студентського профкому. Цей захід теж до речі відбувався чомусь у сесійний час, саме тоді, коли мав відбуватись захист курсових робіт моїми студентами. Я за допомогу армії, і сама по можливості вкладаю свої внески для матеріальної підтримки АТО, але для студента головне –навчання. Інколи, коли студенти не належно готуються до занять, жартую із сумом: «Україна тупіє – Путін радіє.»

Маю своїх авторських віршів і пісень, присвячених подіям на Сході, на Майдані, доволі багато. Виставляю їх на сторінках «Фейсбуку», та студентам нашою ж адміністрацією рекомендовано не заглядати на мою сторінку, ба’, навіть блокувати її, бо я там можу висловити свою думку про правдиву участь закладу в майданному процесі, а їм навіюють думку про те, що я хочу, щоб закрили педколедж. І студенти часто піддаються цій маніпуляції незрілої психіки, якось починають дивитись із страхом на таку викладачку, яка хоче їх «знищити» як студентів (хоч багато хто з них потрапив сюди неправедним шляхом). Мені навіть дивно чути про таке, адже в 2014 році сама від імені викладачів і студентів коледжу подавала письмове звернення під час передвиборних перегонів на зустрічі тоді з кандидатом, а тепер із народним депутатом Ігорем Гузем до присутньої на зустрічі пані Лілії Гриневич, яка тоді очолювала комісію з освіти та науки в Верховній Раді, зараз є міністром освіти України, про те, що такий освітній заклад, як наш, не може бути закритий, адже має хороші освітянські традиції, в цьому році 77 років поспіль.

Насправді, педагогічний коледж має існувати і розвиватись, але на якісно новій платформі, із новим керівництвом, вільним від корупції, яка, на жаль просочилась і в наше середовище, як і в усе наше суспільство. Може, мені це хтось заперечуватиме, але як можна пояснити той факт, що поступили на державну форму навчання студенти, які мають слабкі знання з математики, а то й можна сказати і зовсім їх не мають, отримавши при вступі за іспит «7», а сильніші студенти, які стабільно навчаються на «7»-«9», отримали під час вступних екзаменів низькі бали і навчаються в нас на платній формі навчання. Це значить, що ці горе-«державники» ще й отримують можливо державну стипендію, бо, якщо навіть і я поставлю їм за семестр «2», то при перездачі при комісії їм поставлять (уже перевірено роками, навіть тоді, коли не розв’язують елементарної задачі і не знають таблиці множення) позитивну оцінку, вони будуть вчитись так далі, ба’, за брак знань отримуватимуть грошову винагороду (часто, очевидно, як компенсацію за винагороду тим, хто їх «просовував») і врешті матимуть диплом вчителя певної спеціальності чи діловода, і, якщо не стануть юристами, економістами, менеджерами (правда, смішно, аж грішно), то будуть торгувати на базарі і нас ще й обдурюватимуть. Захищаючи нібито студентів, а насправді той брак, який набрали в вигляді абітурієнтів з низьким рівнем знань, директор підвищує більше, як 20 оцінок за ДПА з математики, що абсолютно не відповідає вимогам до оцінювання ДПА, прийнятим у 2015 році, бо насправді ДПА з математики в цьому році в школах не проводилась. І це правильно. Для зменшення корупційних проявів при оцінюванні знань (а по цих оцінках зараховують у ВНЗ вищого рівня акредитації) таки потрібно запроваджувати ЗНО і в школах, і в коледжах із предметів загальноосвітнього рівня.

Уже 2 роки коледжі залишаються в підвішеному стані між ВНЗ і професійними училищами. Педколедж навіть почав штучно нарощувати кадри кандидатів наук (того браку і так уже достатньо наплодили серед тих, хто за звання мав можливість вивалити тисячі доларів), делегуючи на навчання молодших викладачів, щоб залишитись у статусі ВНЗ I-II рівня акредитації.

Та чи якіснішою стане від цього професійна підготовка вчителів? Як показує досвід, єдиним викладачем із кандидатським званням у нашому закладі є той, хто отримував, навчаючись колись і в нашому педучилищі, трійки з профільних математичних предметів, а потім вступив заочно на фізмат. І таких псевдонауковців є ще багато по Україні. Головне, за гроші розміщувати статті в різних наукових виданнях, давати тим заробіток поліграфії. А справжнього науковця хто підтримає? Чому мої знайомі науковці в Києві замість роботи в наукових закладах йдуть у охоронці? Бо там хоч платню можна отримати за свою працю.

