Понад рік в Любомлі слухають справу про спробу контрабанди зброї та боєприпасів з Донбасу в Європу
Понад рік слухається кримінальна справа про найбільшу відому спробу контрабанди зброї та боєприпасів з Донбасу в Європу.
Вона зв’язала провінційне французьке село з прифронтовим індустріальним центром, фермерів з добровольчими батальйонами, тваринництво з тероризмом.
За півтора року розслідування спецслужб двох країн так і не змогли до кінця розплутати ці зв’язки й дати відповідь на головне питання: чи став схід України новим ринком зброї для міжнародних екстремістів і кримінальних груп. Це спробувало зробити Громадське.
Обвинувачений у контрабанді зброї
Білий поліцейський автозак тихо підкочує по засніжених вулицях Любомля (Волинська область) до будинку районного суду. З автівки поліцейський конвой виводить високого худорлявого чоловіка в кепці з українським гербом.
Це Грегуар Муто — 27-річний громадянин Франції, якого українські спецслужби звинувачують у контрабанді зброї та підготовці низки терактів на батьківщині.
Контрабанда зброї чи тероризм: подробиці справи француза, якого судять на Волині
21 травня 2016 року за кермом схожого білого фургону марки Renault Муто готувався перетнути українсько-польський кордон через «зелений коридор» митниці пункту пропуску «Ягодин». Та несподівано з фургона, що стояв попереду, вискочили озброєні люди в формі, витягли Грегуара та його супутника з машини й поклали обличчям в асфальт.
За два тижні в Києві голова Служби безпеки України Василь Грицак показував відео затримання: люди у формі виявились опергрупою спецслужби, попутник француза — українським військовослужбовцем, що працював під прикриттям, а сам француз, за словами Грицака, — «небезпечним екстремістом, який готував 15 терактів на батьківщині під час Чемпіонату Європи з футболу» (2016 року, — ред.).
На оперативному записі СБУ видно, як з Renault дістають цілий арсенал: п’ять автоматів Калашникова, понад п’ять тисяч патронів, два РПГ (ручний протитанковий гранатомет, — ред.), 125 кілограмів тротилу і 100 електродетонаторів. Усе це, за словами Грицака, мало піти на підрив мусульманської мечеті, єврейської синагоги, мостів, доріг і навіть офісу податкової.
«Уперше в історії українських спецслужб нам удалося розкрити мережу терористичної організації, яка діяла на території однієї з європейських країн і попередити серію терористичних актів», — з гордістю, але дещо передчасно заявив очільник СБУ.
Самого француза на той час уже перевели до Києва і помістили під варту в ізолятор СБУ. Там з ним і познайомився Олег Юрченко — адвокат, безкоштовно наданий Держцентром правової допомоги.
«Спершу це був стандартний виїзд на оформлення затримання. У СБУ я побачив звичайного хлопця, світлого якогось навіть, — це погано зіставлялося з висунутими підозрами», — згадує він першу зустріч з підзахисним.
Гучні заяви СБУ лише розпалили інтерес Юрченка та його партнерів по адвокатському бюро до справи Грегуара Муто. Утім від його послуг Муто за рік відмовився. Та й надалі міняв адвокатів неодноразово.
Однак досі Юрченко і його колеги вважають звинувачення передчасними та некоректними — фактично спецслужба оголосила француза винним у тяжкому злочині ще до закінчення розслідування.
«Плівки» СБУ
Головний аргумент спецслужб — це фрагменти аудіозаписів, на яких двоє чоловіків — нібито Муто і агент СБУ, той, який був з ним у машині під час затримання, — ламаною англійською обговорюють французьку політику й плани майбутніх «операцій».
Француз, якщо вірити запису, каже про «15 цілей», «підрив машини» і «центральної податкової», а також запевняє співрозмовника, що люди під час запланованих ним акцій не постраждають.
За півтора року начальник відділу Головного слідчого управління СБУ Сергій Сизиков, який керував розслідуванням справи Муто, визнає: аудіозаписи так і залишилися по суті єдиним доказом проти француза. На його думку, їх було цілком достатньо. Під час судових засідань автентичність записів не оскаржували.
«Якби він не планував усі ці вибухи, навіщо так багато казав про них? Навіщо вигадував усі ці подробиці, розповідав про групу з 10 осіб?», — відбиває слідчий зауваження про відсутність інших доказів.
