Журналісти та волонтери показали тотальну корупцію у Червоному Хресті України

Вони завжди поруч. Працюють там, де потрібні допомога, підтримка та порада.

Їхня головна мета – захист життя людини, попередження та полегшення людських страждань під час збройних конфліктів, стихійного лиха, катастроф або аварій. Їхні назву і емблему знає кожен. Їх можна зустріти у найгарячіших точках планети. Це – співробітники і волонтери Червоного Хреста, – пише Громадське.

Національні комітети Товариства Червоного Хреста зі штаб-квартирою в Швейцарії є чи не в кожній країні світу. Майже сто років тому таке представництво працює і в Україні. Через війну на Донбасі зараз його діяльність актуальна як ніколи. Та «Слідство.Інфо» дізналося, що в нас допомога Червоного Хреста має цілком конкретну ціну, а сама організація – це комерційна структура, яка заробляє буквально на всьому.

Перший тривожний сигнал ми отримали від волонтерів столичного Червоного Хреста. Молоді люди були у розпачі. Вони прийшли в організацію допомагати людям, а з них хотіли зробити знаряддя із заробляння коштів.

ОЛЕКСАНДР, співробітник столичної організації Товариства Червоного Хреста України:

– Каждая организация должна отправлять на город, на Национальный комитет определённый лимит каждый месяц. И этот лимит они должны пополнять как угодно.

ОЛЕКСІЙ ЯРИЛЬЧЕНКО, волонтер столичної організації Товариства Червоного Хреста України:

– Первым звоночком было участие в благотворительных распродажах в кавычках, это на Соломенской площади. И тогда Красный крест стоял с копилочкой и продавал гуманитарную помощь. Крема, зубные пасты, игрушки.

МАРИНА ІСАЄВА, волонтерка столичної організації Товариства Червоного Хреста України:

– Большинство давали деньги, и довольно большие суммы собирались за день. И когда ты приезжал в Красный крест, ты сдавал эту сумму. Тебе никаким образом не демонстрировали, ни какую сумму ты собрал, при тебе это не открывали, не видно было, куда эти деньги уходят.

У слова волонтерів було складно повірити. Організація з бездоганним іміджем і благородною місією не здатна такий цинізм! Та експеримент «Слідства.Інфо» підтвердив наші найгірші побоювання.

Київ. Деснянський район. Тут, на території дитячого садочка, розташувалася районна організація Товариства Червоного Хреста України. Після попередньої телефонної розмови йдемо сюди купити косметику. Дешево.

– Вас Тамилла, да, зовут?

– Да.

– Так, что у вас?

– Нам косметику.

-Какую? Вот, смотрите.

– Ой, набор классный. А сколько такой?

– 150.

– Можно его?

– Это идёт 2 в 1 крем-сыворотка, а это лифтинг.

– Две таких можно? Пенку возьмешь, да?

– Это гель.

– Тем лучше.  

– А можно будет на неделе ещё заехать?

– Можно, конечно.

Їдемо далі. Київщина, місто Вишгород. Схема та сама. Телефонуємо, дізнаємося, чи є товар і вирушаємо на закупи.

– У меня подруга приезжала, говорила зубную пасту можно взять.

– Пожалуйста. Присаживайтесь, я вам принесу. Сколько вам нужно пасты?

– А у вас только паста?

– Только.

– Ой, ну я не знаю.

– 10, 20?

– 20 давайте.

– 200 гривен.

– Хорошо. По 10 гривен?

– Да. Та что по 50-60. Итак, девочки, я вам отдала пасту, 200 гривен забрала, вот они у меня в кармане, и благодійні квитки могу дать.

– Может ещё что-то кроме пасты быть?

– Ничего просто нет. Пока ничего нет. У нас была обувь, совсем смешная цена 30 гривен.

Продукцію, яку реалізовують працівники Червоного Хреста, організації безкоштовно передала компанія з всесвітньовідомою назвою. За нашими даними, таку гуманітарку можна купувати в промислових масштабах – це просто питання домовленості.

Товар від Червоного Хреста – це гуманітарна допомога, яку пожертвували організації добросердні люди або фірми. Щоб та передала їх нужденним. Але на цій гуманітарці український Червоний Хрест наживається.

Ця жіночка, не ховаючись, торгує гуманітаркою просто неба. Знайомтеся: Світлана Соляник, почесний донор України, людина, що вже два десятиліття очолює первинну організацію Червоного Хреста на заводі «Артем».

– А шоколад?

– Будет завтра. Разобрали. Пробовали? Скажите, вкусный?

– Я не пробовала, но девочка сказала, что очень вкусный.

– Ой, дааа. С мармеладом, с бегемотиками. Не торгую, вы делаете взнос, а я даю подарки. Вот эта Бельче вита 18 гривен.

