По чиїй вині у Володимирі-Волинському стоїть довгобуд для військових

Якби у червні минулого року відбувся запланований візит Президента Петра Порошенка, то у Володимирі-Волинському здали б в експлуатацію 44-квартирний будинок для військових. Але глава держави в останній момент скоригував план візитів у регіони, й майже збудоване державним коштом житло перетворилося на шокуючий довгобуд…

Вулиця ім. Академіка Глушкова у Княжому граді – неподалік від місця розташування бойових частин українського війська, підрозділи яких і в цей момент стримують ворожу навалу під Мар’їнкою та в інших «гарячих точках» Донбасу. Мине небагато часу, і сотні солдатів та офіцерів із 14-ї ОМБР повернуться додому. Велика кількість із них – у Володимир-Волинський, – пише Волинська газета.

І вони знову прямуватимуть вулицями рідного міста, і, як до мобілізації, будуть бачити: довгоочікуване житло – чи для когось із живих, чи для родин полеглих бійців – стоїть недобудованим. І винних ніби як немає…

Дощова та сіра весна тільки підкреслює всю жалюгідність ситуації. Й засклені вікна дивляться на перехожих мертвими очима порожніх квартир. І забиті дошками вхідні двері кажуть, що не чекають тут новоселів. А повна відсутність даху на одному з корпусів нагадує не сліди снігу чи дощу на цеглі: таке враження, ніби це стіни плачуть. Від людського нехлюйства…

Чому 44-квартирний будинок Міністерства оборони України досі не здали в експлуатацію, ще влітку минулого року розказав Володимир-Волинський міський голова Петро Саганюк. У розлогому та чесному інтерв’ю «На все воля Божа! І – людей…» (див. «Волинську газету» №31 (1027) від 30 липня 2015 р.) Петро Данилович про цей довгобуд сказав:

«Споруда фактично готова до здачі в експлуатацію, завершилося провести роботи в одному під’їзді. Станом на початок 2015-го для фінансування завершення будівництва потрібно було приблизно 6 млн грн. Через девальвацію гривні довелося робити експертизу. Ми допомогли військовим, і цифра станом на квітень становить 10 млн грн. Ніби вже все погодили, але військова фірма «Західвійськбуд» – збанкрутувала.
І знову все зупинилося».

Одним із варіантів вирішення проблеми могла б бути добра воля генералітету: передали б довгобуд міській раді чи на рівень області, й уже б давним-давно люди справили новосілля. Але в Міністерстві оборони вирішили діяти за принципом «І сам не гам…».

Поставити чиновників із великими кокардами на лобі та в штанах із лампасами по стійці «струнко» міг… Верховний Головнокомандуючий Петро Порошенко. Торік улітку в певних колах гаряче готувалися до візиту глави держави на Волинь. Одним із маршрутів пропонувався Володимир-Волинський, де гарант Конституції міг урочисто відкрити 44-квартирний житловий будинок. Зрозуміло, що відомство Степана Полторака зі шкури б вилізло, але довгобуд перетворило б на лялечку!
Та плани в Петра Олексійовича несподівано змінилися, і про багатостраждальну споруду на вул. Академіка Глушкова столичні небожителі знову забули…

Зате за справу взялися штабні писарі, не втомлюючись повторювати, чому в Міністерства оборони й гроші для реалізації програми «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних сил України» є в наявності, та тільки у Володимирі-Волинському ніхто нічого добудовувати не хоче.

Черговий перл епістолярного жанру надійшов не так давно. І став надбанням редакції.

Отже, заступник Міністра оборони України Юрій Гусєв у листі №220/12834 замість Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, до якого зверталися за допомогою, переповів історію нещасної «будови століття».

Виявляється, договір підряду на будівництво 44-квартирного житлового будинку у Володимирі-Волинському між МОУ (виконавець функцій замовника – Західне управління капітального будівництва) та генеральним підрядником ДП Міноборони «Західвійськбуд» було укладено ще 31 липня 2008 р. На той час «ціна питання» становила 10 млн грн.
У 2008-2012 рр. профінансовано робіт на загальну суму 8,7 млн грн.Здавалося б, от-от –
і квартири здадуть «під ключ»…Але…

«Через відсутність фінансування з Державного бюджету та неспроможність генпідрядника виконувати роботи власним коштом будівництво було призупинене, а договір підряду відповідно до додаткової угоди в березні 2015 р. – розірвано», – відкрив «таємницю Мальчиша-Кибальчиша» Юрій Гусєв.

Щоб урятувати об’єкт, як уже згадувалося вище, міська влада Володимира-Волинського допомогла армійцям провести експертизу вартості добудови, тож «Волиньдержбудекспертиза» визначила остаточні суми: загальна вартість сягнула 16,5 млн грн, потреба в коштах – 7,4 млн грн.

Що візит Петра Порошенка (який, як відомо, не відбувся) міг кардинально змінити ситуацію на краще, також підтверджується листом заступника міністра: «У Міністерстві оборони України у 2015 р. передбачалися кошти на завершення робіт зазначеного будинку в розмірі 7,4 млн грн за бюджетною програмою КПВК 2101190… Двічі проводилася процедура конкурсних торгів на визначення виконавця робіт, але з різних підстав, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель», торги не відбулися»…

І – чергова обіцянка від Юрія Гусєва: «В першому кварталі 2016 р. буде перераховано кошторисну вартість завершення будівництва, отримано державну експертизу, після чого – проведено процедуру закупівлі робіт на визначення виконавця та за умови фінансування будівельно-монтажних робіт буде завершено спорудження будинку».

Зовнішній огляд «гріха без даху» відомства генерала армії Степана Полторака засвідчує, що до кінця березня об’єкт ніхто не добудує. Не доведуть його до пуття і в першому півріччі…

Врешті-решт, хто і коли перерізатиме стрічку під час урочистостей із нагоди вручення ордерів на квартири в нинішній химері на вул. Академіка Глушкова, наразі не знає ніхто. Але що Міністерство оборони України, постійно експлуатуючи в зоні бойових дій спочатку 51-шу, а нині 14-ту Володимир-Волинську окрему механізовану бригаду, вперто не бажає добудувати в Княжому місті сучасне житло для військових, то це незаперечний факт.

І він стає ще ганебнішим від розуміння, що насправді армією керують не бойові полководці, а тилові щурі в генеральських погонах. У кожного з них уже давно є комфортабельні квартири чи маєтки в Києві або Львові. І, здається, державним коштом їм дешевше оплатити чин похорону чергового Героя та виплатити мізерну компенсацію родині вбитого на фронті солдата, ніж подбати про житло для живих військових чи сімей полеглих…

Роман Устимчук