Розслідування СБУ закінчилося ще восени 2016 року, француза звинуватили у спробі контрабанди зброї та підготовці групового теракту. За це йому загрожує до 12 років української в’язниці.
Однак установити, хто ж іще входив до терористичної групи, відділу Сергія Сизикова не вдалося. Утім таке завдання перед ними й не стояло — у червні Василь Грицак заявив, що пошуком спільників Муто повинні займатися французькі правоохоронці, мовляв, «тепер м’яч на їхній половині поля».
Консульство Франції перебіг слідства щодо свого громадянина не коментує, але, стало відомо, допомагало Муто: зокрема його представники спершу стежили за судовими засіданнями і возили до в’язниці передачі.
Слідами Муто
За рік після закінчення розслідування СБУ, восени 2017-го, журналісти вирушили до Франції, щоб дізнатися, що думають про справу Грегуара Муто на батьківщині.
У червні 2016 року його історія не сходила зі шпальт місцевих газет і екранів телевізорів. Але за півтора року про неї, здається, вже забули. Поза тим, частина слідчих, які займалися цією справою, перевелися з Нансі, префектури в регіоні Лотарингія на північному сході країни.
Неподалік від Нансі, в невеликій комуні Нан-ле-Петі, в оточенні історичних руїн та конюшинових полів і жив Грегуар Муто до арешту. Працював зоотехніком в агрокооперативі, допомагав сусідам, загалом нічим не вирізняючись серед інших 80 мешканців села, згадує мер Домінік Пенсальфіні-Деморіз.
«Ніщо не свідчило про його політичні погляди. І ніхто тут так і не повірив у ці звинувачення в тероризмі», — стверджує всміхнена глава муніципалітету Нан-ле-Петі.
Односельців не здивували навіть часті поїздки Муто на інший кінець Європи, яких було не менше десяти за 2014—2016 роки. Він пояснював їх пошуком нареченої, та й узагалі казав, що не проти накопичити грошей і купити в Україні власну ферму.
Згідно з обвинувальним актом, шукав Муто в Україні зовсім не наречену. Урешті-решт він опинився в Маріуполі, щоб купити зброю в бійців батальйону «Азов».
Утім у версію СБУ про причетність Муто до терористичної мережі не повірили не лише його односельці, а й французькі правоохоронці.
Громадському вдалося отримати від чинного прокурора округу Нансі Франсуа Перена письмову відповідь у цій справі. Антитерористичне управління в Парижі ще в травні 2016 року вважало матеріали, зібрані СБУ, недостатніми для втручання у справу.
Обшуки в будинку в Грегуара Муто не надто допомогли розслідуванню — знайшли лише селітру, яка могла бути як інгредієнтом для вибухівки, так і звичайним добривом, ідеться у відповіді французького прокурора.
Ще одним сумнівним доказом стала знайдена футболка з емблемою Renouveau Français («Оновлення Франції») — політичної організації французьких ультранаціоналістів. Її члени виступають проти напливу мігрантів, сучасних ліберальних цінностей, та й загалом проти республіканського устрою Франції. Однак до тероризму ця організація стосунку не має, вважають правоохоронці.
«Розслідування зв’язків Грегуара Муто з ультраправими свідчить, що останній був прихильником Renouveau Français, підтримував стосунки з одним або кількома учасниками, але сам її членом не був. Слідство не встановило причетність цієї групи до подій в Україні», — пише прокурор Франсуа Перен.
Головний редактор паризького видання StreetPress й експерт з місцевих ультраправих рухів Матьє Молар згадує, що практично всі французькі праворадикали, включно з Renouveau Français, у 2016 році вирішили дистанціюватися від заарештованого в Україні співвітчизника.
«Не було ніякої реакції, позаяк у Франції немає таких груп, великих або маленьких, які проголосили б тероризм методом політичної боротьби. Звичайно, є групи радикальних націоналістів, які вдаються до насильства, нападів на мігрантів на расовому ґрунті. Але це радше вуличне насильство, а не тероризм», — каже він.
Поза тим, за словами Молара, французькі спецслужби в останні роки пильно спостерігають за праворадикальними організаціями та неформальними групами, зокрема і зсередини, намагаючись припиняти злочини ще на стадії підготовки.