– А шоколад в яку ціну?

– По 8 гривен. Маленький – 30 грамм, но он очень сытный. Там и печенье, и мармелад.

– А ви тут кожен день?

– Не знаю, как завтра получится.

– Як получите товар?

– Да. Вы можете в Красный Крест к нам позвонить 69-61, я завтра точно привезу.

Їдемо в Національний комітет Товариства Червоного Хреста України в центрі Києва, на Пушкінській – поговорити з генеральним секретарем організації Аллою Хабаровою. Та вдає, що почесного донора, яка присутня чи не на кожному масштабному зібранні організації, вона не знає.

АЛЛА ХАБАРОВА, генеральний секретар Національного комітету Товариства Червоного Хреста України:

– Ви бачили, що це свідоцтво і що людина з Червоним хрестом стоїть?

– А давайте ми просто подивимося, чи вона у вас працює.

– Давайте. Нет, я не знаю. И где видно, что это Красный Крест? Этого человека я не знаю, кто это такая.

А ми й далі перевіряємо факти, про які нам розповіли волонтери.

Червоний Хрест відомий своїми курсами Першої медичної допомоги. Офіційно вони безкоштовні. Насправді – не зовсім.

АЛЛА ХАБАРОВА, генеральний секретар Національного комітету Товариства Червоного Хреста України:

– Ті хто приходить на курси і хто може, ті можуть здати благодійний внесок/

– Хто скільки може дає грошей?

– Хто скільки може. Ніхто нікого не заставляє.

Телефонуємо до кількох районних організацій.

– Здравствуйте. Скажите, пожалуйста, это у вас можно записаться на курсы первой медицинской помощи? Это же бесплатные они?

– Неа, платные. Суббота и воскресение – по 6 часов. Благотворительный взнос.

– Дорогой благотворительный взнос?

– 400 гривен.

– Это обязательный? Нельзя бесплатно?

– Бесплатно сейчас нету.

– Это бесплатно, я так понимаю?

– Они платные, потому что это 12-ти часовой. Вот мы будем в школе проводить бесплатный тренинг, для школьников. А если вы хотите полноценный 12 часов суббота и воскресение, то он платный.

– А сколько стоит?

– 300 гривен с человека.

Мало того, що за курси деруть гроші, у кожної районної організації ще й власний тариф.

Причину пояснює Олександр, співробітник столичного Червоного Хреста, який не хоче, щоб його впізнали. Він також знає, чому і для кого волонтери та інструктори повинні збирати гроші.

ОЛЕКСАНДР, співробітник столичної організації Товариства Червоного Хреста України:

– Если это районна организация, она должна переслать часть денег на Национальный комитет, часть на городской комитет. Если это городской комитет, он напрямую пересылает в Национальный. Сумма, которая ставится организацией, чаще всего она общая. Были такие моменты, когда я пытался вести курс, где суммы указывали поменьше или вообще не указывали, и другие организации начинали заявлять, что я мешаю проводить им курсы, так как на мои курсы приходит больше людей.

Хлопець розповідає, що в середньому з району на національний комітет має йти близько півтори тисячі гривень на місяць. Таких районів сотні.

Волонтери вже не перший місяць б’ються над проблемою корупції в Червоному Хресті. Та жодних змін, не кажучи вже про підтримку з боку керівництва організації, досі немає.

МИХАЙЛО ТУЛЬСЬКИЙ, волонтер столичної організації Товариства Червоного Хреста України:

– У нас была попытка обратиться в Национальный комитет, мы написали заявление, письмо к президенту ТЧХУ Усиченко. По сути, человек при нас признал, что это коррупция, пообещал разобрать и ничего не произошло. Мало того, что мы не получили никакой поддержки в попытке прекратить эту коррупцию, так ещё и пострадали люди, которые дали нам эту информацию.

Генеральний секретар Національного комітету спочатку запевнила нас, що до них ніхто не звертався, а потім заявила, що скаржники взагалі не волонтери.

АЛЛА ХАБАРОВА, генеральний секретар Національного комітету Товариства Червоного Хреста України

– До нас ніхто не писав, ті волонтери, котрі підняли оце питання в фейсбуці – це два чоловіка. Вони прийшли до нас волонтерами і їх не прийняли до волонтерів. Все, що зверталися ці волонтери до мене, вони все отримали.

У процесі розмови генсек Національного Комітету Червоного Хреста геть заплуталася у своїх свідченнях.

– З продажем гуманітарки, після того як зявилося у фейсбуці, ми з цим розбиралися і розібралися, і люди були наказані.

– Так я ж два дні тому купляла.

– Не знаю, розберемося.

Якщо такі проблеми існують у Києві, то що вже казати про регіони! Поліція Одеси розслідує заяву волонтерів та організаторів збору гуманітарної допомоги зі Швейцарії про її розкрадання працівниками регіонального представництва Червоного Хреста.

