Рівненська атомна електростанція: найстаріший блок в Україні та безпека виробництва. Фоторепортаж БУГу

Рівненська атомна електростанція розташова у безпосередній близькості до Волиської області, у місті Вараш (до перейменування Кузнецовськ). На станції діє 4 блоки: 1-й блок із 1980-го року та потужністю 420 тисяч кВт; 2-й блок запущений 1981-му році, потужність 415 тисяч кВт, а також два блоки-мільйонники запущені 1986-го та 2004-го років.

Остання цифра – на грудень 2015-го року станція виробила електроенергії в розмірі – 18,93 млрд. кВт год. Для тих, кого цікавлять технічні характеристики, можуть перейти на офіційний сайт електростанції – https://www.rnpp.rv.ua

Атомна електростанція – це не суто станція, а цілий комплекс підрозділів, які спільно підтримують нормальне функціонування станції. Окрім самої електростанції, блоків, градирень, із нею пов’язане практично повністю життя міста. Близько 8 тисяч людей працює на всіх підрозділах станції.

Розпочнемо із Інформаційного центру. Будівля центру розташована у місті. Його призначення – це інформування та співпраця із ЗМІ. Також на базі центру проводять екскурсії для школярів та журналістів. На макетах та зменшених копіях пояснюють принцип діяльності атомної електростанції.

Макет 1-го енергоблоку

Макет 3-го енергоблоку

Макетів енергоблоків атомної станції – точні міні-копії. Саме на прикладі цих макетів доступною мовою пояснюється принцип вироблення електроенергії. Якщо коротко, процеси відбуваються у ядерному реакторі. Ядерне паливо (таблетки урану) подаються у спеціальний котел.

Енергія, яка виділяється під час реакцій перетворюється в тепло і передається теплоносію. Варто відзначити, що теплоносій у цьому процесі отримує певну дозу радіації.

Далі тепло з теплоносія передається звичайній воді (за допомогою спеціальних пристроїв – теплообмінників), яка в результаті цього закипає (температура води становить близько 300 градусів). Водяна пара під високим тиском подається до турбіни і обертає її. На одному валу з останньою приєднаний генератор, який генерує електричну енергію.

За принципом дії АЕС – це та ж теплова електростанція. Різниця лише в тому, яким способом утворюється пара.

Паливними таблетками заповнюють ТВЕЛ – це стержень із цирконієвого сплаву. Їх опускають в атомний реактор, де і проходить реакція. Довжина ТВЕЛу 2,5 метри.

А тепер фоторепортаж про те, як виглядає атомна електростанція із середини. Безліч трубопроводів, різних датчиків, дуже шумно та жарко. В приміщенні обов’язкове суворе дотримання правил безпеки.

Ще один важливий момент перебування на атомній електростанції – це те, що рухатися по приміщеннях можна лише у визначеними маршрутами. Такі ж стежки нанесені і на тротуарах на вулиці. Виходити за жовті лінії суворо забороняється.

Більш-менш зрозумівши принцип роботи атомної електростанції переходимо до градирень. Градирні Рівненської АЕС видно із далеку, адже висотою вони 150 метрів. На території АЕС знаходиться 6-ть таких споруд.

Призначення градирень – охолодження використаної води. Водяна пара із турбіни, після використання має меншу температуру, але все ще високу. Тому вона подається до градирень на охолодження відпрацьованої пари.

Градирні – це висока, порожниста споруда із діаметром в основі 120 метрів, а зверху – 60. Саме така побудова дозволяє створити протяг (висхідний потік повітря), який охолоджує воду. Цікавим фактом є ще те, що воду подають лише на висоту 14-ть метрів, звідки вона “падає” і в цей же час повітря її охолоджує.

А так званий “дим”, який видно із далеку – це втрати води. Повітря при протязі частину води виносить вгору. Загалом втрачається близько 1% води під час охолодженні її в градильнях.

Розмір перекачаї води за годину – 100 тисяч метрів кубічних.

Приємним бонусом на Рівненській атомній електростанції є фонтан, розмічений на території. Та й загалом місто Вараш потопає в зелені. У місті багато насаджень, а також в самих приміщеннях станції багато рослин.

Нагадуємо, що атомна електростанція – це комплекс різних підрозділів. Одним із важливих елемнтів є Навчально-тренувальний центр. Саме в такому центрі працівники електростанції випрацьовують навички необхідні під час нештатних операцій, або ж як самі говорять, “коли щось пішло не так”.

Люди, які претендують на управління блочним щитом, повинні спочатки пройти спеціальне навчання протягом 3-х років та не менше 5-ти років досвіду.

На тренажерах моделюють різні екстренні ситуації і оцінюють реакція персоналу станції. Зазначимо, що це точні копії діючих блочних щитів. Різниці між ними немає, навіть папки із документами лежать в тій же послідовності.

Навчання і тренування відбуваються в кілька етапів. Особливість: під кожну спеціальність для кожного працівника складається індивідуальна програма навчання. Навчання включає у себе теоретичний етап, практичний та психологічну підготовку. Від категорії і залежить кількість екзаменів – від 3-х до 5-ти.

Якщо виникає критична ситуація, працівників навчають основного принципу: “зупинись-подумай-дій-контролюй” (його ще називають принципом “STAR”).

По всій станції розташовані прилади для вимірювання радіаційного забруднення – дозиметри. Спеціальні рамки та індивідуальні дозиметри постійно замірюють радіаційне забруднення.

Ще одним підрозділом АЕС є станція радіаційного контролю навколишнього середовища. Радіаційний контроль природнього середовища проводить в 43-х населених пунктах 30-ти кілометрової зони спостереження на території площею майже три тисячі квадратних кілометрів. Тут проживає 130-ть тисяч мешканців.

Для постійного моніторингу радіаційної ситуації на територіях навколо РАЕС створено АСКРО – автоматизовану систему контролю радіаційної обстановки, яка працює 24-години на добу.

І на завершення: якщо бажаєте відвідати атомну електростанцію, то це зробити не так вже й просто. Журналісти інтернет-видання “БУГ” наприкінці квітня відправили документи на акредитацію, але враховуючі святкові дні, візит на станцію відбувся 23-го травня.

Врахувати необхідно нюанс, що окрім акредитації самого журналіста, необхідно попередньо реєструвати апаратуру, питанння, які плануєте висвітлювати. Також вже після приїзді деякий час витрачають, щоб отримати перепустку, проходити через металошукачі, дозиметри, переглядати відео-лекцію щодо безпеці перебування та питаннях фізичного захисту. Коли ж станцію залишаєш, служба фізичного захисту ще й перевіряє відзнятий матеріал.

Охорону та оборону станції забезпечують військовослужбовці Національної гвардії України. Атомна електростанція – один із найбільш охоронних об’єктів країни. І такий рівнень захисту є зрозумілими, враховуючи ситуацію в країні.