«Після жахливого теракту, скоєного в Норвегії Андерсом Брейвіком, нам доводиться стежити за правим радикалізмом дуже серйозно. Але на цьому етапі, будьмо чесними, джихадистський тероризм — ось головна загроза в Європі», — погоджується координатор у боротьбі з тероризмом Європейської Ради, бельгієць Жиль де Кершове.
Хто ж у такому разі ті загадкові спільники Муто, на пошук яких у Франції розраховували українські спецслужби?
Спільники Грегуара Муто
На одній невеличкій тваринницькій фермі журналісти розшукали ще одного француза, який фігурує в розслідуванні СБУ. 45-річний Ерік Гарконе, за версією українських слідчих, доставив частину грошей для купівлі Муто зброї в Україні.
У червні 2016 року поліція затримувала Гарконе для допиту та обшукала його будинок. За словами прокурора Франсуа Перена, він підтвердив, що в січні 2016-го справді передав в аеропорту «Бориспіль» конверт з грошима на прохання Муто, але не питав, навіщо й для кого вони. Французькі слідчі вважають його непричетним і до правих радикалів.
Ерік Гарконе не захотів говорити на камеру. Він стверджує, що їздив в Україну в пошуках нареченої, ніколи не подорожував разом з Муто і навіть не дружив з ним близько. Проте допоміг знайти в Україні роботу — за його рекомендаціями Грегуар Муто три тижні пропрацював на фермі французів Мішеля Т. і Філіпа Л.
Прокурор Франсуа Перен повідомляє, що перед ними він кілька разів виголошував праворадикальні промови і врешті-решт заявив, що збирається роздобути зброю для якихось «разючих дій».
У 2016 році слідча група навіть приїжджала в Україну, намагаючись допитати заарештованого співвітчизника. Але, як і у випадку з українським слідчими, відповідати Муто відмовився.
За словами прокурора Перена, розслідування наразі припинили, але не закрили. Не знайшовши слідів терористичної діяльності Грегуара Муто у Франції, місцеві слідчі перекваліфікували справу в можливу організацію контрабанди зброї.
Як стверджує експерт з радикальних рухів Матьє Молар, французькі ультраправі набагато частіше виявляються замішані саме в останньому.
«Про політичні групи, які займаються контрабандою зброї, не йдеться. Але є політизовані контрабандисти, зазвичай, це радикальні націоналісти, члени кримінальних банд. І вони передусім заробляють гроші, а не роблять політику», — пояснює експерт.
Прикладом такого заробітку може бути історія француза Клода Ермана. Колишнього члена правої партії «Національний фронт», найманця, що воював на Балканах і в Африці, нині судять у Франції за незаконне ввезення в країну автоматів Калашникова і пістолетів ТТ.
У січні 2015-го цю зброю використали джихадисти для атаки на єврейську крамницю в Парижі. Тоді загинуло четверо заручників.
Зброю, перепродану потім джихадистам, Ерман купив у Словаччині, в легальному магазині нібито деактивованого, але насправді легко відновлюваного «вогнепалу».
У розслідуванні німецького журналу Spiegel згадується портрет Адольфа Гітлера на вітрині магазину й цитати з Mein Kampf.
Контрабандисти із Західної Європи шукають зброю насамперед на Балканах, у Східній Європі та країнах колишнього СРСР, розповідає Матьє Молар. І знаходять її зокрема завдяки неформальним зв’язкам із місцевими праворадикальними однодумцями.
Праворадикали всіх країн, єднайтеся
У 2014 році саме неформальні міжнародні контакти привели радикалів Франції та інших європейських країн на війну на Донбасі. Хтось пішов воювати за проросійських сепаратистів, хтось — в українські добровольчі батальйони. Передусім в «Азов», чиї бійці і в Україні відомі праворадикальними поглядами.
Серед таких був, приміром, Гастон Бессон, який називав засновника французького «Національного фронту» Жана-Марі Ле Пена хрещеним батьком — на попервах він відповідав у батальйоні за рекрутинг іноземців.
Ані українське, ані французьке слідство не встановили, які зв’язки привели Грегуара Муто в Україну в пошуках зброї. Але, згідно з матеріалами справи, відкритими в суді, у другій половині червня 2015-го біля одного з торговельних центрів Маріуполя він підійшов до бійця батальйону «Азов» Михайла Зубова з пропозицією купити в нього зброю. І отримав попередню згоду.
Слідчий Сергій Сизиков уважає, тоді француз уже знав, що Зубов відповідає в одній з рот «Азова» за арсенал, тому й зробив пропозицію саме йому.