Макс – громадянин Швейцарії. Останні 25 років він разом з дружиною Юлією мешкає в Одесі. Вони вже кілька років допомагають Одеським лікарням, а з початком війни на Донбасі кинули всі сили на допомогу українським військовим.

ОЛЕКСІЙ ГАЛЮК, заст. нач. Військово-медичного клінічного центру Південного регіону з медичного постачання:

– Они начали сосредотачивать необходимое имущество именно для нашего военного госпиталя. Сумели завезти большое количество необходимого нам оборудования.

Юлія та Макс заручилися підтримкою своїх друзів та рідних у Швейцарії.

МАКС ХІЛЬПЕРТ, волонтер, громадянин Швейцарії:

– И мы тогда стали искать информацию, какие есть правила гуманитарного ввоза в Украину – так, чтобы это было признано гуманитарной помощью.

Звичайно, як швейцарець, Макс одразу віддав перевагу Червоному Хресту. Для розмитнення і подальшого розподілу по заздалегідь обговореним місцях згідно з договором в партнери взяли одеську філію організації. Перша фура з допомогою шпиталю до місця призначення дісталася нормально. Чого не можна сказати про інші п’ять. Саме вони спричинили конфлікт одеських волонтерів з Червоним Хрестом.

МАКС ХІЛЬПЕРТ, волонтер, громадянин Швейцарії:

– Для меня, как швейцарца, эмблема Красного Креста говорит о многом, но, к большому сожалению, тогда я ещё не знал, что, оказывается, местный Красный Крест локальный и не имеет никакого отношения к Международному Красному Кресту.

За словами волонтерів, фургони з гуманітарною допомогою або не доходили до свого місця призначення, або йшли в інші, не обумовлені договором про дарування місця, або взагалі просто таємничо зникали. Ніякої звітності Червоний Хрест при цьому не надавав, хоча фактично саме він відповідав за доставку вантажів.

МАКС ХІЛЬПЕРТ, волонтер, громадянин Швейцарії:

– Очевидно, главу Красного Креста в Одессе Тамару Барныч эти условия договора никоим образом не интересуют. Потому что как только груз попал под полный её контроль, она заявила о том, что теперь, согласно таможенной декларации, груз наш, и мы с ним делаем, что хотим. А вы не имеете на него никаких прав.

ЮЛІЯ ПОДСЄКІНА, волонтерка:

– Сложилась такая обстановка сложная, которая не позволяла нам следить за тем, что происходит, отгрузки с этих складов уже происходили в наше отсутствие, и практически документы по этим отгрузкам не предоставлялись.

Голова Одеського Червоного Хреста запевняє, що всі документі волонтерам надала, а гуманітаркою дійсно має право розпоряджатися, як вважає за потрібне. І додає, що згідно з планом розподілу, який її організація підписала з волонтерами, допомога дісталася місця призначення.

ТАМАРА БАРНИЧ, голова Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України:

– Вот статья 9 говорит, что мы самостоятельно распоряжаемся всем тем, что нам подарили. Вот мы с ними фактически согласовали.

– Согласовали?

– Ну, да, да.

– Приписка соблюдена, даже если это незаконно. Тем не менее, мы пошли навстречу этим людям. Вот это всё роздано, что у вас в списке, а последняя машина с носилками и всё остальное, оно лежит на складе.

Щоб перевірити, чи вантаж дійсно знайшов своїх адресатів, ми запитали в Одеському та Дніпропетровському військових шпиталях акти отримання гуманітарної допомоги.

У військово-медичному клінічному центрі Південного регіону ми не дорахувалися майже дві з половиною тисячі пов’язок для рентгену та дві тисячі светрів.

До Дніпропетровського військового шпиталю не доїхали дві сотні ношів, двісті светрів, 36 матраців та три сотні вовняних ковдр.

Керівниця Одеського Червоного Хреста продовжує чинити шалений опір розслідування правоохоронців.

АНАТОЛІЙ ГРАБОВ, адвокат:

– Следователь начинает следственные действия, пытается получить документы, добровольно Красный крест не предоставляет, то есть, Барныч отказывается.

В інтерв’ю «Слідству.Інфо» Тамара Барнич спершу наполягає, що поліція в неї документів не просила, а потім змінює свою позицію.

– Мне говорили в милиции, что вы не предоставляете какие-то документы и поэтому затягивается следствие.

– Они не просят. Мы и не предоставляем… Мы предоставили документы той милиции, которая попросила.

Яка вона «та» міліція, нікому невідомо.