У ВВПК ім. А.Ю.Кримського є багато досвідчених викладачів, які, не маючи наукових звань, забезпечують належну підготовку майбутнім освітянам. Врешті, підготовка від цього не погіршає, якщо заклад буде називатись, як і колись, педагогічним училищем. Звичайно, добре було б, якби відразу в нашому закладі студенти здобували звання бакалавра. Та для нашого керівництва важливо одне – зберегти автономність закладу, тобто повну незалежність, щоб керівники залишались повними господарями і матеріальних цінностей, і автономією захищали низький рівень знань – мовляв, як хочемо, так вчимо, що хочемо, те й ставимо. Таким чином, може куратор групи, як це було в цьому році, принести список бажаних оцінок директору, і він для свого популізму не відмовить своїй колишній колезі з третьої школи (щоб обирали керівником далі) і виконає всі забаганки. Так розуміють автономію закладу в ВВПК ім.А.Ю.Кримського.

Згадую роки свого кураторства. Останнє було в 2010-2012 роках. Складна група, спеціально, як для мене підібрана (у нас уміють «підтримати» в складних сімейних умовах – хвора дочка) – на відділі дошкільної освіти, хоч там ніколи не викладала жодного предмету, 7 дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування, двоє з них із шкіл-інтернатів, Володимир-Волинської та Червоноградської, 9 із неповних сімей. Але за те перші вступники по ЗНО. Важко було, але радували коледж цікавими виступами на концертах, та й закінчили успішно – 7 отримали диплом із відзнакою. Не отримала за це ні нагороди хоч у вигляді грамоти, а під час атестації після голосування атестаційної комісії в коледжі половина була за надання звання методиста, половина розділилась на рівні половини – «утримались» і «проти». Так декламувати власні вірші математику, якщо більшість адміністрації філологи… Звання «методист», маючи ще з 2005 року власні методичні розробки і навчаючи по них студентів, так і не отримала, за що й досі болить серце. Допоміг «Фейсбук» у підтримці. Та колегам мої переживання, вилиті на сторінках, не до вподоби. Вирішила притихнути. Нехай стають активними ті, хто заздрив моїй активності. Та якось уже не подобає мовчати, коли стільки кричущих неподобств. Бо КОГО ЗАГАРТУВАВ МАЙДАН, ТОЙ НЕ МОЖЕ БУТИ БАЙДУЖИМ ДО ДОЛІ УКРАЇНИ!

У наш час багато хто вдається до репетиторства. Батьки шукають різні лазійки для вступу. Мої колеги готують до вступу всіх, хто до них звернеться. Та все було б добре, якби далі абітурієнти вступали просто по знаннях. Натомість, багато хто з викладачів коледжів просто розкриває коди тестових завдань, і таким чином на екзаменах студенти отримують оцінки, які не відповідають справжньому їх рівню знань, а під час першої контрольної роботи в вересні-жовтні виявляється абсолютна невідповідність цій оцінці. Тому вже прийшла пора справді ввести ЗНО при вступі в коледжі.

І ще одна думка посеред літа, яка формувалась під час підготовки та проведення ДПА з математики. Оскільки до нас приходять студенти з дуже слабкими математичними знаннями, то ДПА з математики на відділі технологічної освіти слід відмінити взагалі, використавши 30 годин, призначених для оплати письмових екзаменів, які однак оцінюються не по знаннях, а за наперед визначеними оцінками, на оплату підготовки до ЗНО тих студентів, які мають поступати в ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Бо кому потрібен фахівець із вищою освітою з низьким рівнем знань із математики? Якщо студент не знає математики, то нічого вибирати факультет технологічної освіти. Нашим же студентам, які слабо вчаться, треба надавати елементарні знання, потрібні для професії та повсякденного життя. Бо завдяки діючим програмам та підручникам та, очевидно, проявам корупції, надто вже знизився рівень математичних знань.

Звертаюсь до абітурієнтів, до їх батьків, до приймальної комісії; НЕ ПРОДУКУЙТЕ БРАКУ НА НИВІ ОСВІТИ, НЕХАЙ ВСТУП БУДЕ БЕЗ ЗНАЙОМСТВ, ПО ЗНАННЯХ. Бо ми нашими спільними діями вже й так довели нашу освіту до надто низького рівня, а ХТО БУДЕ ТВОРИТИ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ?! Неуки, невігласи? Уже і так достатньо їх у нашому суспільстві.

ТВОРІМО СЛАВУ УКРАЇНІ!