Наступні кілька місяців Муто і Зубов листувалися в зашифрованих месенджерах. А на початку листопада 2015 ще раз зустрілися в Харкові. Там вони погодили перелік зброї й ціну — 16 тисяч євро.
Узимку Зубов нібито отримав від Муто і Гарконе частину завдатку. Але в кінці березня 2016-го, за дев’ять місяців після початку переговорів, уже звільнившись з «Азову», він вирішив розповісти про все СБУ.
Із заяви Зубова й почалося розслідування справи українськими спецслужбами. Саме він був тим агентом СБУ, з яким Муто на записах нібито обговорює плани майбутніх терактів. За словами Сизикова, між ровесниками зав’язалися дружні стосунки.
Потім вони ще кілька разів зустрічаються в Харкові, де після повернення з війни «азовець» жив з дружиною та дочкою. Зубов возить француза на полігон «Проходи», вчить стріляти з автомата й гранатомета та береться супроводжувати на кордон з Польщею, обіцяючи допомогти з місцевими прикордонниками. Усе це відбувається вже під повним контролем СБУ.
Однак справжню зброю Зубов французу так і не продав. Під час «контрольованої закупівлі» Муто вручають заздалегідь виготовлені СБУ імітаційні засоби — з «Калашникових» і гранатометів спиляли пускові механізми, бойові патрони й гранати підмінили на навчальні, а замість тротилових шашок узагалі використовувалися муляжі з тирси та клею.
Якщо справжніх засобів ураження не було ні під час передачі, ні під час затримання, то чи можна взагалі казати про контрабанду зброї?
Василь Вовк, екс-начальник головного слідчого управління СБУ, в розмові з Громадським зазначив, що, купивши муляжі, Муто підтвердив злий намір. У межах слідства така операція цілком припустима, каже він. Адже дозволити французу поїхати на кордон зі справжньою зброєю і вибухівкою спецслужби не могли.
Чи збирався Зубов із самого початку продати Муто справжню зброю? Якщо ні, то чому так довго вів переговори і взяв завдаток? Якщо так, то чому передумав? Де збирався діставати справжні гранатомети і тротил і скільки ще подібних угод устиг провернути?
На всі ці питання він повинен був відповісти в суді, адже був, по суті, єдиним свідком обвинувачення. Але зробити цього вже не зможе: минулої весни Зубов загинув у Харкові при загадкових обставинах.
За версією поліції, на початку березня він задушив свою 30-річну дружину й чотирирічну доньку, а потім наклав на себе руки, зістрибнувши з даху покинутого елеватора.
За словами Сергія Сизикова, слідство кілька разів допитувало Зубова й не всі його свідчення наразі розкриті в суді. Однак, за словами адвоката Олега Юрченка, суд повинен заслуховувати свідчення свідків особисто, а отже протоколи попередніх допитів можуть визнати недостатнім доказом.
Про загиблих побратимів або добре, або ніяк
Товариші Зубова по службі неохоче коментують його смерть і угоду з французом. У тусовці футбольних ультрас і вуличних праворадикалів, звідки вийшли багато бійців «Азову», таємна співпраця зі спецслужбами зазвичай уважається ганебною зрадою.
Журналісти вирушили до Азовського моря, де дислокується підрозділ, щоб з’ясувати, що думають про історію з Грегуаром Муто в полку.
У розмові заступник командира «Азова» з тилового забезпечення Олександр Павлюк (позивний «Чак») називає продаж зброї Зубовим аферою і зараз же просить не змушувати погано відгукуватися про загиблого побратима.
«У будь-якому випадку він не міг продати зброю з наших арсеналів. У нас із самого початку ведеться суворий облік не лише зброї, але й боєприпасів, продуктів і всього-всього», — запевняє він.
55-річний доброволець, який лише на четвертому році війни отримав звання лейтенанта, понад годину проводить екскурсію базою батальйону в курортному селі Урзуф на березі Азовського моря. До речі, тут розташовувалося колишній маєток екс-президента Віктора Януковича. Нам показують порядок на складах і казармах, Павлюк хизується спеціально пошитою для полку формою і спортзалом.
Він наполегливо повторює: «Азов» — зразковий підрозділ Нацгвардії з точки зору підготовки та дисципліни бійців, а не «банда праворадикальних хуліанів».