АНДРІЙ КОСТЮК, начвідділу комунікацій головного управління національної поліції в Одеській обл.:

– Начальник главного управления Национальной полиции Гиорги Лорткипанидзе взял это дело на личный контроль. На данном этапе они не предоставляют документы, мы ждём решение суда, которое будет позволять работать с документами, которые у них находятся. Они не предоставляют те документы, которые могут пролить свет на всю ситуацию.

Дивно, що так поводиться організація, яка отримує від держави мільйони! Цей лист з Міністерства охорони здоров’я підтверджує, що з 1993 року Товариство Червоного Хреста України отримує фінансову підтримку з держбюджету. Так, лише в період з 2013-го по 2016-й роки на потреби організації було виділено понад 365 мільйонів гривень.

В Одесі скандал довкола Червоного Хреста тільки-но набирає обертів. Тим часом у Запоріжжі кримінальну справу проти місцевого керівника Червоного Хреста ось-ось закриють.

На початку серпня в місті сталося ДТП за участі депутата Запорізької міськради Костянтина Сіліна, який вже понад 20 років очолює Запорізьку обласну організацію Червоного Хреста. Він збив на смерть жінку на переході.

ВОЛОДИМИР ЛЯПІН, адвокат потерпілої сторони:

– Ходит на все заседания, вину свою признавал с самого начала. Насколько мне известно, перед потерпевшими он извинился.

За словами адвоката, Костянтин Сілін повністю оплатив похорон, а також виплатив моральну компенсацію дітям загиблої.

– На стадии досудебного расследования они просили строгое наказание, связанное с лишением свободы. Они просили дополнительное наказание в виде лишения водительских прав на длительный срок.

Про те що йому у зв’язку із відмовою потерпілих від будь-яких претензій тюремне ув’язнення не світить. Максимум позбавлять водійських прав

Керівництво Червоного Хреста України вважає смерть людини прикрим інцидентом.

АЛЛА ХАБАРОВА, генеральний секретар Національного комітету Товариства Червоного Хреста України:

– Зараз проти нього кримінальне провадження порушено, знаєте?

– Ми знаємо, там нещасний випадок був. Людина вибігла на дорогу.

– Ні, він порушив правила дорожнього руху. Я розмовляла з його адвокатом.

– Ну, у нас інформація трошки інша.

У нас теж є додаткова інформація. У 2010-му Костянтин Сілін був членом Партії Регіонів, що заборонено статутом Червоного Хреста.

АЛЛА ХАБАРОВА – генеральний секретар Національного комітету Товариства Червоного Хреста України:

– А голови Червоного Хреста, його осередків, вони ж не мають права бути в якихось партіях?

– Ні в якому разі.

– А голова Запорізького Червоного Хреста був у «Партії Регіонів» довгий час.

– Нєт, він вже не в «Партії Регіонів».

– Вже ні, але був.

– Тоді коли він був, він тоді ж і пішов з партії.

Ані так званий «прикрий інцидент», ані заборонене членство в політичній партії не заважає Сіліну й надалі керувати Червоним Хрестом у Запоріжжі. Складається враження, що організацію взагалі неможливо ні за що покарати. Наприклад, у штаб-квартирі Червоного Хреста в Швейцарії, яка номінально координує зусилля національних комітетів, від будь-якої інформації просто відмахуються.

МИХАЙЛО ТУЛЬСЬКИЙ, волонтер столичної організації Товариства Червоного Хреста України:

– Мы обращались к главе представительства Федерации красного креста и красного полумесяца Виолетте Ломбартс, мы с ней были знакомы до этого. Нам казалось, что Федерация заинтересована эти факты выявлять, обратились к Виолетте, назвав ряд фактов. Мы не получили никакой поддержки, нам посоветовали не заниматься этим, не пачкаться грязью, а заниматься какими-то более эгоистичными целями.

З Женеви на запитання «Слідства.Інфо» про форми контролю за діяльністю українського Червоного Хреста відповіли відпискою. Мовляв, ми тут ні до чого, самі розбирайтеся.

«В Україні Товариство Червоного Хреста України є самостійним і незалежним членом Руху. Воно складається з регіональних відділень під керівництвом Національного комітету зі штаб-квартирою в Києві. Міжнародний Комітет Червоного Хреста, як такий самий незалежний член Руху, не має прямого впливу на національне товариство».

Ми впевнені, що цей гучний скандал не вдасться зам’яти. Гарантія цьому – хлопці й дівчата, які не побоялися кинути виклик системі, що за красивими словами про доброчинність приховує жагу до грошей. Мабуть, це теж символ нашої держави, де навіть любов до ближнього можна вимірювати купюрами. Тієї України, яка має залишитися в минулому.

Олена Козаченко, Слідство.Інфо

P.S. Деякі зображення, що ілюструють гуманітарні акції в Україні та за її межами, показують роботу Міжнародного Комітету Червоного Хреста, який є ще однією складовою Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.