Утім історія Зубова — не єдина, де «азовці» фігурують у справах про торгівлю зброєю. Журналістам відомо ще як мінімум про одну кримінальну справу, в якій замішаний екс-боєць «Азова», одесит Роман К.
У лютому 2017 року агенти СБУ нібито купили в нього 10 гранат під час оперативної закупівлі, але чомусь не затримали одразу. За кілька місяців, дізнавшись про розслідування, він утік за кордон і нині перебуває в розшуку.
Крім цього, в єдиному держреєстрі судових рішень України удалося знайти більш ніж десять чинних вироків щодо бійців полку «Азов», які намагалися вивезти зброю із зони бойових дій. Ідеться як про одну гранату, прихоплену «на пам’ять» , так і про кілька тисяч набоїв.
У відповідь на ці факти «Чак» лише заявляє, що не збирається вигороджувати злочинців усередині батальйону, але головних торговців зброєю радить пошукати в армії.
Потенційний ринок зброї
Само собою, полк «Азов» далеко не єдине можливе джерело потоку незаконної зброї, який ринув у мирні регіони країни із зони збройного конфлікту на Донбасі. Лише Нацполіція за останні два роки задокументувала 14 тисяч фактів незаконного обігу зброї. Протягом 2017 року поліцейські вилучили понад тисячу пістолетів, 123 автомати, 2,2 тисячі гранат і 240 тисяч набоїв.
Усього ж, за оцінками Всеукраїнської асоціації власників зброї, на руках у населення знаходиться до 5 мільйонів незаконних «стволів».
Якщо автомати й гранати вільно потрапляють з прифронтових районів глибоко в тил, чи рухаються вони далі на захід через кордон? Правоохоронці стверджують — ні. Принаймні поки: у відповідь на запит у прес-службі СБУ повідомили, що за останні роки розслідували лише кілька окремих епізодів такої контрабанди, приміром, спробу вивезти до Словаччини коробку патронів без дозволу. Та й загалом незаконну зброю сьогодні частіше ввозять у країну, ніж вивозять, стверджує спецслужба.
«Контрабанди на Захід немає, позаяк там відсутній попит. Зате він росте всередині країни разом з рівнем злочинності», — пояснює екс-начальник головного слідчого управління СБУ Василь Вовк. 14 років тому саме Вовк розслідував гучну міжнародну справу про контрабанду з України крилатих ракет Х-55.
Сьогодні, за його словами, купити автомат Калашникова на Донбасі можна за рекордно низьку ціну — близько 500 доларів. Водночас Жиль де Кершове зазначає, що в Брюсселі ціна балканських «калашів» ще менша — в районі 350 євро.
Більшість українських правоохоронців, з якими журналісти спілкувалися під час підготовки цього матеріалу, визнають, що історія Грегуара Муто — найвідоміша їм від початку війни спроба контрабанди української зброї на Захід. Спроба невдала, але цілком імовірно — не перша й не остання.
На думку слідчого Сергія Сизикова, можливостей у контрабандистів нині достатньо, адже організувати на кордоні огляд усіх автомобілів у пошуках зброї практично неможливо. Хоча в Державній прикордонній та Митній службах запевняють, що можуть контрювати переміщення незаконної зброї.
Координатор по боротьбі з тероризмом Європейської ради Жиль де Кершове нагадує, як у 1990-х роках низка збройних конфліктів на території колишньої Югославії перетворили регіон у найбільший європейський ринок зброї. Наступним цілком може стати Україна, вважає він.
«Для того, щоб боротися із цим, необхідно координувати зусилля правоохоронців різних країн, налагоджувати співпрацю через європейські агентства», — радить експерт.
У розслідуванні справи Грегуара Муто французькі й українські правоохоронці показали приклад практично безплідної співпраці. По суті вони навіть розслідували різні злочини: СБУ наполягала на тероризмі, французи — на організації міжнародного трафіку.
Унаслідок цього слідчі так і не відповіли на головні питання: хто саме надіслав французького фермера в український добробат, чому зірвалася угода, яка так довго планувалася, і хто чекав Муто вдома зі зброєю?
Контрабанда зброї чи тероризм: подробиці справи француза, якого судять на Волині
Відповісти на ці питання міг би сам Грегуар, але на кожному судовому засіданні він наполегливо відмовляється від інтерв’ю, пояснюючи, що це не в його інтересах. Свою версію події він обіцяє розповісти в кінці процесу.
